Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Добрый день!
«ЧТО ДЕЛАТЬ ЕСЛИ МЫ ДОГОВОРИЛИСЬ С ПАРТНЕРОМ, А ОН ПОСТУПИЛ НАОБОРОТ ?»;
Первый вопрос, можно сказать, про частный случай. Но вот в контексте продолжающейся истории -
«последние месяцев 5 у нас было очень много ссор.»;
«По поводу ссор в нашей паре - это грубость с его стороны и нарастание конфликта, я сразу впадаю в жертвуя начинаю оправдываться и кричать, что дальше только всё усугубляет. »;
Он уже не кажется таким важным, поскольку тонет в пучине гораздо более тревожных аспектов.
И впору себя спросить, ЗАЧЕМ находиться в отношениях, где тебя не уважают, грубят, не придерживаются договоренностей?!
Ответ наверняка есть. И он внутри вас - в вашем способе построения близости. В отношении к себе самой, возможно, в дефиците чувства самоценности.

Обратите внимание на динамику ваших отношений. Понимания со временем становится больше или меньше? Конфликтов больше или меньше? Уважения к желаниям, чувствам и просьбам - больше или меньше?

Думаю,уместно задуматься, на что я рассчитываю в притаком течении событий? Приспособиться? Изменить партнера? Вызвать в нем желание меня ценить и уважать, заботиться обо мне?
Может быть, эта модель чем-то похожа на то, как вы получали любовь и внимание со стороны родителей в детстве?

«Пропонуєте не гадати, тому що ніколи не взнаю цього? »;
Саме так.

«Можливо вона якийсь гештальт закриває, тому мені цікаво як надовго такі стосунки, але Ви на це не відповіли. »;
Вважаю, що ані Ванга, ані Нострадамус, ані крутіший за всіх мольфар не змогли б дати відповідь. Навіть Господь Бог. В тому-то і полягає таємниця стосунків, їх чарівність і неповторність.

«Цікаво ще те, що я в цей заклад спеціально ходжу, щоб познайомитися з дівчиною, тому не розумію як я з нею розминувся, тому що я там часто. Якби я першим з нею познайомився, то можливо б вона і не підходила до нього.»;
Це про те, що ви застрягли ... на тому кафе, на власних переживаннях. Прикро, але, скоріше за все, поки що, на жаль, ви не можете жити своїм життям. І творити його, лише спостерігаєте.

Доброго ранку, Катерино!
«Порадьте будь ласка що робити?»;
Шукати усі можливості для допомоги собі. Всюди - серед рідних і близьких, друзів і знайомих. Звернутись до лікаря невролога.
Шукайте групу психологічної підтримки або психолога, щоби звернутись індивідуально.
Ну, і звісно, попри всі труднощі спиратись на власні внутрішні опори - бажання гідно пройти цей складний шлях, дбати про дитину, турбуватись про себе саму, робити звичні справи, знаходити собі розраду, бодай якісь дрібнички.
Усе це вкупі має дати бажаний ефект.

«у меня действительно есть страх обидеть человека, испортить отношения и в результате потерять общение.»;
Ну, и чем ценно общение, в котором топчутся по вашим интересам?

«Когда я говорю мужу, маме мол ну почем в моем окружении такие люди?»;
Все же очевидно. Вы ведете себя таким образом, что другие чувствуют - им с вами можно вести себя бесцеремонно. Вы проглотите любые обидные слова...

Здравствуйте!
«Каждый день я чувствую страх, тревогу, потерю в себе. Меня мучают очень частые бессонницы, паника, так в добавок ко всему этому я заедаю стресс, не ощущая ни голода, ни сытости.»;
Сожалею, что вам приходится проходить через такие испытания.
Оказавшись в другой стране, вам, к сожалению, не удалось адаптироваться.
Вот с этим и предстоит разбираться(!), поскольку у вашего состояния есть свои причины.
Их проработку и можно считать актуальной задачей и вместе с тем ответом на вопрос «в каком направлении двигаться»;
Страх - о чем он?
Когда задумываетесь о будущем, появляется тревога. А какого будущего желаете? Что бы что в нем происходило?
Каким образом вас поддерживают родные и близкие?
Возможно, стоит воссоединиться с ними на данном сложном этапе?

Расскажите, чем вы заняты в Германии: что с работой? язык изучаете? со страной и ее традициями знакомитесь?

