Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район


Навчальні програми "Глибинне інтерв'ю", "Сучасні методи соціально-психологічних досліджень" у Вищій школі соціології при НАН України;
Семінар-тренінг "Стратегічні ресурси управління" (програма ТАСІС);
Психотерапевтичні інтенсиви (кожен тривалістю тиждень, 1996 - 2015роки), семінари та конференції "Сучасні напрямки практичної психології" (1999 - 2017 роки) під управлінням М. Антоненка, С. Походенко, С. Паламарчука, В. Гречки та інших.
За першою освітою вчитель історії та суспільнознавства.
Займаюсь приватною психологічною практикою: індивідуальний прийом, робота з парами та сім'ями.
Надаю підтримку, допомогу і, що особливо, супровід клієнта до отримання ним бажаного результату.
Проводжу особистісні тренінги.
Веду групу особистісного розвитку, а також психологічний кіноклуб.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- проблеми сім'ї та подружнього життя,
- особистісні та вікові кризи,
- труднощі та конфлікти у взаєминах,
- тривога та страхи,
- панічні атаки,
- депресивні стани,
- залежності,
- проблеми самооцінки,
- складнощі з прийняттям важливих решень,
- самотність, пошук партнера,
- емоційні розлади,
- втрата сенсу життя, пошук себе та ін.
Зазвичай пропоную людям зрозумілу і реалістичну програму, що призводить до вирішення проблеми, адже, здебільшого, однієї зустрічі для цього банально не вистачає.
Звертайтесь прямо зараз, не тягніть(!) І ми зможемо у плідній співпраці досягти бажаного для Вас результату!!!
Чого я точно не можу і не буду робити:
- давати універсальні рецепти, як стати щасливим
- замість Вас вирішувати життєві проблеми
- давати пусті обіцянки і поради.
Основне

⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 12. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 8069
«Війна, втрата близької людини для моєї сімʼї. Але мені здається це переходить уже у якусь стадію депресії, я можу ходити і радітиму, а в інший момент почати плакати»;
Дуже схоже на не прожитий процес горювання за втратою близької людини. Напевне, хотіли бути сильною і через це заборонили собі переживати біль втрати. Тепер ця енергія проривається назовні без вашого контролю.
«чи це на щось впливає і чи щось на це впливає?»;
Обов'язково впливає. Вище написав про причини. А впливає на сьогодення - на якість життя, емоційний стан, відносили... майже на все.
Вихід в тому, аби відпустити подавлені емоції, прожити їх безпечно за підтримки близьких. І, можливо, психолога.
Викуля, многие еще и не то вытворяют. Так что же теперь на всех равняться?!
По-хорошему вам в себе разобраться стоит. Точнее, в том, что вы замечаете в МЧ, что выделаяте, что цените, а что важное игнорируете.
Например, он у вас «хороший, добрый, очень важливый и интерес к нему есть. Нравится обнимать, нравится с ним быть.»;
Дальше вы пишите «нет отторжения»;
А теперь спросите себя, чем как не отторжением является «как только он хочет целоваться, у меня как будто преграда какая-то, не могу и все. »;??????
Что интересно - причина же вот она, на поверхности. И к бабке не ходи «он как будто принуждает, сидит и ждет, говорит 'ну что за детский сад ты разводишь'. »;
Он же на вас давит, принуждает.
Одной мыслью с вами поделюсь. Будете себя насиловать, игнорируя и подавляя собственные ощущения и эмоции (они как правило не врут), можете превратиться в жуткое существо, которому будет плевать с кем целоваться... и не только целоваться. Вы меня понимаете?
«Что это может быть?»;
Это такое переживание. Особенное. Оно проявляется целостно на всех уровнях - эмоциональном, телесном и когнитивном. Само название не имеет большого значения, как то, что сейчас происходит, чем оно вызвано и куда ведет.
