Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброе утро!
«ЧТО ДЕЛАТЬ ЕСЛИ МУЖ НЕ ХОЧЕТ НЕСТИ НИ ЗА ЧТО ОТВЕТСТВЕННОСТЬ?»;
Вопрос сам по себе мне понятен, но не совсем понятна суть. Если, как Вы утверждаете, муж не хочет нести НИ ЗА ЧТО ответственность, то как понимать вот это «говорит мне проще тебе дать к примеру денег»;? Получается, он работает, получает зарплату, хоть и меньше Вашей, но деньги для повседневных трат все же дает. Коль так, то утверждать, что он абсолютно безответственный не приходится. Так ведь?
Я, собственно, почему так ставлю вопрос - чтобы восстановить объективно реальную картину.

Идем дальше«Мы с мужем 20 лет вместе,всегда решали все вопросы вместе,а последние несколько лет решение всех вопросов переложил на меня по оплатам,долгам и т.п.»;
Тут два момента. Первый - произошедшая перемена с чем-то да связана. Как думаете, с чем? С мужем говорили откровенно на эту тему? Любопытно, что он сказал?
И второй момент. Он-то переложил, но Вы-то взяли на себя его обязанности. Спрашивается, зачем?

«получает меньше,но на себе никогда не экономит,экономлю на себе я т к.нехватает денег..»;
Выглядит как-то не справедливо. Опять же, обсуждали такой неравноценный подход к семейным расходам? Когда Вы на себе экономите - это значит, что Вы более отвественная и одновременно более жертвенная. И в парах преимущественно так и получается - один уступает (конечно, из благих побуждений), а другой и рад этим пользоваться.

«не знаю что мне делать»;
На уровне буквальности психологи советов не дают. Поэтому предлагаю Вам посмотреть на происходящее в динамике и комплексно - куда развиваются Ваши отношения? какие у Вас чувства к мужу? верите ли Вы, что он может измениться? на чем держится Ваша семья и сколько она продержится, если ничего не менять по сути?

Еще я бы Вам предложил взять хотя бы пару консультаций психолога. Они помогут увидеть более объективно и Вашу роль и роль мужа в происходящем. А дальше к взвешенному и ответственному решению придете самостоятельно.

Доброе утро!
«Ощущение будто я сплю, а время крутиться вокруг меня будто луна , но мы никак не можем соприкоснуться и начать крутиться в унисон»;
Как будто выпали из времени и реальности и очутились во сне. На психологическом уровне подобное состояние может рассматриваться, как неприятие реальности и потеря контакта с ней. Я далек от каких бы то ни было попыток постановки диагноза. Говорю лишь о феномене. Поэтому его нужно исследовать - когда впервые возник? в связи с чем? как было прежде? чем наполнена Ваша актуальная жизнь? каким обычно образом разрешаете конфликты как внешние, так и внутренние? и т.д.

Как уже рекомендовали коллеги, Вам целесообразно побывать у врача, пройти медобследование, чтобы исключить соматические причины. А потом уже выбрать психолога для индивидуального взаимодействия.

«Мне не нравится как одевается мой парень я сказала ему об этом он злится и обижается и не собирается менять свой стиль одежды»;
Таня, можете описать подробнее стиль парня: он какой - ? Что он выражает в Вашем восприятии?
И каким бы Вы хотели видеть парня? Чтобы что чувствовать, находясь рядом с ним?

«Как научиться его принимать таким каким он есть?»;
Как по мне, то Ваш вопрос продиктован здравым желанием - признавать индивидуальность другого. А вот как это желание реализовать, то, очевидно, стоит начать с осознания причин, подталкивающих изменить стиль парня. Из явного - чувство стыда, мол, другие увидят и осудят и внешний вид молодого человека и Ваш выбор заодно. А Вам бы хотелось иного. Расскажите, чего хотелось бы?

Так что же, по-вашему, в основе этого стыда? Может, сомнения в своем выборе?..

«мысли о нём всё равно присутствуют»;
Пусть присутствуют, не надо с ними бороться - подавлять их, запрещать себе о нем думать. Как раз этим способом Вы только усилите эмоциональную зависимость. Просто им нужно найти соответствующее место, не заполняющее собой всю остальную жизнь.
На сегодня чувства к парню истощают Вас саму как будто Вы = равно одержимость. Но это же не так. Вы гораздо больше своей страсти. А вот со склонностью отказываться от себя во имя эфемерного обожествления кого бы то ни было, повторюсь, стоит разбираться совместно с психологом.

