Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район


Навчальні програми "Глибинне інтерв'ю", "Сучасні методи соціально-психологічних досліджень" у Вищій школі соціології при НАН України;
Семінар-тренінг "Стратегічні ресурси управління" (програма ТАСІС);
Психотерапевтичні інтенсиви (кожен тривалістю тиждень, 1996 - 2015роки), семінари та конференції "Сучасні напрямки практичної психології" (1999 - 2017 роки) під управлінням М. Антоненка, С. Походенко, С. Паламарчука, В. Гречки та інших.
За першою освітою вчитель історії та суспільнознавства.
Займаюсь приватною психологічною практикою: індивідуальний прийом, робота з парами та сім'ями.
Надаю підтримку, допомогу і, що особливо, супровід клієнта до отримання ним бажаного результату.
Проводжу особистісні тренінги.
Веду групу особистісного розвитку, а також психологічний кіноклуб.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- проблеми сім'ї та подружнього життя,
- особистісні та вікові кризи,
- труднощі та конфлікти у взаєминах,
- тривога та страхи,
- панічні атаки,
- депресивні стани,
- залежності,
- проблеми самооцінки,
- складнощі з прийняттям важливих решень,
- самотність, пошук партнера,
- емоційні розлади,
- втрата сенсу життя, пошук себе та ін.
Зазвичай пропоную людям зрозумілу і реалістичну програму, що призводить до вирішення проблеми, адже, здебільшого, однієї зустрічі для цього банально не вистачає.
Звертайтесь прямо зараз, не тягніть(!) І ми зможемо у плідній співпраці досягти бажаного для Вас результату!!!
Чого я точно не можу і не буду робити:
- давати універсальні рецепти, як стати щасливим
- замість Вас вирішувати життєві проблеми
- давати пусті обіцянки і поради.
Основне

⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 12. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 8072
Как вы думаете, что унаследовали от отца?
«мама была моей воспитательницей в садике , очень сильно любила меня перехваливать , мне это до сих пор не нравится, потому что почему то всё что она говорила для меня начало обесцениваться »;
Что вы помните об отношении мамы ко всему мужскому, в том числе и отцовскому? Как она отзывалась о нем? Что транслировала в отношении вашей мужественности?
«ещё у меня есть брат , который на 7 лет старше меня , у нас с ним были отличные отношения, но во всём этом я не говорил в семье о личном( немного с отцом , это обсуждали ,когда я к нему приезжал), то есть о девочках которые мне нравились или с которыми я хотел встречаться.»;
В семье - это с мамой и братом? Отчего так?
На словах очень просто - проработать с психологом вот эту особенность «я всегда любил всё накручивать»;
На деле будет, разумеется, сложнее. У этой вашей привычки наверняка есть свой смысл и своя функция (на бессознательном) уровне. Из того, что можно уже предположить: так проявляется неуверенность в себе и тревожность как черта личности. Отмеченные моменты формируются в ранние периоды жизни. Поэтому несколько вопросов.
Каким было ваше детство?
Что вы чувствовали/слышали/замечали в поведении родителей относительно себя?
Какие отношения между мамой и папой?
«раньше бросали в игры не большую сумму, сейчас просит хорошую сумму бросить вместо подарков на день рождение, что делать?»;
Думаю, у вас есть свои собственные с отцом ребенка представления о том, что такое игры, тем более платные. Есть свои предпочтения. Есть в конце-концов свой личный опыт участия в разных играх.
Вот и представьте, к чему может привести ваша уступчивость просьбам ребенка? Как думаете, какие качества и черты характера могут сформироваться благодаря подобным потаканиям.
Нет, конечно, если хотите, чтобы он стал игроманом, то какие могут быть сомнения?!
«Всегда очень возбуждали девушки, но эта неделя безумно тяжёлая.»;
Историю своих непростых отношений с накручиванием изложили, а вопрос-то забыли задать.
Может, попробуете сформулировать и пояснить здесь, в чем вы заинтересованы?