По-хорошему, вам необходимо обратиться к психологу индивидуально. Уверен, в Германии есть специалисты из Украины, есть психологи-волонтеры и т.д. Можно получить помощь психолога из Украины онлайн.
Также уместно обратиться к неврологу или психиатру - для стабилизации эмоционального состояния.

Доброго ранку!

Спочатку запитаю, чому Оноре де бальзам, а не Оноре п'яна вишня? Здається, другий варіант більш доречний.

Тепер по суті.
«Що на неї вплинуло, чому вона з ним? Їй теж років під 30, і впевнений, що навколо неї крутились багатії, бо дівчина красуня, чому вона не з кимось, а саме з цим барменом вирішила зустрічатися? Їй захотілося чогось простого і вона у його простоті побачила харизму? У нього підвішений язик? І взагалі мені цікаво, як надовго такі стосунки?»;
Гарні і корисні питання ставите. Вважаю, що розібравшись з ними, зможете своє життя змінити на краще. По-перше, позбавитесь викривлених, шаблонних уяв про жінок і стосунки. Наприклад, ось цього «звик, що сучасні дівчата схильні вибирати статусних чоловіків, не розумію, чому вона вирішила бути з ним.»;
Щоб ви знали, не всі дівчата. Деякі не настільки меркантильні. Багатьом важливий не статус, а людина, особистість. Іноді вибір незрозумілий - він (або вона) чипляє, а чим саме - важко сказати.
Та, взагалі, варіантів зустрічі і побудови близькості сила силенна.

«мені важко заспокоїтись, тому що не розумію чому все це так відбудеться,»;
Щоб заспокоїтись зверніть увагу на те, як обираєте дівчину ви. Звісно, якщо обираєте, знайомитесь і таке інше.
Відчувається, що ви зараз не в стосунках. А чи були вони у вас раніше?

«простий хлопець, проста дівчина і класний секс, можливо кохання.»;
Для когось реальність, цілком природня, бо люди так живуть, так сприймають себе і світ.
Для когось лише мрія. Для когось навіть марення.

Доброе утро, Лика!
«мне очень обидно, когда мне делают замечания и дают оценки, когда я не спрашиваю. Будто во мне выискивают, к чему придраться.»;
Совершенно справедливо испытываете обиду. Вот только чрезмерно долго по времени, зависая на ней и прокручивая в голове варианты ответа, не находя адекватного.
Скорее всего, слова тех людей попадают и проникают в области вашей уязвимости. Там еще могут таиться опасения, мол, скажу резко то, что думаю, испорчу отношения, обижу... Кстати, одно из правил психологичкого здоровья гласит - вы не обязаны делать хорошо тем людям, кто относится к вам плохо!!!

Эта модель проявления себя в контакте с другими сформировалась давно и до сих поддерживается, к сожалению.

Поэтому ответ на ваш вопрос «ЧТО ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ СЛОВА ДРУГИХ ЧАСТО ЗАДЕВАЮТ?»; будет комплексным. Первое - исследовать зоны вашей уязвимости. Для этого предстоит обратиться в прошлое (в ваше детство) и перепрожить по-другому ситуации, в которых возник паттерн робости, стеснения БЫТЬ собой. То есть проявлять себя естественно в моменте "здесь и теперь."

Второе - обратить внимание на чувство самоценности и возможности его укрепить.
Первые два предполагают взаимодействие с психологом в течение некоторого времени.

И третье - практиковать способы ассертивного поведения. Иными словами, уверенного. Например,
«Подруга: ты бы борщ своими руками сварила, а не пельменями мужа кормить!»;
Вы: "Чтоб ты знала, дорогая, я варю такой классный борщ, что тебе и не снилось."
Есть вариант еще жестче: "...варю такой обалденный борщ, что, если его попробует твой муж, то он тебя бросит."
Можно, конечно, и не так резко - дело вкуса и ценности человека для вас. Важно ощущение внутренней свободы, в которой и могут рождаться нестандартные варианты.

Здравствуйте, Lec!
«От куда берётся токсичность к другим людям ? Хочется доказать свою точку зрения , показать что кто-то хуже ,из -за слабой самооценки ?»;
Предварительно (пока нет исчерпывающей информации от вас и о вас), можно предположить, что в целом оцениваете происходящее близко к истине. За всеми отмеченными проблемами стоит непринятие себя(!) И как следствие, это требует подтверждения от других, что вы есть, что достойны внимания, что вы неповторимы, уникальны и единственны в своем роде.

