Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Здравствуйте!
«Начала проходить мимо трёх собак и они набросились на меня, как итог они меня покусали за ноги, а никто из людей даже не помог, а просто смотрели»;
Я Вам сочувствую. Вы испуганы и вдобавок еще и покусаны собаками.

«Расцениваю это как предательство. Ибо вины за собой не видит. »;
Может, и предательство. Может, и нет. Стоит признать очевидное - вы между собой не договорились. И Вам стоит посмотреть на происшедшее как бы со стороны. Ведь можно было договориться и с ключом и с телефоном до пробежки, тем более Вы свои ограничения признаете. И второй ключ с собой взять. И другие вопросы решить.

Мне кажется, не стоит воспринимать парня как заботливого папочку. Он, может, до какого-то понимания и не дозрел. Не исключено, что и не собирается, оставляя Вам Вашу же порцию ответственности.

«Не помог, не остался.»;
Делайте выводы, если не остался, не успокоил, в больницу не отвез. Відредаговано автором 10-04-2023 09:17:33

Відредаговано автором 10-04-2023 09:18:18

«МОЯ МЛАДШАЯ СЕСТРА СКИДЫВАЕТ СВОИ ИНТИМЕЫЕ ФОТО МУЖЧИНАМ ,ЧТО ДЕЛАТЬ ?»;
У Вас родители есть? Как они относятся к вам и сестре? Адекватны ли они?

Вопрос с младшей предельно серьезный. Он решается и в психологической и в юридической плоскости. Родители уже знают? Если знают, как реагируют?

«Что означает ее такое резкое появление,звонки,смски??»;
Может означать все, что угодно - начиная с желания встретиться и заканчивая игрой в Динамо. Если хотите научиться "читать" послания других, "переводить" их на понятный язык и строить прямые здоровые отношения - тогда к психологу. Несколько встреч помогут Вас весьма существенно продвинуться к цели.

А пока обращает на себя внимание Ваш подход «(рассказывала что у нее кто-то есть)»; А потом «Снова быть с ней»; то есть с БЫВШЕЙ, как Вы ее назвали.
Что у Вас с самоуважением?

Відредаговано автором 10-04-2023 09:01:59

Доброго ранку, Тетяно!

«Інколи опускаються руки але не втрачаю надії, що мені щось допоможе, а головне, що я сама зрозумію якусь проблему і візьму себе в руки. Тому хочу поради психолога адже сама я не можу...»;
Добре, що не втрачаєте надію. До цього ще варто дадати виважені правильні кроки допомоги собі. Що це за кроки?
По-перше, прийом протитривожних медикаментів, які має прописати лікар невролог або психіатр. Необхідно пройти повний призначений курс.
По-друге, психотерапія з фахівцем психологом, який спеціалізується на проблемах тривоги і панічних атак.
На мою думку, ці феномени пов'язані із стосунками з кимось дуже важливим для Вас. Тому спитаю, до кого з близьких є багато невиражених емоцій і почуттів? Що саме ви утримуєте в собі? Яких змін у взаєминах прагнете?

Ще пропоную відео для розуміння проблеми. Воно не лікує, лише збагачує уяву. ПАНИЧЕСКИЕ АТАКИ. КАК ПРИРУЧИТЬ "ДРАКОНА"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-460

Доброе утро, Дима!

«Как их выгнать?»;
Выгнать как непрошенных гостей? Вы про это?
Думаю, что вы уже неоднократно пытались. Судя по всему, не выгоняются. Скорее, обратное - они приходят все чаще.

Что же делать? Отвечаю - разбираться с причинами, с особенностями вашей личности, склонной к тревожным переживаниям и повторяющимся негативным мыслям, тревожному фантазированию.
В общем виде этот процесс будет связан со страхами, неуверенностью в себе, слабым контактом с реальностью и воображением, как средством разрешения внутреннего конфликта.

Так что рекомендую выбрать на этом сайте специалиста и обратиться к нему индивидуально.

