Вітаю. «Партнер каже говорити йому про свої бажання, щоб пробувати те, що мені до вподоби, але я навіть не знаю з чого почати ці пошуки, як знайти щось цікаве та не абсурдне»;
Ми усі різні, маємо різні вподобання і «з чого почати»- це почати говорити і пробувати саме Свої вподобання. Чому ви переключаєтесь на «як знайти щось цікаве та не абсурдне» Звідки ви знаєте, що є абсурдне і не абсурдне.
Також у вагомі тексті багато підлаштування під іншого- що мені зробити, щоб йому було добре, що мені зробити щоб він вдало провів час. Звичайно, що в комунікації ми враховуємо бажання іншого, але у вас фокус лише на «іншому». А де ви? Секс це лише продовження близькості, яка є між вами. Як ви себе почуваєте у стосунках, чи комфортно вам, чи є довіра, чи є у вас розмови, з яких ви відчуваєте що ви важлива, вас чують, вас враховують..?

Вітаю, Марина. Не цілком зрозуміло, що саме ви хочете від психологів. А можливо, просто хочете розповісти, свою історію, так теж може бути:)

Співчуваю вашому горю.
З втратою не потрібно «змиритись» і «пережити», втрату потрібно прожити. Є характерні етапи горювання, і в звичному середовищі цей період займає близько року.
Є таке поняття як патологічне горе, а ви пишете, що пройшло 1,8 р., а вам ще болить. Зверніться до спеціаліста, що вміє працювати з горюванням, не потрібно терпіти і чекати що все мине, подбайте про себе

Вітаю. Співчуваю, що вам приходиться проживати зраду.«На першій зустрічі з нею, я просто відчув,що це моя людина... »;
На що ви орієнтувались у своєму виборі? Що саме робила чи сказала дівчина, що ви зразу зреагували? Адже зближення відбувається поступово, ми поступово проходимо через етапи знайомства, щоб сформувалася близькість.
«Зробив вигляд,що не замітив, але хотілось вибачте за вислів її вирубати там просто.»;
Ви обираєте межові форми реагування: або- або…
Що стримує прояснити ситуацію, поговорити? Якої її відповіді або поступка боїтеся і уникаєте?
«але потім розумію, що нікого не хочу і саме гірше боюсь підпустити до себе, нікому не вірю, бо я дуже сильно дарував себе, турбувався про дівчину і дуже цінував, боюсь що як буду вчиняти так надалі, буде щось таке як зробила ця дівчина або щось схоже,»;
Ситуація з дівчиною актуалізує ваш страх близькості, який базується на привʼязаності з батьківськими фігурами. Це дуже важливий період, який формує нашу подальшу поведінку у відносинах. Звичайно, що це неусвідомлена поведінка, тому керувати своїми вподобаннями ми не можемо. І питання тут не в дівчині, а чому я обираю такі стосунки. З цим потрібна робота з психологом. Бо все буде повторюватись по кругу. Поки не усвідомите, буде автоматичний вибір.

Вітаю!
«Мені було дуже шкода його,і я при початку стосунків пообіцяла ,що не зроблю йому боляче,і попросила чи зможе мені він пообіцяти те саме(так як минулі мої стосунки закінчились не дуже і я боялась починати знову)»;
Ви шукаєте безпечну для вас людину, передбачувану, яка не причинить вам біль. Фонить невідгорьовані минулі стосунки.
А також модель співзалежності. Те, що відбувається у ваших стосунках, лише актуалізує минулий досвід, відносини з батьківськими фігурами. Просто в близьких стосунках незавершені ситуації з минулого, «пробують» завершитися по- іншому. Але, так як це неусвідомлений процес, то в реалі все відіграється і повторюється. Ваш запит на терапію, не на консультацію, а саме на глибоку тривалу роботу.

Вітаю, Еріка.
«Але дати йому номер своєї картки - це дати дозвіл кидати мені кошти коли завгодно. І я не думаю що хочу приймати таку допомогу від батька. »;
Яку плату ви маєте віддати за гроші? А яку «допомогу» від батька ви б хотіли?
Ви написали, що спілкуєтеся дуже рідко. Чи є близькість і теплота у ваших стосунках? Як давно ваші стосунки стали такими?

