Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго дня, Kristina!
«Але я чомусь дуже тяжко це переношу. »;
Розрив стосунків майже завжди переживається з болем. А як інакше, адже не виправдались очікування, зруйновані плани та, головно, розірвані емоційні прив'язки.

«Не можу з'являтися у місцях які про нього нагадують, чомусь накриває та починаю мимоволі ревіти.»;
Найважливіше - дозволити собі прожити усі наявні емоції і почуття. Нахлинають сльози - плачте. Накриває сум - сумуйте.

«Порадьте що з цим робити, як це пропрацювати. »;
Потрібно повернути собі свої почуття, які віддавали хлопцю - увагу, зацікавленість, турботу... Так, саме так - поверути собі. І доторкнутись до власної цінності як дівчини і як особистості.

«Хочеться далі нормально жити, а не страждати.»;
Якщо пройдете цей шлях, то обов'язково повернетесь до спокійного життя. Дайте собі час. Не пришвидшуйте його, бо в кожного з нас своя унікальна спроможність "перетравлювати" небажані події.
За можливості візьміть кілька консультацій психолога. У спілкуванні з ним цей шлях долати значно легше.

Здравствуйте!
«Что мне делать дальше? Как унять эту боль от обиды?»;
Сочувствую Вам. От обиды болит душа. Наверное, очень сильно болит. Как же с ней быть? Точно не глушить в себе и не выплескивать от бессилия наружу. От этого станет только хуже. Но что же тогда? - ПРОЖИВАТЬ. Проживать ее и разбираться со своей жизнью, со своими способами быть в отношениях, доносить мужу свои эмоции и чувства. Быть в контакте с реальностью, не усугубляя ситуацию надуманными или необоснованными подозрениями.

Это только кажется, что выдержать ныненшнее напряжение невыносимо. На самом деле, это всего лишь мысль, установка. Опыт показывает, что человек может выдержать абсолютно любые душевные страдания, пока он жив, пока бьется его сердце. Что ему помогает? - чувство самоценности, самоуважение и все то, что для него важно и даже свято. Уверен, что и у Вас есть за что держаться... и пройти этот сложный этап.

Несколькопрактических вопросов к Вам:
«не могу и не хочу ни с кем, больно и стыдно даже, наверное.»;
За что стыдно-то?
Как так получилось, что по душам поговорить не с кем?

«Т.е. мой муж уделял больше времени ей и ее ребенку, чем нам. Нас не приглашал вообще.»;
Поинтересоваться причинами у мужа не пытались, почему так?

«Сейчас я узнаю, что эти отношения не только продолжились, но и тщательно скрывались от меня, якобы с целью не ранить меня. »;
Каким образом Вам стало известно?

«и у нас девочка такого же возраста со сложностями в общении и проблемы эти решаю я... т.е. он занимался чужим ребенком, чужой женщиной...»;
Как же так получилось, что вы оба не пришли к взаимному решению в свое время - заниматься вашим ребенком сообща, а не взваливая эту ношу только на Ваши плечи? Чья, по-вашему, здесь ответственность?

«Если были проблемы, недовольства, то за все это время сесть поговорить, сказать,что если, что-то не устраивает не мог?...»;
Это претензия к нему. Упрек, хоть и на фоне сожаления. Полагаю, он в такой же степени может быть адресован и Вам - если отношения между супругами настоящие (не показушные - «мы считались образцовой парой...»;), то и с доверием и чувствительностью все в порядке. И втайне, за спиной подлые вещи не творятся.

Доброго ранку, Наталя!
«Що не так зі мною ? Чому так відбудеться ? Де я допускаю помилку і як їх уникнути в стосунках ?»;
Схоже, на ці питання у Вас є власна версія відповідей. Ось вона «я дуже швидко звикаю до людини, закохуюсь, відкриваю душу, починаю планувати майбутнє з цією людиною.»; Ключове, як бачимо, "дуже швидко."

