Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«Я стараюсь ходити на роботу, займаюсь спортом, не вживаю алкоголю, не палю..»;
Це результат свідомого вибору чи все від страху?

Було б цікаво і корисно дослідити, як Ви прийшли до Бога? В який період і за яких обставин відчули потребу у вірі?

Доброе утро, Лилия!
«Вот интерес есть к теме верности.»;
Наверное, Ваш интерес возник не на пустом месте, какие-то причины его, бесспорно, пробудили. И в этой связи, полагаю, будет гораздо полезнее рассматривать конкретную ситуацию. Поскольку теоретизирование вообще может Вас далеко увести от искомого результата.
Мне даже показалось, что Вы примеряете на себя роль соблазняющей несвободного мужчину женщины. Это так?

«Может ли мужчина, если изначально учитывать тот факт, что все они "охотники "»;
Вполне очевидное заблуждение. Не все мужчины "охотники". Предостаточно вокруг мужчин в роли добычи для "женщин-охотниц". Неужели для Вас это новость?

«Находясь в отношениях пропустить даму, которая сама проявляет инициативу к нему?»;
Чтобы не пудрить Вам мозги, скажу - все индивидуально(!)

«Если даже он первое время отказывает ей и указал на своё семейное положение, то чаще девушки все равно добиваются того, чего хотят.
Мужчины же это объясняют тем, что она сама его обольстила и он не мог удержаться.
Просто очень интересно, может ли мужчина быть верным даже тогда, когда есть реальный соблазн.»;
Вы как будто пытаетесь еще больше утвердиться в своих установках, и при этом задаете вопросы...

«Ведь говорить о верности легко, когда ты абсолютно не интересен дамам, а когда эти девушки сами идут к тебе в руки... Это уже большой вопрос»;
Сейчас Вы в роли мужчины, изначально готового соблазниться. Зачем это Вам - принимать на себя не свою роль?

Чтобы предметно разобраться в теме соблазна, искушения и верности, рекомендую работу Жана Бодрийяра "Соблазн." Там найдете все ответы на свои вопросы и даже больше, в смысле ценной информации и раскрытия темы подмены любви игрой в соблазнение и повышение ставок.

Доброе утро!

«У меня есть тема больная про животных.»;
Сожалею, что Вы так болезненно реагируете. Сейчас можете рассказать, с чего все началось? Может, Вы были свидетелем сцен насилия над животными?
Кстати, были ли у Вас в семье животные или есть на данный момент?

«Когда узнаю новости где что-то случается с ними то стараюсь избегать этой информации. Если не успеваю то как будто накрывает. Самое сложное когда я сидела рыдала не могла остановиться, не знала что делать, скрутилась обнимая себя. Могу до боли руки сжимать или голову лицо прикрывать.
Я в эти состояния испытываю боль внутри и знаю что не могу остановиться плакать.»;
Предполагаю, что так может проявляться механизм избегания. И уже не самой боли, а страха встретиться с ней. Естественно, эта модель только усугубляет и без того нерадостное положение. Обнаруженную цепочку предстоит разорвать в ходе взаимодействия с психологом. И, конечно, обнаружить и проработать причины Вашей реакции.

«Меня обижает что близкие не воспринимают всерьез когда прошу не делиться со мной такой информацией.
Они просто говорят или отправляют»;
Как Вам кажется, по какой причине они не воспринимают всерьез Ваши просьбы? Что таким образом проявляется по отношению к Вам с их стороны?
Неужели они Вас тренируют столь изощренным способом?

«мой молодой человек во время какого то просмотра фильма может взять телефон и открыть обнажённые фото других девушек с большой грудью и красивым телом, я делала замечания так как это снижает мою самооценку, мне жутко не приятно когда он говорит что это нормально и дальше продолжает глазеть на девушек или еще лучше включать при мне фильмы взрослого характера и делать вид будто меня нет рядом, он просто смотрит. Я всем своим видом показывала что мне не нравится это, говорила уже в прямую, но как об стенку горох…. »;
Теперь Вы понимаете, что заявить о своих чувствах, когда что-то не нравится, мало. То есть одних слов мало. Нужны действия. И, конечно, выбор, смотря на то, чего Вы хотите. А Вы чего хотите?

Добрий день, Микито!

«Писав цей текст майже 4 години, і це був просто потік моїх думок, яким я вирішив поділитися з тими, кого в світі важають професіоналами.»;
Зізнаюсь, Ваше послання справило враження. Та більш цікаво - яке враження воно справило на Вас, адже наважились і спромоглися винести свої думки і почуття назовні, а це, на мою думку, вельми сміливий крок?