Плюс некий крен в сторону соперничества. Что-то тут фонить из прошлого. Скажите, вас в детстве сравнивали с другими детьми/девочками? Что говорили родители о вашей ценности для них? Как вы добивались от них любви?

«он например не согласен»;
Любопытно, парень, по-вашему, имеет право на свое мнение? Или вы его лишаете такой возможности? Любой ценой хотите получить СЛИЯНИЕ, чтобы невозможно было отличить, где ваши суждения, вкусы и предпочтения, а где его?

«я чувствую стыд ,что я безосновательно пытаюсь выставить человека хуже ,чувствую дискомфорт большой ,как будто все время я хочу доказать ,показать что я лучше ,а если что то идёт не так ,то начинается тревога»;
То есть, вы осознаете, что умышленно оговариваете кого-то. Отсюда и стыд накрывает. Правильно?
А что, если поверить парню, который выбрал вас? Не требовать доказательств его искренности? Ведь тогда и не придется кривить душой и впоследствии стыдиться.

« с другими людьми - просто хочется иногда настоять на своём ,что бы они приняли мою точку зрения»;
Зачем вам эта борьба с ветряными мельницами? Кто вас уважает и понимает, тот примет вашу точку зрения и так. А кто не хочет принимать, так он же имеет на то полное право. Или снова не имеет, как ваш парень.
Не кажется ли вам, что само по себе наличие у вас СВОЕЙ точки зрения - уже достаточное условие, чтобы сознавать свою зрелость и целостность?

Здравствуйте, Helen!
«Пожалуйста хоть кто-то подскажите что делать»;
Однозначно жить(!)
Заботиться о себе, семье и ребенке(!)
Под заботой о себе я, прежде всего, подразумеваю поиск причин депрессивного состояния, которое преследует вас уже многие годы. Предполагаю, что корень проблем кроется в вашем детстве, возможно, травмах, оставивших столь глубокий след, что их последствия сказываются на вашем состоянии до сих пор.

Найдя причины и проработав их, вы сможете неузнаваемо изменить свою жизнь к лучшему.

«Много раз думала лечь в псих больницу, но боюсь что после этого я погрязну в проблемах высшего уровня. »;
Ложиться в стационар не обязательно. Достаточно найти классного специалиста и начать с ним взаимодействовать. Кстати, о чем ваши опасения? Что значит "погрязнуть в проблемах высшего уровня"?

Доброго ранку!
«ДЕПРЕСІЯ?»;
Можливо. Так само можливо, що депресивний стан.
Класична депресія (хвороба) вкладає людину у ліжко зубами до стіни. Людина може відмовлятись від власних справ і бажань, від спілкування, іноді навіть від прийому душу та іжі... У вас же не так?

«Що робити далі- не знаю, не маю нічого моральних , ні фізичних сил.»;
Про що це свідчить і наслідком чого є насправді?
Ймовірно, ваш стан безпорадності викликаний і спричинений тривалим періодом подавлення власних бажань і емоцій. Коли було потрібно виражати своє невдоволення і робити певний вибір, ви цього уникали. Ось тому накопичилось багато напруги всередині, на утримання якої спалювались життєві сили.

Що робити далі? Якщо в сенсі вашого подальшого життя і взаємин з чоловіком, то це ви маєте вирішити самі. Є варіант співпраці з сімейним психологом.
А от щодо допомоги собі, то тут більш-менш все зозуміло. Потрібно звернутись до психолога індивідуально, аби він допоміг вийти з депресивного стану. Не виключено, що корисною буде медикаментозна підтримка від невролога або психіатра.

Також в нагоді поповнення ресурсу енергії з усіх можливих джерел: рідні/ близькі/друзі з розвантаженням від певної кількості обов'язків; лікарі з допомогою молодшому; ваша турбота про саму себе - сон, харчування, відпочинок і таке інше.

Доброго ранку, Dariia!
«А я так більше не витримую. Я не хочу його втрачати,але і жити з людиною яка кожного дня тебе принижує і не готова вирішувати проблеми разом,я також не можу.»;
Співчуваю вам і розумію, наскільки вам важко зараз.

«Я не знаю що робити і як це виправити.»;
Спочатку усвідомити, що війна загострила певні проблеми і спричинила зміну звичайного ставлення між вами.