Я бы мог назвать это состояние ЖИЗНЬЮ, тем как вы ее на данном этапе проживаете и что при этом с вами происходит.
«Мне 31. Мужчина. »;
У вас есть семья? Может, вы в отношениях?
«В последнее время чувствую, что почему-то жалею себя»;
Что происходит с вашими ожиданиями от взрослой жизни? Сами с чем связываете появление чувства жалости к себе?
«Такое ощущение экзистенциальной пустоты что ли.»;
Можно не принимать конечность жизни других и своей собственной. И зависать на этом.
А можно открывать для себя новые смыслы в каждом дне и значимом периоде, то есть воплощаться, развиваться, творить себя и радоваться бытию.
«Будто энергия жизни покинула меня что ли.»;
Так все таки - будто или действительно покинула? Если покинула, то куда и на что она потрачена?
Вначале разбираться с этим всеобобщающим чувством, которое угнетает вас. В терапии эта проблема решается. Задача снять негативные чувства к маме с проекции на всех женщин ее возраста. Это я на пальцах показываю. Прожить эти чувства, выразить их... и освободиться. Как говорится, богу богово, а маме - мамино.
Они-то вас ценили, а вот вам с ними было неинтересно. Правда же? Поэтому и расставались как с не перспективными. А чувства хоть у вас были?
«А когда встречаешь успешного мужчину, у которого и с девушками проблем не было и успешная карьера, то прям чувствуется, что у них жизнь кипит, постоянно какие-то дела встречи и на их фоне я кажусь неинтересной, ведь я не могу рассказывать про сотню деловых встреч и тд. А мое чтение и спорт, как-то в дальнейшем вообще без интереса воспринимается...»;
Что же им нужно было от вас, что в итоге они не почувствовали/не получили, как думаете?
Катю, на жаль, його відношення до вас має вторинне значення.
Можна навіть сказати, воно похідне від вашого зневажливого ставлення до себе! Ось головна причина, того, що з вами відбувається.
Ви зараз в ролі обслуги господаря. До речі, мало вихованого, примхливого і зверхнього.
Проте ви такого обрали. І тепер мусите його прохати, вгадувати його думки і бажання. І вам ще за це прилітає.
Дивно ж, правда?!
Але це реальність. Така ось ганебна, невдячна реальність.
Отже, вихід полягає в тому. аби відновити себе. Повернути собі колись втрачене почуття самоповаги. Ось тоді до вас зміниться ставлення. Процес цей, щоправда, не легкий, однак здолати його можна. Головно, щоби відчували бажання. А психологи знають, як допомогти.
Юва, вы очень близки к объективному взгляду на ситуацию. До тех пор пока мысли возвращаются в прошлое, пока обида и претензии к родителям сопровождают человека, можно сказать, что он еще не повзрослел психологически.
И прорабатывать да, нужно. Разумеется с психологом.
И самостоятельными усилиями тоже при его поддержке и сопровождении.
«Поэтому ищу в партнёре заботы и понимания прежде всего.. нормально ли это?»;
Ни один прантер не сможет заменить отца или мать. И не потому что не хочет. Просто у него качественно другие потребности и другие возможности.
Напротив, в модели отношений "родитель-ребенок" второй будет всегда ожидать чего-то неественного от другого. А второй будет изначально обречен не оправдать ожидания. Это ли не повод для перманентных претензий и ссор, которые логически приводят пару к разрыву?!
Відредаговано автором 21-05-2023 17:26:33
«МУЖЧИНЫ ТЕРЯЮТ ИНТЕРЕС КО МНЕ»;
Свою проблему озвучили, а вопрос психологам не задали. Но и так угадывается, в чем вы заинтересованы.
Если намерены разобраться в причинах происходящего и постараться ситуацию выровнять, то предстоит пообщаться с психологом индивидуально.
Тут вам нужно понять, сколько бы ни длилась переписка на форуме, она не позволяет раскрыть проблему глубоко и всесторонне, с учетом всех возможных обстоятельств и факторов.