«Меня вымораживает, что все это не учитывается»;
Заметно, как вы на эмоциональном уровне продолжаете находиться в плену детского сценария. Кстати, заложенного не вами - получать признание за достижения(!) К любви это не имеет никакого отношения. Помимо того, часто больше внимания от семьи достается младшеньким, слабым, болезненным или убогим, как вы выразились выше. Наоборот, сильные и самодостаточные в этом не нуждаются - считают близкие. Они даже могут побаиваться попасть под раздачу сильных. Поэтому и стараются держать дистанцию, как бы чего не вышло.
А у вас, похоже, борются внутри два начала, две части личности. Одна ищет тепла и душевного участия, а другая - всеми силами пытается доказать, что она выше этого. С этой проблемой хорошо бы к психологу, сеансов так на пять, не меньше.
«они всегда в теплом семейном кругу. »;
Круги семейные часто и густо не совпадают с кругами ценностными, кругами близкими по мировосприятию. До осознания данного факта реальности стоит приблизиться, проработав детсткие травмы и обиды, сидящие в душе с ранних лет. Вот девочкой шести лет вы не имели выбора - сидеть с младшой сестрой или нет. Наверняка переживали эту несправедливость, но поделать ничего не могли, а ведь ваш детский ум напряженно искал объяснения - почему так? за что мне такая участь? где любовь, на которую я могу претендовать по праву, я ведь всего лишь ребенок, а не взрослая тетя, чтобы отвечать за младшую? Где мое детство, наконец?
«Возможно ли ещё стать своим?»;
А смысл??? Это, пожалуй, больше потребность ребенка внутри вас, чем взрослой части личности.
«И как побороть в себе обиду от такой несправедливости?»;
Как я уже написал выше - с помощью психолога в ходе терапии. Реально!
Для информации предложу видео на эту тему.
ОБИДА - ДРУГ ИЛИ ВРАГ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-554
«Чи може буди що ця проблема психологічна, чи мені потрібно шукати далі інші причини цього?»;
Так - відповідь на першу частину питання. Так - на другу, адже до проблеми варто ставитись комплексно. Однієї якоїсь причини частіше за все не існує.
Для ваших пошуків кілька питань.
Відколи помітили цей феномен?
Яким був характер вашого харчування в дитинстві - як годували? чим? що казали при цьому? і в цілому, які харчові звички були притаманні родині?
З чим самі пов'язуєте відразу від вживання м'яса - події, люди, переживання?
«не могу поднять самооценку потому што всегда переживаю об етом всьом»;
Откуда вы знаете, если не пробовали? Ваши представления об опыте точно не являются опытом, который, на самом деле и приводит к изменениям.
Разговорами о проблеме проблема не решается(!)
А уверенность в себе проявляется во вполне конкретных действиях. Например, озвучивании своих желаний, потребностей и просьб. В умении отстаивать свои инетерсы и мнение. И так далее.
Кроме того, у меня есть сомнения насчет «Перед отношениямия была не ревнива,уверена всебе, имела нормальнуюсамооценку»;
Скорее всего, на тот период не было ситуации, котоорая бы подсветила сидящие внутри склонности. Они как правило закладываются в детстве на основе отношений с родителями.
Что можете сказать о своем детстве? Как относились к вам отдельно папа и мама? Что слышали от них в свой адрес? Какие отношения были между родителями?
«Підкажіть що може людиною керувати В такому випадку, мені сумно що він не думає про мене, про те шо я буду робити в тому селі.»;
Мені ваші побоювання здаються передчасними. Можливо, я помиляюсь. Але ж подивіться реальності в очі.
Ви ще нікуди не поїхали, а тільки збираєтесь. Навіть не це головне. Головне ось що - ви не ОДРУЖЕНІ. От спробуйте спочатку влаштуватись в іншій країні, відчуйте переваги і недоліки життя у Штатах. Упевнений, отримаєте багато цікавого досвіду, нових вражень, перевірете себе, свої відчуття і стосунки на міцність, а також на здатність їх розвивати.