«Ми перестали чути один одного.»;
В такому разі потрібно намагатись почути себе. Ви сподіваєтесь на підтримку чоловіка, а він не в змозі її дати. Більше того, він сам очікує від вас чогось, що ви не можете ані зрозуміти, ані надати йому. Через те сварки і напруження.

Отже, вам варто шукати способи поповнити власні ресурси. Це може бути спілкування з друзями, відвідування групи підтримки для родин військових, заняття справами, які вам подобаються, надихають, приносять задоволення.

Що з чоловіком? Звісно, виявляти стійкість і послідовність. Не терпіти образ і обвинувачень. Робити це твердо по суті і м'яко за формою. Тобто з власної ініціативи не загострювати стосунки.

«я також не робот,я втратила від війни рідних і власну домівку,кожного дня я стикаюся з панічними атаками і мені дійсно боляче що я не можу поділитися цим з ним.»;
Вам важко і складно. Ви втомені і знесилені. Тому логічно і виправдано подбати в цій ситуації про себе. Не шукати в особі чоловіка того єдиного, хто вислухає, зрозуміє і допоможе. В усякому разу зараз він не може, можливо, пізніше, згодом.

Корисною для вас буде допомога з боку психолога. Ваші власні напрацювання щодо посилення спроможності спиратись на себе і підтримувати себе.
Ми всі мусимо здолати цей шлях, не втративши віри в Перемогу і віру в себе.

Доброе утро!
«Я банально не понимаю чем наша жизнь отличается от компьютерный игры, ведь и там и там произойдет конец в конечном итоге.»;
Это единственное основание, по которому жизнь приравниваете к компьютерной игре?

«В последнее время у меня все чаще и чаще возникают суицидальные мысли в следствии того, что пропал интерес и вкус к этой жизни. »;
Выходит, прежние смыслы себя исчерпали, а новых вы для себя не нашли?

И еще пару вопросов. Вас кто-нибудь любит? А вы?

«Яким чином я можу це зробити? Чи можу звернутися до Вас? Скільки коштує консультація? Я просто вперше на цьому сайті...»;
Уся необхідна інформація про кожного психолога (умови проведення консультацій, спосіб контакту, вартість) є на цьому сайті в профлі спеціаліста.

Доброго ранку!
«Багато років через тривожність є бажання піти в туалет,знаючи,що в цей час це недоречно або ж туалету поруч немає. Якщо ж не туалет,так учення в животі. Дуже важко знаходитися з кимось наодинці,спати в кімнаті одній.....»;
Ви описали доволі складну проблему - тривожність і її прояви. Тому ставлення таке - відколи є проблема, то її треба вирішувати. Звернення на форум можна вважати першим кроком.
Другим - буде вибір спеціаліста та індивідуальне звернення до нього, адже через листування тривожність не долається. Необхідні системні і доволі тривалі зусилля у взаємодії з психологом, а, можливо, й з неврологом або психіатром (останні на деякий час можуть призначити ефективні ліки).
Ось такою має бути траекторія покращення якості вашого життя.

Доброго ранку, Аля!
«Я ж вважаю, що ми самі розберемося! Серджуся потім. Розумієте?? А тут ще фото-звіти... При тому, що я й так вважаю, що сестра чоловіка багато на себе бере... Можливо погано виставлені кордони сім'ї? Але тут потрібні зусилля обох: і мене , і чоловіка.»;
Ви все правильно підмічаєте. Це все має місце. Проте вплив сестри може бути вкрай обмеженим в разі, коли ви впевнені в собі, а її присутність не призводить до падіння самооцінки. Коли ви вмієте реагувати одразу в моменті "тут і зараз", висловлюючи відкрито свої думки і почуття у зв'язку з її поведінкою. Коли не боїтесь напруження і можливого конфлікту. Повірте - сестра чоловіка одразу відчує вашу нову налаштованість.

Така ваша позиція і буде насправді позначенням як ваших особистих психологічних кордонів, так і кордонів сім'ї.

Щодо фотозвітів чоловіка, то, вважаю, що він намагається (як вміє) "лікувати" сестрину невлаштованість в особистому житті. Напевно, межа між родинними стосунками і його прагненням розмита через хибну точку зору, мовляв, він зобов'язаний з нею усим ділитись.

Я б радив вам узяти кілька консультацій індивідуально, аби розставити для себе усі крапки над "і", а також віднайти шляхи налагодження порозуміння з чоловіком щодо вище зазначених питань.