Подумайте и взвесьте, готовы ли?
Ну, а пока несколько вопросов для прояснения.
«Но потом когда встречаемся определенный срок, я чувствую как становлюсь абсолютно неинтересной и практически все мои партнеры начинают общаться с другими девушками.»;
Мой вопрос может казаться странным, но все же - насколько вы интересны сами себе?
Знакомясь с парнями, первой инициативу проявляете вы (на всякий случай спрашиваю) или они?
Вы все предложения познакомиться принимаете или какие-то отклоняете? Если отказываете, то по какой причине?
«Ну и в дальнейшем очень чувствуется, что партнёр теряет интерес ко мне, моя ценность в отношениях ниже, я за него держусь больше, чем он за меня, а там и появляются другие девушки.»;
Из написанного заметно, что вы изначально себя ниже ставите. А потом еще и держитесь за него, что, собственно, естественно для того, кто сам себя не очень-то ценит.
Про свою детство вспомнить и сказать что-то сможете? Каким оно было? Как относились к вам родители - любили, уделяли внимание, слушали и прислушивались, считались с вашими желаниями и мнениями?
Відредаговано автором 21-05-2023 17:15:53
Это правда - за вас вашу жизнь никто не изменит!
Психологи не понимают. Это полбеды. Главное, чтобы вы понимали. А задача психолога помочь вам сдвинуться с места, но никак не идти вместо вас и даже не переставлять вам ноги.
«він мені говорить що не хоче покидати мене і дітей (у нас їх двоє) а хоче почати все з чистої сторінки, але я не впевнена чи зможе він не зрадити мені знову! »;
Складна і гірка водночас ситуація. Прийміть мої співчуття і слова підтримки.
Менше з тим, кілька аспектів потребують визначення.
Ви готові його простити? Чи є це бажання в душі? Чи відчуваєте його щиро? А, може, інші міркування грають роль, наприклад, страхи щодо власного майбутнього і тому подібне?
«Я просто переживаю що зараз він мені обіцяє що більше такого ніколи не буде а через деякий час знову до неї повернеться!»;
Ви ж чоловіка краще знаєте, ніж усі психологи світу разом узяті. Наскільки він здатний не тримати слово? Порушувати обіцянку? Визнавати свої помилки і виправляти їх наслідки?
Щодо гарантій, то їх в такому питанні не може бути ніяких. Завжди буде ризик і будуть побоювання. В одному випадку більше, в другому менше. І шанс зберегти сім'ю є, якщо чоловік і жінка цього насправді хочуть, а також вміють працювати над стосунками.
Объективно в этой ситуации всего два варианта: либо смириться, либо принимать радикальное решение.
Теперь-то вы, надеюсь, и поняли, и прочувствовали, насколько та, прежняя установка, была далека от возможности жить счастливо. Как написал поэт: "За все мы в жизни платим - за счастье, за успех, за праздничное платье и подвенечный смех..."
Что же делает человек, если к нему пришло осознание - заблуждался и поэтому ошибся?
З іншого боку, навпаки, набули досвіду. Що правда, гіркого, проте корисного. Здолавши шлях "втраченого часу і втрачених можливостей", нарешті збагнули - ви маєте, понад усе, цінувати себе. І себе ставити на перше місце. Егоїзм тут ні до чого. Він про інше.
До речі, і почуття провини абсолютно недоречне. У вас не могло в принципі бути по-іншому. Зрозумійте це і збагніть - в умовах вашої родини у вас не було вибору. І батьків ваших немає підстав вважати поганими людьми. Вони ТАКІ. По природі своїй не могли діяти іншим чином, бо такі.