Зрештою, дочекайтесь нашої перемоги.
Беріть до уваги загалом єдину стабільну рису в житті - воно постійно змінюється. І люди змінюються. Від чогось відмовляються. Щось нове впускають у свій простір. Наміри і мотиви теж змінюються. Так само як і цінності.
Тому дайте відбутись тому, що має відбутись. І передчасно не зациклюйтесь на перешкодах, черга до яких ще може не дійти.
Якщо ви так вважаєте, то я з вами цілком погоджуюсь. Жити в постійному стражданні неймовірно тяжко. Водночас, розуміти це і утикатись лише в страждання, означає, відмову від змін на краще.
Тому потрібно витягувати себе із полону страждання, відроджувати почуття самоцінності і віру в себе. Йдіть за підтримкою і допомогою до психолога. А від мами на даному етапі достатньо безконфліктного існування, краще на певній відстані.
Имеющиеся страхи можно и нужно убирать. Как и где? Во взаимодействии с психологом. Иначе, кажется, никак. Забить на них не получится.
«А теперь вместо того чтоб мне как то помоч еедзь морально ,выслушать ,посоветовать ,как и что дальше мне делать теперь ,если мне так тяжело . »;
Удивительно, что все это вы ждете от женщины, которая сама себе не смогла помочь. Она же не знает, как это помогать морально, давать советы, которые выполнять не ей, а вам. То есть брать на себя большую ответственность. А если что-то пойдет не так, с кого спрос?!
«Она просто говорит забудь и живи дальше »;
Ну, чем не совет? Но вы же ему не следуете. И не будете следовать, я в этом уверен.
У вас внутри нет доверия к мнению мамы, ее взглядам и жизненному опыту. Так как же быть? За что уважать? Остается просто за то, что мама, за то, что дала возможность жить на этом свете.
Вплинуло, ще й як вплинуло. Так вплинуло, що тепер доведеться довгенько позбуватись цього впливу, який закарбувався в характері. Він тепер ваш, можна сказати, "рідний", хоча й, по суті, чужий. Тобто мамин.
А от знайти свою автентичність - це на сьгодні завдання, вирішите яке допоможе психолог.
Думаю, не стоит ожидать от мамы покаяния(!)
Она тогда НЕ МОГЛА поступать по-другому. И не потому, что желала вам вреда, она была ограничена своим пониманием ситуации, своими страхами и своими искажениями. Вот это Вам принять труднее всего. Она такая, со всеми своими тараканами в голове, со своим, скорее всего, не очень благополучным детством и так далее.
Ваши претензии к ней можно считать объективными и справедливыми... с одной стороны.
А с другой - они бессознательно могут использоваться как средство оставаться в непозволительной привязанности к маме(!) То есть не давать вам жить своей жизнью.
Допускаете ли вы идею - идеального примирения может не произойти совсем?
Співчуваю вам через те, що доводиться переживати такі складні емоції.
«Як мені бути в цій ситуації? Як дати їй поняти щоб не ображала мою маму??? Як пояснити чоловікові щоб зуступився хоч раз за мене? Як дати їй отпір ???»;
Простих рішень щодо поставлених питань, вважаю, не буває. Все настільки пов'язано між собою, до того ж, має давню історію, що буквальними порадами проблеми (а їх, насправді, чимало) не подолати.
На мій погляд, головне - це ваше здоров'я і здоров'я дитини. Благополуччя вашої родини. Ваша здатність поважати себе і впевнено окреслювати у просторі стосунків будь з ким власні інтереси і потреби(!) Настільки впевнено, щоби свекруха навіть подумки не наважувалась на вас нападати.
Така здатність передбачає вашу внутрішню трансформацію. І забезпечіть її може співпраця з психологом.
