Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго ранку!
«ДЕПРЕСІЯ?»;
Можливо. Так само можливо, що депресивний стан.
Класична депресія (хвороба) вкладає людину у ліжко зубами до стіни. Людина може відмовлятись від власних справ і бажань, від спілкування, іноді навіть від прийому душу та іжі... У вас же не так?

«Що робити далі- не знаю, не маю нічого моральних , ні фізичних сил.»;
Про що це свідчить і наслідком чого є насправді?
Ймовірно, ваш стан безпорадності викликаний і спричинений тривалим періодом подавлення власних бажань і емоцій. Коли було потрібно виражати своє невдоволення і робити певний вибір, ви цього уникали. Ось тому накопичилось багато напруги всередині, на утримання якої спалювались життєві сили.

Що робити далі? Якщо в сенсі вашого подальшого життя і взаємин з чоловіком, то це ви маєте вирішити самі. Є варіант співпраці з сімейним психологом.
А от щодо допомоги собі, то тут більш-менш все зозуміло. Потрібно звернутись до психолога індивідуально, аби він допоміг вийти з депресивного стану. Не виключено, що корисною буде медикаментозна підтримка від невролога або психіатра.

Також в нагоді поповнення ресурсу енергії з усіх можливих джерел: рідні/ близькі/друзі з розвантаженням від певної кількості обов'язків; лікарі з допомогою молодшому; ваша турбота про саму себе - сон, харчування, відпочинок і таке інше.

Доброго ранку, Dariia!
«А я так більше не витримую. Я не хочу його втрачати,але і жити з людиною яка кожного дня тебе принижує і не готова вирішувати проблеми разом,я також не можу.»;
Співчуваю вам і розумію, наскільки вам важко зараз.

«Я не знаю що робити і як це виправити.»;
Спочатку усвідомити, що війна загострила певні проблеми і спричинила зміну звичайного ставлення між вами.

«Ми перестали чути один одного.»;
В такому разі потрібно намагатись почути себе. Ви сподіваєтесь на підтримку чоловіка, а він не в змозі її дати. Більше того, він сам очікує від вас чогось, що ви не можете ані зрозуміти, ані надати йому. Через те сварки і напруження.

Отже, вам варто шукати способи поповнити власні ресурси. Це може бути спілкування з друзями, відвідування групи підтримки для родин військових, заняття справами, які вам подобаються, надихають, приносять задоволення.

Що з чоловіком? Звісно, виявляти стійкість і послідовність. Не терпіти образ і обвинувачень. Робити це твердо по суті і м'яко за формою. Тобто з власної ініціативи не загострювати стосунки.

«я також не робот,я втратила від війни рідних і власну домівку,кожного дня я стикаюся з панічними атаками і мені дійсно боляче що я не можу поділитися цим з ним.»;
Вам важко і складно. Ви втомені і знесилені. Тому логічно і виправдано подбати в цій ситуації про себе. Не шукати в особі чоловіка того єдиного, хто вислухає, зрозуміє і допоможе. В усякому разу зараз він не може, можливо, пізніше, згодом.

Корисною для вас буде допомога з боку психолога. Ваші власні напрацювання щодо посилення спроможності спиратись на себе і підтримувати себе.
Ми всі мусимо здолати цей шлях, не втративши віри в Перемогу і віру в себе.

Доброе утро!
«Я банально не понимаю чем наша жизнь отличается от компьютерный игры, ведь и там и там произойдет конец в конечном итоге.»;
Это единственное основание, по которому жизнь приравниваете к компьютерной игре?

«В последнее время у меня все чаще и чаще возникают суицидальные мысли в следствии того, что пропал интерес и вкус к этой жизни. »;
Выходит, прежние смыслы себя исчерпали, а новых вы для себя не нашли?

И еще пару вопросов. Вас кто-нибудь любит? А вы?

«Яким чином я можу це зробити? Чи можу звернутися до Вас? Скільки коштує консультація? Я просто вперше на цьому сайті...»;
Уся необхідна інформація про кожного психолога (умови проведення консультацій, спосіб контакту, вартість) є на цьому сайті в профлі спеціаліста.