«Але ж ну блін. Чому мені ніхто не підсказав що так не можна робить?????!!!!! Це не справедливо. Це дуже не справедливо. Що ж не знайшлося жодної людини яка б звернула на мене увагу і зупинила б мене?! »;
Прикро, але так влаштований цей недосконалий світ. Реальний світ. Наразі, ніхто нікому при народженні нічого не гарантує. Напевно, через це ми мусимо усвідомлювати свою відповідальність за все, що ми в житті робимо. Ми проходимо свої уроки, вчимося опановувати себе, свої ресурси, долати власні обмеження і знаходити адекватні способи реалізації своїх бажань і потреб. Саме зараз ви стали на цей шлях.
«Да я згоден з вашими висновками, але от тільки доведеться чекати ще невідомо скільки. Поки я влаштуюсь на роботу щоб оплатити психолога.»;
Прийде такий час, коли ви зможете. Зможете і пришвидшити цей процес. А поки шукайте інформацію щодо психології особистості. Зверніться до центрів соціальних служб для сімей і молоді. Вони відкриті в областних центрах та інших містах. Психологи там приймають безкоштовно. У них же працюють телефони довіри. Словом, вихід є.
Також пропоную переглянути відео.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461
«не знаю як так трапилось»;
Не знаю, які слова вам допоможуть, але спробую.
Хочу вас підтримати, аби відчули кожною клітиною, що цей стан не буде тривати вічність(!)
Можливо, ви одразу і не повірите, проте згодом збагнете, що я був правий.
Знову повертаюсь до ваших слів, наче спочатку «не знаю як так трапилось»;
Не знали, а, може, не хотіли знати... І таке трапляється в разі, якщо тисне відчуття, мовляв, знання пахне болем і може ним же обернутись. От спробуйте зазирнути в той момент і той час, коли не помічати і зрештою не знати було начебто вигідно.
«все було вроді добре»;
Достатньо лише одного слова - "вроді", українською, нібито. Тобто, насправді, було по-іншому. А що саме - може, поясните?
«Мне 21. И мама с бабушкой указывают что мне делать.»;
Что это означает на самом деле, когда мама и бабушка указывают, что вам делать?
Это про то, что они не воспринимают вас взрослой и способной самой принимать решения и совершать поступки? Может, они лучше знают, как нужно и правильно, а вы в силу еще недостаточного жизненного опыта делаете много ошибок?
Но как же вам научиться вести себя самостоятельно, если не будет ваших личных самостоятельных попыток и действий?
«Я говорила что у меня должно быть свое мнение а она мне говорит ''Не умничай, замолчи, ты слишком грамотная у нас ''»;
Говорить, конечно, хорошо и правильно. Радио тоже говорит. А вот РЕАЛЬНЫЕ перемены наступают после РЕАЛЬНЫХ действий. Как вы уже отстаиваете свое мнение? Какими способами? Как ограждаете себя от уже привычного потока "ценных" указаний?
«Но бабушка всегда влазет»;
Похоже, что в вашей "тройке" бабушка командир. Но если она командир, то тогда у Вас какая роль?
Відредаговано автором 20-05-2023 17:57:19
Думаю, Вы не уповаете на чудо. Особенно на такое. где можно обойтись без вашего участия.
Поэтому вижу единственным средством - обращение к психологу индивидуально и прохождение с ним терапии. Ваш страх перед мамой почти уничтожающий, сидит глубоко и делает свою черную работу. Вот его и предстоит доставать, чтобы вы освободились.
Публикації психолога 24

Відео психолога 21
Почуття, емоції
Особистісне зростання та корисні поради
Робота з психологом, психотерапевтом
Залежності (від речовин та співзалежність)
Психологія відносин
Психотерапія
Батьки та діти
Самооцінка
Страхи, тривоги
Тренінги 1

27-05-2017 - 27-05-2017
Запоріжжя
Скажи конфликтам Спасибо!
Тренинг - это возможность не только открыть для себя привычные способы поведения в конфликтных ситуациях, но и через моделирование, экспериментировани...
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.