Те ж саме стосується відносин з чоловіком. Зрозумійте, стосунки потрібно ВМІТИ розбудовувати(!) Самі по собі гарні взаємини не виникають. Важливо вміти конструктивно виражати свої емоції і прохання, бути вдячною за увагу до себе і добрі справи, бути стійкою перед несправедливим тиском і таке інше.
«Також з питання різкої втрати зацікавленості в людях від стану захоплення людиною до повної байдужості.»;
Мені здається, що ваші питання пов'язані з особистим життям. Розкажіть, що відбулось? Про яку людину йдеться?
«звертаюсь з питання на рахунок різких падінь в настрої до зникнення бажання в загальному вставати куди-небудь,щось робити і т.д.»;
Зазвичай таке відбувається, коли людина виснажує себе емоційними переживаннями, не маючи змоги прийняти якесь рішення. Тому спитаю, як довго ви перебуваєте в цьому стані і які думки прокручуєте в голові?
Вы ее можете получить вначале от психолога. А потом, по мере принятия себя, и от своего внутреннего Я - когда будете становиться сильнее и увереннее в себе. Так это работает.
«Ведь как-то так сложилось, что друзей у меня нет(да и откуда они возьмутся, если я постоянно ною и жалуюсь на жизнь, а я не могу всё в себе держать). Когда-то с сотрудницей задержалась после работы, так дома был скандал, мол как это так, я же явно с любовником встречалась. От мужа сочувствия никакого, только ответы типа: "все так живут", и "я тоже устаю".»;
В нынешнем своем состоянии такие обезличенные формулировки вполне естественны - "так сложилось." Вроде, самой собой, без вашего участия. На самом деле это человек складывает то, что потом получается(!) Осознанно складывает - получается то, что хотел. Неосознанно - разочарован результатом. И хочу заметить, вашей вины в том нет!!! В силу воспитания и других обстоятельств вы не могли поступать по-другому. Зато сейчас, испытав массу разочарований, получив новый, пусть и горький опыт, можете воспринимать происходящее более ясно. И, соответственно, действовать в своих интересах.
«Я жила с мамой и бабушкой. Мне никогда не говорили, что я красивая, например, только указывали на недостатки, а так же, готовили к дразнилкам сверстников, вот только сверстники никогда не говорили, к примеру, что у меня лицо "мухи засидели" или "нос картошкой", а вот за полноту было дело, но вот как раз этому никакого значения не придавали и бабуля заботливо откармливала. И до сих пор мама всем рассказывает какая я плохая, на вопрос зачем, ответила, что это такая мотивация для меня. А с такими постоянными "мотивациями" всё вышло наоборот.»;
Да, так было в прошлом. Теперь настал момент прошлое там и оставить, сумев извлечь из него полезные уроки.
«И вот как бы я уже нашла чем хочу заниматься, но заставить себя этим заниматься не могу.»;
А если не заставлять, что будет?..
Сами сможете РАЗРЕШИТЬ себе проявиться в той сфере, которая нравится?
«И вот сейчас, когда я решила заняться тем, чем давно хотела, я не могу, потому что в голове сидит мысль о том, что это всё бесполезно и никому не нужно, мне кажется что я просто трачу время вместо того, что бы заняться "делом".»;
Проверьте опытом, насколько эта засевшая в голове мысль правдива. Мне кажется, она искаженно отражает реальность. Пока не попробуете, не узнаете. Пока не попробуете, мысли о себе не изменятся.
Для иформации предложу вам видео.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461
Публикації психолога 24

Відео психолога 21
Почуття, емоції
Особистісне зростання та корисні поради
Робота з психологом, психотерапевтом
Залежності (від речовин та співзалежність)
Психологія відносин
Психотерапія
Батьки та діти
Самооцінка
Страхи, тривоги
Тренінги 1

27-05-2017 - 27-05-2017
Запоріжжя
Скажи конфликтам Спасибо!
Тренинг - это возможность не только открыть для себя привычные способы поведения в конфликтных ситуациях, но и через моделирование, экспериментировани...
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.