Для полноты информации о проблеме (не решения самой проблемы) предлагаю видео.
ТРЕВОГА КАК ПРЕРВАННОЕ ВОЗБУЖДЕНИЕ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

Доброго ранку, Людмило!

«Таке відчуття,що сварка в сім'ї і мої сльози то найбільша радість для нього, тоді йде обіймати. »;
Ось вона квінтесенція вашого подружнього життя. Точніше, її моделі. Це я ще не став наводити усі приклади, де матюки, звинувачення, образи. Усе це ви, на жаль, терпите. А оскільки терпите, значить, заохочуєте чоловіка продовжувати ставитись до вас так, як він ставився усі роки.
Тому питання, чи усвідомлюєте ви, що збудували з ним залежні стосунки, в яких самі себе мало поважаєте?

«Та хочу бути щасливою і у відносинах. »;
На відміну від деяких спеціалістів, що пропагують дикунські способи підлаштування під партнера, конформізм і зраду себе, я вірю у можливість будувати стосунки на рівних, усвідомлено і відповідально. І мені здається, що ви саме таких стосунків прагнете. Але ж вони можливі не будь з ким, а лише з тим, хто, дійсно, хоче і цінує взаємини. Можете вважати мої слова реакцією на ваше «Невже єдиний вихід то розлучення?»;

Спробувати налагодити контакт ще можна. Знову ж таки, за спільного бажання звернутись разом до сімейного психолога. Можна дати собі і чоловікові шанс і час. А якщо змін на краще не відбудеться, якщо холод і дистанція між вами буде лише зростати, чи варто змиритись з "долею" і загасити вогонь життя в очах???

Доброго ранку!
«5 років тому я пережила важкий діагноз, який несподівано мені поставили. Все добре закінчилось, але тепер я боюся всього, що зі мною відбувається, очікуючи такого ж повтору.»;
На жаль, таке трапляється в житті людей. І тому поява страху вельми природне явище в такому випадку. Однак Ви боїтесь повторення. Більше того, будь-яка недуга спричиняє паніку. Тобто Вашу емоційну реакцію можна вважати надмірною.

«З'явився страх невідомого, страх смерті. Не знаю, як бути.»;
Головно, прийняти думку, що боятись смерті нормально. І тим самим послабити рівень збудження.
Потрібно притримуватись порад лікарів, а я думаю, що вони давали відповідні поради.
Третій крок - вести здоровий спосіб життя, в якому буде місце для радості, відпочинку, задоволення свої потреб і захоплень. До речі, наскільки ви задоволені власним життям? Чи є те, що бажаєте змінити? Які у вас стосунки з близькими та рідними?

Ну, і, звісно, пропрацювати страх беспосередньо з психологом.
Усе це в комплексі забезпечить настання рівноваги в душі і позитивні зміни в якості життя.

Ще пропоную відео.
СТРАХИ. КАК ПРЕОДОЛЕТЬ...
https://upsihologa.com.ua/audio-video-466

Відредаговано автором 09-04-2023 09:41:08

Доброго дня, Катерино!

«Майже весь час я стримувала свої гнівні емоції - гнів розпач чи жаль. Все це дуже довго в мені сиділо. На даний момент я можу засмутитися через жарт який для мене є образливим. »;
Ви розкрили притаманний вам механізм поводження з емоціями. А краще сказати, поводження з собою, ставлення до себе. Відчували гнів, розпач чи жаль і зачиняли ці емоції в собі, наче не мали право, як будь-яка людина, виразати їх адресату. Тобто керувались, напевно, страхом або потужними сумнівами. До речі, з яких мотивів утримували винесення емоцій назовні?
Від цього всередині Вас піднявся рівень психологічної напруги, зросло збудження і в решті-решт порушився баланс, тобто природна здатність повертати собі рівновагу.