Доброго ранку!
«Багато років через тривожність є бажання піти в туалет,знаючи,що в цей час це недоречно або ж туалету поруч немає. Якщо ж не туалет,так учення в животі. Дуже важко знаходитися з кимось наодинці,спати в кімнаті одній.....»;
Ви описали доволі складну проблему - тривожність і її прояви. Тому ставлення таке - відколи є проблема, то її треба вирішувати. Звернення на форум можна вважати першим кроком.
Другим - буде вибір спеціаліста та індивідуальне звернення до нього, адже через листування тривожність не долається. Необхідні системні і доволі тривалі зусилля у взаємодії з психологом, а, можливо, й з неврологом або психіатром (останні на деякий час можуть призначити ефективні ліки).
Ось такою має бути траекторія покращення якості вашого життя.

Доброго ранку, Аля!
«Я ж вважаю, що ми самі розберемося! Серджуся потім. Розумієте?? А тут ще фото-звіти... При тому, що я й так вважаю, що сестра чоловіка багато на себе бере... Можливо погано виставлені кордони сім'ї? Але тут потрібні зусилля обох: і мене , і чоловіка.»;
Ви все правильно підмічаєте. Це все має місце. Проте вплив сестри може бути вкрай обмеженим в разі, коли ви впевнені в собі, а її присутність не призводить до падіння самооцінки. Коли ви вмієте реагувати одразу в моменті "тут і зараз", висловлюючи відкрито свої думки і почуття у зв'язку з її поведінкою. Коли не боїтесь напруження і можливого конфлікту. Повірте - сестра чоловіка одразу відчує вашу нову налаштованість.

Така ваша позиція і буде насправді позначенням як ваших особистих психологічних кордонів, так і кордонів сім'ї.

Щодо фотозвітів чоловіка, то, вважаю, що він намагається (як вміє) "лікувати" сестрину невлаштованість в особистому житті. Напевно, межа між родинними стосунками і його прагненням розмита через хибну точку зору, мовляв, він зобов'язаний з нею усим ділитись.

Я б радив вам узяти кілька консультацій індивідуально, аби розставити для себе усі крапки над "і", а також віднайти шляхи налагодження порозуміння з чоловіком щодо вище зазначених питань.

«Так можно работать и дворником ,тоже на базовые потребности будет хватать )а можно что-то менять ,особенно когда тебе дают готовые варианты
»;
Абсолютно с вами согласен. И вам решать, хотите ли вы именно с этим парнем создавать семью.

Он такой и никем другим быть не может. Поддержать его - да, давить и пытаться переделать - выйдет только боком вам обоим. Это азбука здоровых отношений.

Доброго ранку!
«Як цього позбутись?»;
Спробую стисло. Мені здається, що загострившийся страх смерті спричинений цілою низкою втрат. Близьких, стосунків з чоловіком тощо. Напевно, багато емоцій і почуттів залишились не прожитими. Вони позначаються на вашому теперішньому стані, впливають на змогу збудувати нові стосунки і налагодити особисте життя. Виснаженість обов'язково провокує негативні думки, підживлює страхи, включно зі страхом смерті, адже, людині здається, що нічого доброго попереду в неї не буде.

Цей сценарій потрібно зупинити.
Які кроки будуть в нагоді?
По-перше, зверніться до лікаря невролога. Він допоможе нормалізувати емоційний стан.
По-друге, варто знайти психолога. І вже разом з ним розібратись з накопиченим негативом непрожитих почуттів. У тій взаємодії зможете відновити власну самоцінність і позитивне ставлення до реальності.

Прошу, не гайте часу. Зміни можливі. Потрібно в них вірити і робити для цього відповідні рухи.

Здравствуйте, Nil!
«парень же напротив (ему 34) живет по большему счету одним днём (хоть и оплачивает и откладывает на съемное жильё ) тратит так же на наши расходы »;
Как можно понять из приведенных слов, парень трудится, зарабатывает, оплачивает расходы и еще откладывает на съемное жилье. Хочу спросить - вам этого мало? Вы это цените? Вы готовы уважать его взгляды и его стиль жизни как таковой?
Судя по всему, нет. И в этом проблема. Не столько в нем, сколько в вас.