Упевнений, що це припущення дуже близьке до істини і справжніх причин невдачі у стосунках. По-іншому, мабуть і не може бути, адже (тепер читайте уважно і краще кілька разів поспіль) Ваше бажання вийти заміж і створити сімью, піклуватись про хлопця СЛІПЕ(!) Тобто, в ньому немає індивідуального вибору. Немає знання людини, на що вона здатна, чи підходить Вам... Ви автоматично пропускаєте цей важливий етап розвитку відносин, бо прагнення бути заміжньою поглинає відповідальний, насамперед, для Вас шлях побудови близькості. Здається, навіть розмова про любов тут недоречна. Максимум, що спостерігається, так це симпатія.

На мою думку, такі Ваші дії чоловіки сприймають як невиправдане форсування подій. Ба більше, як намагання за будь-яку ціну вискочити заміж. Звісно, це їх відлякує.
Тому потрібно розбиратись із Вашим способом побудови близькості. Виправляти його. Нарощувати самосвідомість, ставати в хорошому розумінні автономною особистістю, яка здатна, зберігаючи повагу до себе, робити ВЗАЄМНІ кроки назустріч чоловіку.
Вважаю, разом з психологом цей шлях долати краще.

Здравствуйте, Юлия!
«УХОДИТЬ ИЛИ ПРОДОЛЖАТЬ ЖДАТЬ?»;
Весьма сложный вопрос задаете. Для Вас он судьбоносный.
И, похоже, у Вас самой есть сомнения - мужчина не сделал предложение, а Вы его ждали.
Несколько вопросов, думаю, помогут прояснить ситуацию.
Что ценного для Вас в этих отношениях?
Замечаете ли Вы, что со временем становитесь ближе друг другу, лучше понимаете друг друга?

«Как то зашел разгоаор о свадьбе он сказал что не уверен во мне так как я часто на что то обижаюсь без причины.»;
Кто из Вас инициирует подобные разговоры?

«я часто на что то обижаюсь без причины. Ну такой у меня характер. »;
А это, действительно, так?

«так как я в основном злюсь из за того что чувствую неопределенность с его стороны. »;
Что нужно Вам, чтобы почувствовать определенность? Какие события должны произойти?
Знает ли мужчина о Ваших переживаниях «И мне обидно что я сожительница а не жена»; и причинах злости?

Доброго ранку!

«В результаті я і є жалюгідна і неспроможна,»;
Як Вам така думка - наведені слова відображають лише одну з частин Вашої особистості? До речі, подібна частина є у мене. Я її визнаю, так само як Ви. Проте не в тому ж справа - важливо себе знати і відчувати цілісно. Тобто бачити й інші частини, зі своїми рисами, бажаннями, силами, потребами і прагненнями. Налагодити між ними живий, неформальний зв'язок, аби повсякчас усвідомлено робити вибір, як жити і діяти у злагоді з собою(!)
Через це пошук тих частин і знайомство з ними може бути напрямком для такого актуального для Вас розплутування«Я просто заплуталась»;

В цьому плані мені імпонує Ваша здібність до саморефлексії. Ви вже пройшли значний шлях у пізнанні себе. Це ж чудово. От тільки емоційно чомусь Ви не відчули в тому задоволення, на жаль.

«Я навіть боюся попросити допомоги, підказки, що мені робити і як вибратися? (Тому що здається, якщо я проситиму допомоги, то це я знову гратиму роль жертвоньки, яка нічого не може і не знає?)»;
Що можу сказати - хибна установка. По-перше. Ви вже багато чого знаєте і вмієте. А, по-друге, відкритись і попросити допомоги в того, хто може її реально надати, - це прояв сили і жаги до змін.
До того ж, за Вас ніхто нічого не буде робити. Шлях долати будете самі. А допомога може бути у вигляді щирого спілкування, обміну думками та почуттями, спільного переживання нового досвіду.

Добрий ранок!
«Це може бути від протузій чи це психічне розстройство ?»;
Про психічний розлад казати зарано. Потрібні відповідні дослідження, спостереження за Вами, візуальний контакт із спеціалістом.
Отже, на тепер можна констатувати, що Ви просто людина з психологічними і соматичними проблемами. Зазвичай, вони і йдуть разом - якась хвороба на тілесному рівні обов'язково позначається і на психологічному рівні. І навпаки, бо організм людини - то цілісна система, де все між собою пов'язане.
А зважаючи на протрузії і ковід, можна припустити, що Ваш стан є наслідком поєднаного впливу наведених вище чинників.