«Не знаю, чи знайду тут допомогу чи ні»;
Вважаю, що допомоги потребуєте ось у цих аспектах:
«живучи в місці де все мені чуже(справді все), де немає поряд нікого(навіть не поряд, немає взагалі нікого від кого я міг би отримати настанови, поради та справжню підтримку, в цьому плані я відчуваю себе повністю самотнім), де я навіть не знаю державної мови та де я працюю в місці яке я всім серцем ненавиджу»;
«постійна внутрішня біль(розпач, відчай, співчуття, переживання та ненависть до всієї русні), я впевнений, вносить також свій вклад в мій стан»;
«у мене постійно виникають екзестенціїні питання, які просто вбивають всі позитивні емоції, і все, що залишається, це: переживання, страхи та відчуття безнадійності»;
І, загалом, із цим «Я ЗАЛЕЖНИЙ, Я СЛАБКИЙ, Я ЗАПЛУТАВСЯ ТА ВЗАГАЛІ ВТРАТИВ ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ДО ЖИТТЯ»;

Коментарів від мене поки що не буде, бо вони передчасні. А от питання обов'язково буде і доволі нагальне. Воно пов'язане ось з цим - «я навіть не думаю про зміну середовища, соціалізацію та інше.»;
Тому чому б не змінити ненависне середовище (містечко, регіон, країну) хоча б на більш прийнятне? Я вже не кажу на приємне. Це було б доречно, адже треба ж з чогось починати...

«Я хочу і роблю все для результату, але далі чую, що в мене рожеві окуляри і в мене нічого не вдастся»;
Тобто хлопець намагається підірвати Вашу віру в себе. Чи саме так сприймаєте його слова?

«Сам вигорів , не хоче продовжуват»;
Отже, чого можна очікувати від людини, яка вигоріла?

« І найчастіше виннить мене.»;
З приводу таких зауважень, якої думки Ваш тренер?

Доброго ранку, apatman!
«В мене батько алкоголік, він п'є кожного дня і напивається до білої гарячки. Він пив завжди, як я його пам'ятаю. Але останніми роками це вже абсолютно тотальний і безжальний рівень. »;
Сумна історія, чесно кажучи. Співчуваю, бо сам в дитинстві переживав подібне із власним батьком. Але, коли мені було років 7, мама з ним розлучилась. Ваша ситуація більш критична, проте не безвихідна. Про що я зараз?
Насамперед, про те, що Ваш нинішній стан можна сприймати як Вашу індивідуальну реакцію на події в родині. Ви така людина, так вихована. Тобто на сьогодні можете саме ТАК сприймати реальність.

В сім'ї велика проблема - батько страждає на алкоголізм. Є ще інша складова - на всю родину тиснуть і звинувачують у пияцтві батька Ваші дід і баба. І це ще не все. Ви особисто взали на себе надмірну, як на мене, відповідальність - і моральну, і матеріальну тощо.
Оцей тягар виявися Вам не під силу. Психіка, рятуючи себе, включила механізми блокування напруження. І тому маємо те, що маємо - «в мене відчуття якогось туману в голові. Не паніки, можливо є трохи відчаю, але таке враження, ніби я сиджу в кімнаті з кам'яними дверима і вони всі наглухо зачинені. Або в глухому тумані. Я хотів би на щось відволіктися, але не маю на що. Вдома я знаходжусь ніби на голках, а де нормально відпочити я не можу собі уявити, бо всі місцини навколо вже переходив і вони вже навіть набридли. »;
Тобто Ви спалюєте свою енергію у переживаннях, сумнівах і пошуках виходу, який, на жаль, знайти не можете. Нібито безвихідь. Проте я не зголошуся з таким висновком.
Вихід є.
Він містить в собі рішення відповідно до об'єктивних умов. Перш за все, Вам варто усвідомити міру своєї особистої відповідальності і відокремити її від сфер відповідальності інших членів сім'ї.
Ось дивіться, якщо батько не йде лікуватись, то Ваша мама може з ним розлучитись, щоби остаточно не загубити своє життя. Для цього їй необхідно позбавитись емоційної співзалежності.
Друге. Напевно, в сім'ї заробляти гроші на життя можете не лише Ви(!) Бо нормальна ситуація, коли в родині кожен її член несе свій вантаж, не перекладаючи його на плечі інших.

Я б ще міг навести кілька важливих аспектів, але не буду обтяжувати Вашої уваги через те, що всі вони - і названі, і не вказані - так чи інакше торкаються Вашого характеру і властивостей особистості в цілому. Тому їх варто підіймати в ході індивідуального спілкування з психологом. Без цього, імхо, навряд чи вдасться зрушитись з місця.

Ответ отредактирован автором 14-11-2022 10:15:40

«Простите, видимо непонятно выразилась.
До потери мотивации монолог с самой собой строился типа: "Так классно у тебя все получается, ты так быстро учишься, молодец, к концу года сможешь даже найти первую работу в этой сфере".»;
Это в начале, а потом, когда пошел саботаж?
«Сейчас он никак не строится. Я не знаю какие слова к себе подобрать.»;
Иными словами, поговорить не получается. Кто сопротивляется диалогу? Кто тупит?

«Подскажите как быть?»;
Во-первых, перестать задавать вопросы посторонним людям, в том плане, что они не занимаются Вашим лечением.
Во-вторых, возобновить терапию с лечащим специалистом. Или обратиться к другому по своему выбору. Обратиться индивидуально. Лечение чохом, за глаза - мало того, что не эффективно, оно еще и опасно. Зачем Вам ко всему имеющемуся еще и дополнительные проблемы?!

