Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«Да, именно боюсь, что не поймут, не примут, скажут, что занимаюсь ерундой»;
Могут сказать. Такая вероятность есть. А могут удивиться/обрадоваться/улыбнуться/обнять Вас/гордитьс Вами и т.д. Пока не скажете, не узнаете.
А до тех будете жить в своей голове, переполненной сомнениями на основе прежних сцен и ситуаций. "Здесь и теперь" не равно "там и тогда"(!)
И потом - если скажут, не рассыпетесь же на молекулы и атомы. Или рассыпетесь? Відредаговано автором 13-02-2023 17:08:41

Відредаговано автором 13-02-2023 17:09:10

«Максимально дискомфортно знаходитись у цьому.»;
Марино, маєте на увазі невизначеність, тобто втрату того, що було, і відсутність чогось нового, сталого?

«Навіть на фізичному рівні.»;
Що саме відбувається з Вами на фізичному рівні? Що помічаєте?

«Відносини з людьми, мрії, цілі. Не скажу, що це пов’язано з переосмисленням сеансів всього, просто не бачу необхідності триматись за це/цих.»;
Як вважаєте, звідки можуть прийти нові цінності? І чи варто, взагалі, за щось триматись?

«Чи нормально відчувати подібне? Можливо, я домислюю неіснуючу рефлексію? Або саме так виглядають внутрішні зміни?»;
Навпевно, саме так і відбуваються. Нова Ви народжується поступово, формуючи себе через новий досвід і нові переживання.

Здравствуйте!
«Я не говорю о своих увлечениях, родители и родственники об этом знают мало»;
А я себе думаю, вот отчего этот парень закрывается? И много разных вариантов приходит в голову. Например, не хочет порадовать родителей, как бы мстит им за "счастливое детство." Или побаивается, что не поймут/не одобрят/осудят/начнут шмыгать носом - вот, мол, ерундой увлекается и т.д.
А на самом деле, чего не открываетесь? Что Вас сдерживает? Что усматриваете плохого в том, чтобы идти в отношения, обмениваясь - чувствами, мыслями, опытом?

«а стать самим собой я могу только когда остаюсь один и ни с кем не коммуницирую»;
По-моему, это фикция. Иллюзия, если хотите. Себя настоящего Вы не знаете. А привыкли идентифицироваться лишь с тем, что про себя знаете и привыкли знать. Не более. Но Вы гораздо больше, чем традиционное Ваше "Я" в 21 год жизни. И узнать себя можете исключительно, отражаясь и осознавая себя в опыте контактов с другими людьми(!)

«И эта ситуация мешает мне реализовывать себя, да и просто жить,»;
Соглашаюсь на 100%. Диоген полез в бочку, познав мир и себя. А Вы туда забрались, пусть и не по своей воле, но все-таки преждевренно. Вылезайте на свежий воздух, на солнышко. И протяните руку психологу. Он(она) ее не отвергнет. Відредаговано автором 13-02-2023 10:37:30

Відредаговано автором 13-02-2023 10:37:50

Здравствуйте!

«Хотел бы получить мнение, как человеку разобраться в себе с этой проблемой, если есть осознание ее, как проблемы.»;
Коллеги выше уже дали ответ на этот вопрос.

При этом мне показалось, что психологическая помощь не в меньшей мере нужна Вам. Откуда такой вывод, спросите? Отвечу - он основан на подробно описанной Вами игре в самоистязание, суть которой звучит так "Я должен сделать ее счастливой". И при этом профукать свою жизнь.
Корень проблемы, как мне кажется, в искаженном понимании любви. Мол, любовь - это великое, яркое чувство, которое может даже не быть взаимным(!) А у Вас именно так.
Так вот, когда нет взаимности, то это уже не любовь, а скорее всего эмоциональная зависимость, подогревая неуемным желанием растопить лед в сердце другого человека. Причем, во что бы то ни стало.
У возникновения такой игры/сценария, конечно, есть свои истоки. Хорошо бы их исследовать. Это даст возможность осознать, ЧТО Вы делаете со своей жизнью?