Що робити в такому разі?
Виконувати призначення лікаря.
І звернутись індивідуально до психолога.

Буде актуально переглянути Ваш спосіб життя. З'сувати, які Ваші потреби не задовольняються? Які у Вас на сьогодні стосунки? Які були очікування від перебування за кордоном? Хто Вас може підтримати? Звідки походить тривога, страх і пригніченість? І таке інше.

Також актуально звернути увагу на характер харчування. Рекомендую знайти в Мережі інформацію про серотонінову і дофамінову "дієту".
Крім того, потрібно обов'язково перебувати на свіжому повітрі, робити прогулянки природою.
Всі подальші кроки можливі в особистому форматі спілкування. Обирайте психолога і починайте допомагати собі вилазити з того гнітючого стану.

«Я вважаю, що таким чином мій чоловік мною маніпулює.»;
Катю, і не тільки маніпулює. Він ще намагається Вас переробити під себе. Тобто ставиться до Вас як до об'єкта. В цьому немає жодної поваги до Ваших бажань, емоцій і прав як людини і дружини.
Проте, вважаю, Ви на вірному шляху - по деяких аспектах свою залежність від чоловіка (а це саме залежність) приборкали.
Ще треба зрозуміти, що Ви не стільки від нього залежні, скільки від тих емоцій і потреб, що випрошуєте, наче він один може допомогти їх задовольнити.

Отже, потрібно визнати, що стосунки між вами навряд чи можна назвати здоровими. Загалом реалізується сценарій "Не будеш відповідати моїм поглядам/стандартам - будеш покарана." Мов би дурнуватий батько в такий спосіб обламує дитину. Тобто взаємини не рівних між собою партнерів.

Тому, мені здається, актуальним завданням для Вас буде нарощування самоцінності, поваги до себе і набуття свободи вибору розпоряджатись собою. Наприклад, людина з високою самооцінкою на Вашому місті могла б заявити: "Твої покарання мене пригнічують. Я їх терпіти більше не збираюсь. І, до речі, можу знайти ту людину, якій буде приємно зі мною обійматись..."

Відредаговано автором 03-03-2023 09:45:30

«Що робити, якщо стосунки на відстані, але хлопець вигорів і хоче завершити стосунки, хоча каже, що любить, але більше не може так?»;
Віддалитись і дати хлопцю час визначитись. А то він себе поводить, ніби собака на сіні.

Доброго дня!
«БОЮСЬ ЧОЛОВІКІВ»;
Співчуваю Вам. Упевнений, що проблема піддається вирішенню, зрозуміло, якщо її, вирішувати. Це означає - дослідити корені страху. Зараз можете пригадати, з якого віку почали помічати цей страх? Можливо, його поява пов'язана з якимось конкретними подіями?

Ви зазначили «ця фобія заважає будувати стосунки із хлопцями»;
Хотілось би краще усвідомити, як саме заважає. Ви соромитесь, коли хлопці звертають на Вас увагу? Мовчите? Вас паралізує? Що малює Ваша уява, спричинена страхом?

Не в останню чергу потрібно звернути увагу на те, що транслювали мама і тато щодо майбутніх Ваших відносин з чоловіками?
Про які стосунки з хлопцями мріяли в дитинстві?

Також, у страху може бути, як не дивно, захисна функція. Тобто від чогось поганого він Вас може оберігати - наприклад, від обману і зради, використання і образ. З цього приводу якісь відгуки відчуваєте?

Відредаговано автором 02-03-2023 14:24:19

Здравствуйте!
«ОЧЕНЬ БОЮСЬ ДЕТЕЙ»;
Скорее, не детей, а осмеяния. Так что не берите на себя лишние страхи.
А вот со способностью быть собой и смело себя проявлять в отношениях с любыми людьми стоит разбираться. И взращивать уверенность в себе(!)