Вітаю.
«Как помочь парню разобраться в чувствах? Что посоветуете сделать? Заранее спасибо!»;
Відносини, як люба інша комунікація мають межі відповідальності обох учасників. Адже я, як особистість маю цілі і потреби, які хочу реалізувати. Ці мої цінності і стають опорою для моїх стосунків. Чи реалізовуєте їх ви? Буває, що ми будуємо відносини заради відносин. Я так хочу мати відносини, що готова підлаштуватися, головне щоб вони були. Тоді відносини перетворюються на обʼєктні. Я не бачу іншу людину і не показую їй себе. Ваше питання для мене звучить саме так. Два шляхи розвитку подій: що я маю зробити щоб він мене полюбив. І як я можу підлаштуватися, щоб він мене вибрав. Пропишіть для себе: що я хочу від відносин, що я готова дати у відносинах і проаналізуйте чи справджується це у теперішніх відносинах

Вітаю. Колеги вже дали вам рекомендації, підтримую їх. Але не змогла пройти мимо вашого тексту.
Якщо у організмі недостатньо якихось мікроелементів, є затяжний стрес чи депресія, то ми функціонуємо в економному режимі. Адже головне вижити. В такому стані енергії для нових звершень і втілення планів не буде. І щоб працювати з невпевненістю і самооцінкою з психологом, для цього теж потрібен ресурс. Дослухайтесь до порад про лікаря для початку.

Вітаю, Анастасіє. Ваш текст пронизаний самозвинуваченням, самозасудженням, самокартанням, шкода що так. Материнство- важка і виснажлива праця 24/7 без вихідних і відпусток. А інколи, обтяжена депресією, як у вашому випадку. Коли не має ані емоційного, ані фізичного ресурсу.
«але сам факт того що мене вибісила моя дитина в першу ж ніч,вже говорило про те, що щось зі мною не так»;
Також це ще говорило про факти: довгі затяжні роди з ускладненнями, налякана і змучена мама.
Складається враження, що ви маєте очікування про «ідеальну маму», і вони не справджуються в реальному житті. Звідки ви знаєте якою має бути мама? Хто вам про це казав?
Ще у вашому тексті не має тата дитини. Чи є він поруч? Чи допомагає і виконує свої обовʼязки? Бо відповідальність за доньку лише на вас?
Також ви написали, що донька гіперактивна? Чи звертались ви до лікаря, щоб обслідувати дитину?
Чи материнство основна ваша робота, що ще є у вашому житті? Як проводите час з чоловіком як пара?

Вітаю Анна. Любовні страждання справді приносять купа клопотів у житті, які ви і описуєте. Пропоную вам змоделювати ситуацію в уяві, можливо це дасть ширше розуміння ваших страхів. «Проблема такая: как забыть человека и получится ли; или стоит перебороть страхи и стеснение и пообщаться с ним, чтобы узнать человека и тд.»;
Чому ви обираєте варіант «забить человека» а не зробити кроки для знайомства. Як ви дивитеся на те, щоб бути ініціатором продовження знайомства? Принаймі дати знати людині, що вона вам цікава і ви хочете познайомитися ближче? Що стримує, що лякає, які страхи?
«Писать первой я боюсь, потому что не хочу показаться навязчивой, не воспитанной, глупой и тд.»;
Звідки у вас ці упередження, що якщо показувати інтерес до іншої людини, то ви будете саме такою?
«Тем более он всё сразу поймёт, а лечение ещё будет продолжаться долго.»;
Як вам особисто приймати відмову у зближенні, що відчуваєте коли вам відмовляють і чи є такий досвід?
«Я не знаю, что мне делать с этим чувством, оно меня мучает, не всегда могу прогнать мысли о нем и не отвлекаться от работы и тд.»;
Чим наповнене ваше життя, чи задоволені ви своїм життям, чи відчуваєте щастя?
«Это чувство вообще пройдёт само, интерес угаснет или нет?»;
Опишіть свої очікування(пофантазуйте) якою будете ви у обидвох варіантах.