Здравствуйте!
«И что делать?»;
Очевидно, что вариантов гораздо больше одного. Все зависит от того, какие чувства испытываете в связи со вскрывшимися обстоятельствами. И какие желания появились.

«Хочу предложить ему сделать тест ДНК, чтоб стало все ясно»;
Если хотите, то предложите. И можете при этом обосновать свое предложение. Имеете полное право - Вас эта ситуация напрямую касается. При этом важно использовать "Я-сообщение", что означает говорить о своих чувствах, чему они вызваны и далее переходить к предложению или даже просьбе.

«Но суть в том , что это происходит в тайне от меня.»;
В этом месте проявляется то ли недосказанность, то ли недоверие между вами. А может, и то, и другое вместе. Это проблема, от которой отношения явно не улучшаются. Поэтому взвесьте, когда и как стоит эту тему поднять, если, разумеется, решитесь.

«Я не против его общения с ребёнком, если это его ребёнок, а не выкачивание денег.»;
Знает ли муж о Вашим сомнениях и опасениях? О Вашем настрое по отношению к тому ребенку?

Відредаговано автором 13-02-2023 10:01:28

Добрий ранок, Олег!
«в чому суть психотерапії?»;
Напевно в тому, аби допомогти Вам жити своїм життям. Відбутись як автентична і спонтанна особистість, яка має свободу вибору, робить цей вибір і має відповідальність.

«Працював з багатьма ''спеціалістами'' з різних питань.»;
Отже, у Вас великий досвід. І до чого дійшли? Як цим досвідом скористались?
Відредаговано автором 13-02-2023 09:50:29

Відредаговано автором 13-02-2023 09:51:04

Доброго ранку!
«Що мені робити? »;
Відчуваю Вашу розгубленість і безпорадність. Сумні думки нахлинули. «Почуваюся якоюсь зрадницею і побитою собакою, у якої нічого не вийшло і тому вона повернулась. Мені соромно. »; І через них важко розібратись в реальності. Проте необхідно, щоби прийняти виважене рішення.
Спробую деякими питаннями Вам допомогти.
Ви зазначили «в нашому місті мало вакансій, а у мене діти, з якими треба бути поруч»;
Якби вакансій було більше, Ви б повертались на стару роботу чи ні?

«Вже накрутила себе до істерики.»;
Ось головна перешкода, на мою думку. Адже Ви схильні драматизувати ситуацію. А також винити себе, мовляв, зрадниця і таке інше. А насправді, кого Ви зрадили? Чи є реальні підстави вважати себе зрадницею?

Також, вважаю, що потрібно розібратись з причинами і мотивами Вашого звільнення. Наскільки вони були вагомі - можете розкрити тут, на форумі?

Відредаговано автором 13-02-2023 09:43:12

Здравствуйте!
«ЗАВИДУЮ КОЛЛЕГЕ КОТОРЫЙ ЖИВЁТ С НАШЕЙ СОТРУДНИЦЕЙ»;
Не знаю известно ли Вам, что есть ввыбор: продолжать завидовать и не завидовать, то есть заняться своей жизнью и строить ее в соответствии со своими желаниями.
Вы выбираете "завидовать". Если выбираете, то примите этот выбор.
Если завидуете вопреки своим осознанным желаниям, то стоит разобраться, отчего распыляете свою энергию на зависть? Какого минотавра внутри кормите пищей зависти?

«Но так получилось, что в компании меня решили уволить, прежде чем я обучился вождению. »;
Обратите внимание, как уводите персональность из ситуации. Вроде Вы не причем. Это так получилось. А между тем, скорее всего, чем-то Вы не подошли под требования компании. Не оправдали ожиданий.