«Как договориться сама с собой продолжить обучение?»;
А как Вы говорили с собой до того, как поняли, что ничего хорошего не получается?
Неизвестно ведь, как проходит этот диалог (а, может, монолог по типу, ты почему, гадина, не даешь реализоваться моим планам, саботируешь учебу и тому подобное). Я, конечно, утрирую, но все же ... Ласково пробовали?

«нужен ментор»;
Скорее, не ментор - учитель, который не будет заниматься Вашей мотивацией (ему это зачем?), он просто поможет учиться, поможет выстроить логическую последовательность процесса и поможет разобраться в особо трудных моментах.

«Ну ооочень он мне нравиться и незнаю»;
Света, может, своей нерешительностью и соблазняет? Точнее, Вы этим соблазняетесь.

«может он пока присматривается ко мне, а потом будут отношения , может война его останавливает он ведь служит, не знаю что думать»;
Почему не хотите всерьез отнестись к его словам «просто с девушкой приятно пообщаться»;?

«стоит ли на чтото надеяться?»; если «гулять он меня не зовёт, конкретных намеков нет с его стороны»;
И каким будет Ваш ответ?

Добрий ранок!

«Я знаходжуся в емоційній ямі. Погано сплю, майже не їм, все, що мене раніше радувало ( н-д, читання книжок) не приносить жодних емоцій, апатія, розгубленість...»;
Мабуть, для Вас така реакція абсолютно природня, як між іншим і для багатьох людей, опинившихся перед фактом зради. Так, що, по-перше, своЇ емоціїї варто прийняти і не дорікати собі, мовляв, якісь вони не такі. Могли бути іншими й таке подібне.

Що означає прийняти? Поясню, адже чимало людей плутаються, бо вважають, ніби потрібно включити розум і подивитись на те, що трапилось, лише раціонально. Я особисто цього не заперечую, але не одразу (що, взагалі, неможливо), а згодом - коли зможете прожити усі почуття - і шок, і образу, і супротив та інші. А їх, до речі, зазвичай багато.

По-друге. От Ви написали, ніби книжки раніше давали радість, а тепер не дають. Та звідки вона візьметься та радість?! Адже Ви втратили рівновагу, переживаючи високу (ледь не цунамі) хвилю почуттів. Тому поки що відкиньте ідею про джерела радості, тимчасово, не на завжди. Шукайте те, що дає ПІДТРИМКУ і ОПОРУ - в людях, заняттях, справах... І давайте хід для плину емоцій, ідентифікуючи їх, називаючи за ім'ям кожну.

При цьому робіть те, що маєте робити в буденному житті - догляд за собою, житлом, домашнім улюбленцем, якщо маєте і тому подібне.

Звісно, варто знайти психолога і звернутись до нього індивідуально. Вам конче потрібен діалог, розуміння з боку чуйної людини, увага і повага.

«Это отношения я хочу перевести в разряд нормальных и здоровых.»;
Чем же ценны для Вас эти отношения? Неужели только тем, что Вам предоставлена жилплощадь и возможность отдалиться от родителей?..

«Менять я его не хочу, но чаще в постоянных сомнениях, нужна я ему и вообще любит ли он меня...»;
Постоянные сомнения нам говорят о том, что Вам неспокойно. И в этом плане одно цепляется за другое, а потом этим другим цепляется в ответ - его резкие и негативные реакции на Ваши попытки выразить чувства рождают сомнения, а после уже сомнения вынуждают искать им подтверждение в других словах и поступках мужчины. Замкнутый круг в итоге.

"Я не переделаю человека, но сгладить острые углы ведь могу."
Сгладить для себя, в своей голове - да, а для отношений в целом? Ведь автор острых углов, по Вашей версии, он. Как быть с ним? Захочет ли округлиться, срезая острые углы? Ответ отредактирован автором 13-11-2022 11:48:43

Ответ отредактирован автором 13-11-2022 11:49:35

«Внутрішній голос кричить, що буду поганим хлопчиком, якщо дозволю собі сказати щось неправильно, або заматюкаюсь і батьки мене любити не будуть. Я зобов'язаний бути зразковою людиною, щоб батьки мною пишались і їм не було соромно за мене, як за тих наркоманів і алкоголіків. Я не маю права на помилку. Я зраджу батьків, якщо помилюсь»;
Ось Ваша проблема. Не хвороба, а проблема. Тому нею варто і потрібно зайнятись, аби виправити своє життя. Ви існуєте в лещатах суворих обмежень і страхів "зрадити" батьків. Голова переповнена викривленими установками і шаблонами.
Отже, потрібно звільнятись з "полону". Там не життя, там несвобода, адже немає ВИБОРУ.
Психолог Вам у поміч. Обирайте спеціаліста і починайте процесс змін)

«Ви вважаєте, що мені відмовляли не через відсутність вакансій, а через якісь мої особисті якості?»;
Саме другий чинник і варто ретельно дослідити.

«Тому мене і хвилює як це все надолужити»;
Працюючи з психологом, розбираючи на складові Ваш теперішній спосіб і стиль життя, а також рішення в минулому...