Вітаю.
«Просто мене дуже злить прям викручує всередині, коли я думаю що йому може хтось подобатись, отже я для нього не найкраща.»;
Щоб почуватися найкращою, ви потребуєте зовнішнього підкріплення. Тобто інша людина має повноваження признати вас найкращою, а не ви знаєте про свою самоцінність. «Для мене не є нормою звертати увагу на інших коли ти закоханий. Отже якщо для мене це не норма, а він так робить значіть мені потрібно шукати того хто не буде так робити?»;
Ось тут ви проектуєте свою поведінку на іншого. Не варто очікувати від інших того, що притаманно вам. Також проекція не дає можливості побачити в людях «іншу», не подібну на мене людину. І блокує можливість вияснити це в розмові.
Також вона є барʼєром для близькості- не можливо побудувати щось глибоке, коли ми не бачимо іншу людину реальною, а послуговуємося лише якостями якими її наділили. Чи говорили ви про це з партнером? Що стримує поговорити?
Також варто проаналізувати яку модель партнерства ви бачили у своїх батьків. Які були відносини у них? Які послання дала вам мама про чоловіків.

Вітаю, Roman. Читала вашу історію із захопленням, ви молодець, що будуєте своє і робите для цього конкретні дії. Еміграція входить у перелік найстресовіших подій за шкалою стресу. І не важливо чи вимушена вона, чи бажана. Людина стикається з купою викликів: зміна мовного середовища, звичного оточення і способу життя. На все це потрібно багато енергії і емоційних ресурсів. Здається, що робиш купу роботи, а результату не має. Тому не варто порівнювати себе з іншими, як робите ви, бо точка старту у всіх різна. Це лише приносить обезцінення свої старань. Порівнюйте себе з собою вчорашнім. Фіксуйте свої досягнення в кожному дні: ось я сьогодні вивчив два нових слова, зробив спробу шукати роботу, зумів доїхати новим маршрутом. Краще це робити письмово, щоб у ось такі важкі хвилини зневіри, були зафіксовані докази:)
Також важливо мати коло підтримки. Це люди, які проходять подібний шлях. Бути серед собі подібних. Пошукайте клуби чи зустрічі для українців, які є у вашому місті. Це допоможе поділитися своїми хвилюваннями, отримати підтримку, підтримати інших, що вже є цілющим.
Намагайтеся знизити рівень домагань до себе, а це вам характерно. Також знайдіть час, щоб займатися хоббі, творчістю. Це може бути пів години, але цей процес дасть результати, який психіка зафіксує, як досягнення. Даю рекомендації як психолог, що має досвід еміграції. Хваліть себе і у вас все вийде

Вітаю. В першу чергу потрібно працювати над своєю самооцінкою, яка базується на самоцінності і яка закладається у ранній період у стосунках з батьківськими фігурами. Це якщо коротко)
«1) з дитинства маю наратив {ти мені а я тобі} - тобто все завжди будується на обміні. »;
Досліджувати інтроект- це те, що ви називаєте наративом. Ким, коли і для чого він закладався? Виробити в процесі терапії нову форму взаємодії, щоб відпустити стару.
Згідно другого вашого висновку- все, що нами не усвідомлено працює на автоматі. Ми не можемо керувати процесом, який не приймаємо і не помічаємо. Ви помічаєте вже наслідки, і розумієте, що це притаманні вам дії.

Вітаю. Це нормально хвилюватися за стан людини з якою у нас стосунки. Але
«Не знаю як йому допомогти і як вмовити звернутись до спеціаліста. Дякую»;
Вмовляють малих дітей, бо за них батьки несуть відповідальність. Що відбувається у ваших стосунках, що ви займаєте дорослу позицію в парі і опікуєтеся вашим партнером? Чому не можете прийняти, що він не хоче мінятися і хочете «причинити йому добро насильно» Ось з цим я би рекомендувала вам попрацювати з психологом для себе.

Вітаю. Еміграція в інше середовище, навіть якщо це бажане явище, обтяжена стресом і певними проблемами. Тут і соціалізація- мова, закон; професійна ідентичність- займатися улюбленою справою; будувати дружні і приятельські контакти. Тобто багато зон нашого життя потребують уваги і систематичних дій, а на це йде багато енергії. Знаю про це з власного досвіду, маю досвід еміграції. І ви молодець, що усвідомлюєте що є проблема і шукаєте шляхи її вирішення.
Звернула увагу на те, що хочете змінити професію. Тут я би дивилася як ваша «соціофобія» шукає собі професію щоб не контактувати з людьми. Також чи приймаєте ви свої досягнення на тому шляху, який ви подолали як лікар. Також чому думка чоловіка така важлива для вас. І зрештою чого саме хочете ви як жінка, професіонал, дружина…