Доброго ранку!
«Як позбутися цього стану?»;
Спочатку розвіяти туман. Так Ви зможете усвідомити, що відбувається.
Ставитись потрібно обережно і системно - з'ясувати, що передує туману? Потім - що після туману?
І загалом, що з Вашим актуальним життям - наскільки воно відповідає Вашим очікуванням? Що в ньому задовольняє, а що ні?
І от тоді можна буде зрозуміти, яку (або які) потребу Ви намагаєтесь задовольнити через те, що називаєте залежністю від грошей.

Нарешті Ваше запитання «Як позбутися цього стану?»;
Відповідаю - винайти прийнятний спосіб задоволення потреб(!)

Відредаговано автором 02-03-2023 10:41:55

Доброго ранку!
«чому мені важко говорити про свої бажання?»;
Із припущень - через почуття вини, сором і таке інше. Але це лише припущення. З реальними причинами потрібно розбиратись.

«Наприклад, коли я заходжу з кимось у магазин і в мене запитують: ''що тобі купити?'' »;
Для мене був би важливий контекст - хто збирається щось купити/дарувати? Наскільки добре Ви цю людину знаєте? Які між вами стосунки?

«Але я не можу прямо відповісти, мені незручно на таке відповідати, я відчуваю жахливу провину перед людиною.»;
Можуть мати вплив декілька причин. По-перше, невпевненість в собі та занижене почуття самоцінності, які блокують природнє право людини вільно заявляти про свої бажання. Звісно, таке ставлення могло сформуватись у дитинстві. Тож спитаю, в якому достатку перебувала Ваша родина? Що казали батьки про можливість задовольнити Ваші бажання на День народження, Новий рік тощо?

По-друге, закріплені з дитинства установки, мовляв, дарувати потрібно у вигляді сюрпризу, а прийнятий на Заході звичай питати про бажання ще не увійшов у повсякденне життя.

Доброго ранку, Анастасіє!
»;«я надто голосно викрикнула "О,Господи! ". Ніколи такого не було, мене охопила паніка, важко дихати стало, пульс занадто підскочив, аж чула як серце б'ється і почала плакати, ледь себе зупинила»;
За багатьма ознаками Ваш випадок схожий на напад панічної атаки.
Тому відповідь на це питання «ЯК ДІАГНОСТУВАТИ ПЕРЕЛЯК? ЯК ЙОГО ЛІКУВАТИ?
буде вельми зрозумілою. Діагностувати необхідно у клінічного психолога або психіатра. Не виключаю, що терапія буде включати і призначення протитривожних ліків.

Доброго ранку!
«Як навчитися контролювати свої емоції»;
Зазвичай люди приблизно так і кажуть - хочу навчитись контролювати емоції. Насправді це хибний погляд на проблему, бо він здебільшого передбачає або витіснення небажаних емоцій, або придушення їх в собі. Що тягне за собою шкідливі наслідки.
Тому здоровий спосіб це - навчитись емоції відчувати, їх розрізняти і вміти конструктивно виражати. Це я навів такий загальний підхід. Натомість в кожній окремій ситуації потрібно розбиратись - чим викликаний, наприклад, Ваш страх? Як Ви уже з ним поводитесь? Які це має наслідки? Наскільки стійка психіка до стрессів і тому подібне.

З досвіду зазначу, що із багатьма емоційними проблемами людина може впоратись сама, а деякі потребують допомоги психолога.

«Але чому раніше їй це не мішало і бачились часто.»;
Ви знову про них. А де ж Ви? Чому застрягли і ні туди, ні сюди?
Звертаю увагу на те, яким чином Ви зреагували на мій допис і помічаю, що він характеризує загалом Ваш стиль контакту з іншою людиною. Мої питання залишись без уваги. На жаль.
«Тому варто замислитись, що заважає розширти коло спілкування, завести нові знайомства? Цікаво, у Вашому випадку що заважає?»;
«От Вас що змінилось за останній рік, скажімо? Що нового з'явилось? Що зникло? До чого пропало бажання? »;