«Я злился на себя, что не умел водить автомобиль и поэтому не задержался на работе, злился даже на отца, который не научил меня вождению, имея автомобиль дома, мне плохо из-за этого, эта девушка не мне принадлежит и я зол на себя, общем мне плохо из-за этих мыслей.»;
Конечно, будет плохо. Вы же акценты сместили. Отец не научил. Хотя это Вы не были настойчивы. За 37 лет могли 150 раз обучиться вождению. Но нет. Не научились.
Девушка Вам не принадлежит. А она разве вещь, кому-то принадлежать?!

«Я завидовал и злился на своего коллегу.»;
Вам бы со своими особенностями (слабостями) посоревноваться - вот был бы толк. Со своей привычной адаптационной моделью выснить отношения. Уж больно она Вам делает больно и мало в чем, судя по всему, помогает.

Добрий ранок!
«Один із конфліктів був за мою вагу(уточню не так все погано при зрості 175 я важила 79 кг), я пообіцяла що цим займусь і за рік я скинула 11 кг(але для нього цього мало, він має свій ідеал, і я йому не відповідаю). »;
Кажуть - в краплині води можна побачити океан. Так і в цьому моменті можна угледіти, як насправді хлопець до Вас ставиться. Як до об'єкта. Тобто неживого предмета, з яким можна робити все, що завгодно, не зважаючи на почуття, бажання і потреби. Це територія суцільної несвободи. І маніпуляції.
Прикро, що Ви подкорились його умовам. Чому? Скільки у Вас поваги до себе? Скільки сили захищати свою гідність і своє право бути собою?

«І тепер мене мучить почуття вини і чи правильно я зробила.»;
Уявіть ситуацію. Скажімо, ви знаходитесь з цим хлопцем у стосунках. Минає вже 5-й рік, як ви разом. А він продовжує виставляти умови - зроби пластику, збільши груди, потім зменши груди. Поміняй зачіску. Перефарбуй волосся. Не дивись на чоловіків, а то я піду. Не спілкуйся з подругами, бо вони тебе зібйють з твердої жороги. і так далі.
Що відчуваєте в цей момент?
Чи правильним було рішення кинути маніпулятора і ревнивця?

Добрий ранок, Саша!
«Справа в тому що я певно песиміст, бо коли мене просять щось зробити на кшталт походу до магазину, або прогулянки це викликає в мені бурю негативних емоцій. Така поведінка в мене певно була завжди, ще з шкільних років точно.»;
Можу припустити, що Ваш песимізм та перша негативна реакція сформувалися в дитинстві. Напевно, через те, що вкрай рідко дорослі цікавились Вашими бажаннями.
Або безцеремонно втручались у Ваші справи, примушуючи їх облишити і зайнятись тим, що, начеб-то, потрібно.

Супротив у відповідь закарбувався. І тепер несвідомо включається перед будь-якою новиною.

Отже, потрібно йти у той ранній клубок почуттів, обірваних бажань і реконструювати звичний досвід, вивільняючи незатьмарене нічим сприйняття реальності.

Це можливо.Обирайте фахівця і починайте змінювати звичний хід подій.

Доброго дня, Маріє!
«Чому у мене виникають такі думки?»;
Тому що їх спричиняє Ваш досвід. Він закарбувався в уяві, негативному образі чоловіків і шкідливих установках. Проте Вашої провини в тому немає. Так склалося. В таких умовах Ви зростали, що узяли в доросле життя скривджені погляди на стосунки між чоловіками і жінками. Нездорові погляди. На жаль, життя людей рясніє прикладами на підтвердження Вашої концепції. Однак, це зовсім не означає, що так має і може бути(!)

«Як їх змінити, чи треба це робити взагалі чи дійсно чекати когось, у кому я не буду сумніватись?»;
Звісно, можна змінити, розібравшись спочатку як з причинами, так і наслідками оцих думок.
Щодо очікувань. На ці очікування може піти усе життя, а бажаної зустрічі може так і не статись(!) До кого потім будуть питання і претензії - до мами? до батька? до чоловіків? до бога?