«Я не знаю що мені робити»;
Порадами тут не допоможеш, кажу прямо. Тому оптимально звернутись по допомогу до психолога. Разом з ним з'ясуєте, чим обумовлене утримання сильних емоцій? Які фактори тому сприяють. Також ви зможете віднайти ефективні способи проживання і розміщення своїх емоції в контакті з людьми.

Відредаговано автором 08-04-2023 17:51:42

«Як я можу самостійно виправити ситуацію?»;
Маріє, щоб ви розуміли, самостійно можна просунутись вперед у вирішенні проблеми, але не суттєво. Спитаєте чому? Відповім - людині важно бути об'єктивним до самого себе, адже усталені погляди, установки, звичні моделі сприйняття та реагування будуть чинити опір.

Крім того, деякі чинники системного занурення в стан апатії можуть міститися в підсвідомому. Тому важко (це я м'яко кажу) бути обійтись без допомоги психолога.

«Зараз мені особливо соромно, адже мої близькі знову дізналися, що у мене проблеми з навчання(це вже не вперше)»;
Бачу, що Вам соромно перед близькими. Але дивіться, як ви намагаєтесь виправити ситуацію - пробуєте включати силу волі «Я кожен раз обіцяла виправити ситуацію»; Однак це не діє(!)

Тому варто дослідити усі можливі причини і чинники. Наприклад, чи подобається Вам обраний фах?
Універ?
Ви самі приймали рішення поступати сюди або діяли під впливом близьких?

«КАК ИЗБАВИТЬСЯ ОТ ЧУВСТВО ВИНЫ ЗА ОТДЫХ?»;
Мария, это возможно сделать, когда пройдете путь от обвинения себя до принятия права на отдых и уважения к своим желаниям(!) Это же Ваше решение совмещать работу с учебой!
Так почему бы не уважать себя и свои же желания?!

«плюс ещё тревожит, чем меньше я работаю, чем меньше часов, тем меньше зарплата, хотя если бы не брала выходные то получала бы больше, чувствую как упущенные возможности(могла бы зарабатывать больше), но пропустить обучение я тоже не могу, тоже важно, что делать не знаю, беспокоит это чувство вины по поводу работы»;
Тревожность и неуверенность в себе обычно с легкостью находят сферы, где им комфортно проявиться. В настоящее время это работа/отдых и заработок/упущенная выгода. В другое время было что-то иное. Так что стоит копать глубже, то есть поработать какое-то время с психологом.

«Емоційне вигорання, дуже важко стримувати емоції, поганий сон»;
Катерино, вигорання, скоріше за все, і є наслідком стримування емоцій. Напевно, ще і наслідком контролю.
Справа не в емоціях, а в причинах їх виникнення. Тому потрібно досліджувати причини і розбиратись з ними.
Скажіть, які саме емоції намагаєтесь стримувати? А також наведіть хоча б один випадок бурхливих емоцій, які не вдається контролювати?

«На даний момент у частині. Все і раніше не було файно, але воно так сильно не турбувало як зараз»;
Та, звісно. Тепер потрібно призвичаїтись до нових умов і обставин.

«На фоні війни все стало гіршим. Тому, що на даний момент мобілізований тому і задумався про можливість власної смерті і про що жаль, як би помер, про що найбільше жалів би»;
На фоні війни все стало гіршим. Наче до війни було все було файно.
Ви зазначили, що мобілізований. То ви тепер у військовій частині?

«Стоит ли мне как-то попытаться еще образумить его, может дать время или все действительно кончено?»;
Если что и стоит, так это отнестись к его словам серьезно.

И, главное, прожить все всплывающие чувства в связи с возникшей ситуацией. Проявить максимальное уважение и заботу к самой себе, понимая, что без взаимности ни о каком счастье говорить не приходится.

Добрий день!
«У період коли в країні війна, ти розумієш, що не можеш далі жити так як це було раніше не повноцінним життям.»;
Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі?
Невже тільки війна змушує Вас замислитись, чому ваше життя таке?