«Он считает что я его пилю ,довожу и нагнетаю»;
Таки да - вы его пилите. Вы хотите его толкать в спину, тянуть за волосы, направлять на него "пистолет"... чтобы он совершил скачок в заработке. Вам ведь важно быть в нем уверенным, в его способности закрыть все материальные запросы семьи в будущем. А он не готов. К сожалению, он только декларирует свое желание.
И поскольку лишь заговаривает о повышении доходов, то уместно его оставить в покое, пусть сам справляется. Не исключено, что его озвученные желания - в большей степени способ продемонстрировать готовность вам угодить.

Попробуйте говорить начистоту, о своих чувствах и опасениях. Обходясь при этом без упреков и проекций, мол, вам известно, что у него в голове.

Дайте времени шанс сделать свою работу. А потом смотрите и сознавайте, насколько совпадают ваши жизненные дороги.

Здравствуйте, Галина!
«Можете ли вы посоветовать что мне с этим всем делать, как вытащить себя из этого, что возможно могло бы мне помочь по мимо личной терапии.»;
Уж простите великодушно, но советами вам невозможно помочь(!)
Вам нужно (именно нужно, а не желательно) перестать себя обманывать. У вас наблюдается и развивается классическая алкогольная зависимость. И ее нужно лечить(!), пока не поздно. Иначе сопьетесь!!!

С помощью алкоголя вы убегаете от проблем, от всего неприятного и не поддающегося вашему влиянию и контролю. К сожалению, не верите в себя. Не заботитесь о себе. Вместо этого постепенно и неуклонно себя уничтожаете как личность.

«Я понимаю что мне нужно пройти терапию, но пока такой возможности у меня нет.»;
Снова обманываете себя, чтобы ничего не менять и не меняться. Перестаньте покупать спиртное. Аккумулируйте средства на терапию.
"Но нет - наверное, думаете вы - это же придется не пить... а как же боль внутри? чем ее глушить тогда?.."
А глушить ее не надо вовсе. Все чувства с ней связанные важно проживать. И разбираться, чем конкретно и по существу они вызваны. Необходимо восстанавливать чувство самоценности, способное стать для вас надежной опорой в жизни.

Здравствуйте!
«МУЖ ОБИЖАЕТ , В ЧЕМ МОЯ ВИНА ?»;
Сочувствую вам - оказаться в чужой стране без близких, без понимания и без поддержки очень сложно.
Думаю, что о вине здесь говорить неуместно. А о чем тогда, спросите вы? Конечно, об отношениях между вами.
Кстати, вы с мужем говорили о том, что чувствуете?
О том, что происходящее сейчас (отношение мужа) вас ни в коем случае не удовлетворяет?

«он вечно ноет и вечно недоволен жизнью. »;
Если буквально воспринимать, то его недовольство жизнью выплескивается на вас. Выступаете в роли громоотвода. Но при чем здесь вы?! В этом случае ему самому стоит разобраться в причинах своей хандры. Например, обратиться к психологу.
Но можно предположить, что он недовлен вами и потому наказывает молчанием, отстраненностью. Как воспитанный и взрослый психологически человек он мог бы выразить вам напрямую - уважительно и констурктивно - свои замечания, высказать свои соображения о том, как наладить взаимодействие. Однако он этого не делает. А страдаете в итоге вы. Получается, что вам и разруливать ситуацию, что вы, собственно, и делаете, обратившись на форум.

Хочу предлодить вам несколько вопросов для прояснения ситуации.
Что у вас с интимной стороной отношений?

«вроде и люблю ..»;
Так любите или вроде?

«нахожусь немного в зависимом положении »;
Допустим, решите вернуться домой, где станете искать средства?

Доброго ранку!
«Вижата як лимон. Почуваю себе прислугою. Чи повинна я їх обслуговувати?»;
Співчуваю вам.
На жаль, так сталося, що в сім'ї чоловіка (з боку свекрухи) до вас поставились зверхньо, без поваги і вдячності. Тобто не на рівних, не по-людськи. Це з одного боку.

А з іншого - ви мовчки зголосились на такий негативний сценарій. І тому виснажені емоційно, мов, лимон.