Коли Ви знаєте, чого хочете, коли свідомо і відповідально ставитесь до реальності, то у Вас є можливість впливати на хід свого життя. Обирати взаємно того, хто обирає Вас. Розвивати стосунки. Бути щасливою. І не сидіти, мов стара бабця, біля розбитого корита в очікуванні ідеального партнера.

Доброго ранку!
«Вперше я перенервувала перед класом на уроці історії коли відповідала на питання вчительки (я відмінниця і завжди переживали за оцінки). Тоді все скінчилось тим що я втратила свідомость.»;
Співчуваю Вам. Тривожність можна успішно долати. Це, дійсно, так. Проте навряд чи самотужки. Без допомоги спеціаліста, скоріше за все, не обійтись. І варто спочатку розібратись з Вашим синдромом відмінниці. Звідки він з'явився? Хто тому посприяв? Напевно, що батьки.
Тому спитаю, як вони до Вас ставились в дитинстві? На що орієнтували? Що в Вашій поведінці підтримували й таке інше?

«Наступний раз стався при вступові на 1 курс коли я подавала документи і на мене сильно почали кричати в прицмальній комісії , там також втратила свідомість але швидко прийшла до тями.»;
З наведених фактів, можна припустити, що Ви занадто вразливі. Напевно, чомусь надаєте занадто важливе значення. Пасуєте перед ємоційним тиском зовні, бо особистісні опори всередині ще досі не сформовані належним чином. Превалюють страхи - не впоратись, не витримати, осоромитись...

«Я дуже переживаю через це і тільки думка про цю поїздку дуже мене напрягає (починає різко тошнити, паморочитися в голові, істерика). »;
До цього стану закономірно дійшли. Чому? Тому що психіка викривленим способом ставиться до реальності - замість змістовної підготовки до переїзду, вона включає уяву про можливі труднощі, поразку і безпорадність в іншій країні.

Отже, потрібно від валеріани переходити до співпраці з психологом. Подбайте по-справжньому про своє благополуччя - і на сьогодні, і на майбутнє.

Доброго ранку, Nikol!
«Ну я і пішла»;
Чи поважаєте себе за такий вибір?

«І ось останнього разу ми поїхали на зустріч з знайомими машиною , він напився , машину залишив там , а мені сказав що те що він обіцяв , то було раніше , як щось не влаштовує то можу іти від нього . »;
Напевно, слова хлопця щось для Вас означають. То розкажіть, як Ви їх сприйняли? Що вони для Вас значать?

«Він постійно нервовий , його все і всі дратують , ніяких поступків для мене не робить , коли щось попрошу , то постійно це треба робити по декілька разів . »;
Коли близька людина поводиться подібним чином, то чи можливо побудувати з нею здорові стосунки?

«Потрібно йти до лікаря?»;
Схиляюсь до думки, що так.
Не тягніть. Чим скоріше звернетесь, тим буде краще для Вас. Зрештою, менше часу і зусиль знадобиться для одужання.

«Это что усталость ?»;
Высокая вероятность, что усталость. Но, может быть, и не только она, было бы уместно присмотреться.
Вы отметили «Решила заняться чем-то для себя, выбрала танцы, сходила позанималась, и так не хотелось до мой, что в голове промелькнуло, бросить мужа и ребенка.»;
Для меня, было бы естественно в состоянии усталости обойтись одним нежеланием идти домой. А у Вас бросить мужа и ребенка. Бросить семью(!) Как будто Ваши ожидания от материнства и всего того, что последует после родов, существенно не оправдываются. В то же время Вам муж помогает, как может. Может, по-вашему, недостаточно помогает. И тогда есть претензии к нему. И, соответственно, напряжение.
И бабушка еду готовит.
Вероятно, в Ваших мыслях и возникшем желании нет ничего критического. И все же со слагаемыми усталости - она ведь не только физическая, но и, скорее всего, моральная - стоило бы, имхо, разобраться. А, разобравшись, снизить их влияние.

Відредаговано автором 10-02-2023 19:49:33