Отже, маємо історію, створену з двох боків. А у вирішенні проблеми зацікавлені лише ви. Тому вам її і почати вирішувати.

Запитайте себе - хіба ви наймичка?
Хіба ви зобов'язані терпіти ігнорування себе?
Що ви можете зробити першим кроком, аби почати себе поважати і поводитись гідно?
Чи можете (за підтримки чоловіка) ініціювати розмову в родині, аби висловити свої почуття і рішення в подальшому вести себе інакше?

Доброго ранку, Анно!
«Можу тут мені відкриють на щось очі.»;
Якщо і відкриють, то спільними з вами зусиллями(!)
«Я вже на стільки втомилася від цієї рутини з дітьми, що вже летить криша. І зараз коли я вже 3 неділю без дітей, все одно навіть коли ми їх забираємо від бабусі на вхідні я дуже сильно злюсь коли вони роблять шкоду, заводять істерики або постійно від мене щось хочуть, я не можу їх витримати і начинаю зриватися. Я розумію що мені треба роботи щось с собою, але я не знаю що саме і як. З чого в загалі почати.»;
Ось цей опис вашого стану свідчить про емоційне виснаження, яке призводить до роздратування і беспорадності. Ви згодні. Коли так, то найперше що потрібно - це подбати про своє здоров'я і відновлення. Хто у нас займається питаннями здоров'я? - правильно, лікарі. Тому оптимально зробити візит до дільничого терапевта і, напевно, до невролога. Вони вас вислухають, розпитають і дадуть поради, як привести стан у відносну норму. Можливо, випишуть дієві ліки. Внаслідок чого вам стане набагато краще.

А далі вже почнете з'ясовувати більш складні для вирішення питання:
«І скільки вже прошло років, а я незнаю хто я.»;
«з років 15 у мене завжди був страх що я буду тупою і що ніколи не зможу чогось досягти. Тобто не знайду своє призначення в житті.»;
Звісно, без психолога на цьому шляху буде важко обійтись. Та ви ж не одна, у вас є чоловік. Та й в Україні працюють центри соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді. Психологи там допомогають людям безкоштовно, ведуть групи підтримки. Пошукайте такі центри поблизу.

Доброго ранку!
«Не знаю, як знайти середину.»;
Тому потрібно шукати цю середину. Та й не лише в питаннях ваги.
Нав'язливі думки і відповідні страхи є чимось, що має своє значення і свою функцію для вас. На жаль, ці речі вами не усвідомлюються. А мали б. Тоді вони втрачають свій вплив, а ваша енергія отримує можливість спрямовуватись на корисні вам речі - творчість, радість, розвиток.

«Самоконтроль втрачен і коли голод.»;
На мій погляд, самоконтроль у вашому виконанні - річ шкідлива, бо зжирає купу нервів і сил. До того ж, виглядає як неволя і зайві обмеження. Свобода - ось, що вам потрібно. Незалежність... від страху, нав'язливих думок і контролю.
В терапії з психологом зможете змінити фокус уваги. І через те поступово проблема зникне як така. Не вірите? - спробуйте!!!

Здравствуйте, Максим!
«Хочу избавится от этого и вернуться к заводским настройкам как это было раньше»;
Коль сознаете такое желание, то осознайте и способ его реализации. И это явно не про советы, хотя и они могут быть полезны в качестве ссылки на чьи-то примеры и чей-то опыт. А положительный опыт может подпитывать вашу мотивацию.

Так о чем, собственно, речь? Она о полноценной работе с психологом(!) Изрядное количество аспектов и вопросов предстоит раскрыть и исследовать, прежде, чем перейти к непосредственной коррекции вашего либидо.
Каким было ваше воспитание, в том числе половое?
Какие примеры сексуального поведения взрослых наблюдали в период становления и развития?
Ваши представления об интимной сфере жизни?
Самооценка?
Характер?
Реальные события, повлиявшие на сбой в "заводских настройках"?
Причины и способы избегания контакта с девушками?
И еще целый ряд принципиально важных моментов.

«Крик души , понимаю что сам виноват (»;
Я бы не стал говорить о вине, она угнетает и не дает подняться с колен. Ответственность - вот, пожалуй, подходящее слово.