Доброго ранку!
«Дайте пораду »;
Було б простіше простого дати Вам пораду. Але ж за неї треба нести відповідальність. А порада людині послаблює цю людину - не замислюватись під таким ракурсом? Тому допомога психолога полягає в тому, аби сприяти людині самій вийти на її (а не психолога) правильне рішення. І потім поважати себе.
От давайте і спробуємо поміркувати разом над ситуацією, яка у Вас виникла.
Перше питання - чи поважаєте Ви приватне життя іншої людини, включно з Вашою донькою?
«моя материнська цікавість перемогла»;
Це ж не цікавість, а підглядання. Чи не так?

«Мене дуже здивувало ,що в тих моментах де починається інтимна переписка між ними починаються такі слова ,що ніби то це переписка повії і клієнта ,з матами і т.д .»;
Скажу відверто, що і мені б таке не сподобалось. Проте це про мої та Ваші смаки і схильності. А чи завжди вони були культурні і благозвучні? Не впевнений.
Вважаю і знаю достеменно, що вподобання людей, особливо щодо сексуального життя, можуть з часом кардинально змінюватись. І те, що відбувається між чоловіком і жінкою у спальні, тільки їх і стосується. Більш нікого.

«Я не розумію чи варто мені з нею про це поговорити »;
Спочатку, передбачте наслідки - ким Вас буде після вважати дочка?

«Відносини у них гарні ,вони дійсно кохають один одного »;
Якось Ви виховували дівчину, чогось навчали, в чомусь були прикладом, мабуть довіряли їй... То чому б не довіряти і зараз?!

«чи не буде вона виглядати в його очах на цьому фоні -повією(хоча він у неї перший хлопець)»;
Ваші хвилювання цілком обгрунтовані і доречні, проте дочка проживає своє власне життя, а Ви, до речі, так само своє. Ви ж не зможете її уберегти від усіх можливих помилок, хоча бажання таке буде переслідувати завжди.

Доброе утро!
«ПОЧАЛО ВСЕ ДРАТУВАТИ, НЕ РОЗУМІЮ СВІЙ СТАН І ЧОГО Я ВЗАГАЛІ ХОЧУ ВІД СЕБЕ ТА ІНШИХ»;
У мене з ще дитинтства склалося враження, ніби більшість принцес, а Ви саме під таким ніком тут присутні, часто й густо поводяться дратівливо, не розуміючи свій стан. Проте неважко зрозуміти, від чого саме виникає почуття дратівливості. У Вашому випадку Вас переслідують негаразди з роботою, смерть близької людини, розгубленість і нерозуміння себе.
Тому вихід із такого стану пролягає через спроможність об'єктивно сприймати реальність.Тобто потрібно відчути свої справжні бажання і вчитись їх здійснювати.
Потрібно уважно ставитись до своїх емоцій і почуттів, навчитись поводитись з ними екологічно - тобто відчувати, розрізняти, виражати. Це я зараз про співпрацю з психологом.
І, звісно, що принцесі, що пересічній людині будь-що не дається легко. Життя змушує вчитись, в тому числі на помилках. І тільки новий досвід змінює кожного, надаючи змогу бути щасливим, попри усі негаразди і складнощі.

«навіть не знаю, що чекати і чи слід на щось надіятись, тому що останнім часом нічого позитивного не бачу в цьому всьому.»;
Яким Вам видається світ? Що Вас у ньому чекає? Чи це не Ваша відповідальність і завдання додавати позитиву в усе, що відбувається з Вами? Адже, якщо не Ви за себе, то хто за Вас?

Здравствуйте, Ника!
«После всего этого теперь у меня начинает болеть голова,когда я его на улице замечаю,хотя стараюсь не смотреть на него.У меня на протяжении всего дня состояние эйфории доходит до отчаяния,я уже столько раз рыдала до утра из-за всех этих навязчивых мыслей,сегодня я просто разрыдалась посреди дня и вместе с этим смеялась от бредовости этой ситуации.»;
Сочувствую и сожалею от того, что Вы находитесь в таком состоянии.

Вы спросили «Я не знаю что мне делать,помогите»;?
Оптимально разбираться со своей склонностью фантазировать и вводить себя в состояние одержимого увлечения.

«до 17-летнего возраста это было обыкновенной симпатией как мне кажется.В 18 лет до меня доходит,что я влюблена по уши,одержима им.»;
На мой взгляд, Ваши чувства трудно назвать любовью. Плодом фантазирования и воображения - да. Любовь же взаимна. Она предполагает отношения(!) А где они у Вас?!

Неразделенная любовь, приносящая страдание, имеет название "зависимость".
Вы вот замечаете, что «мы разные люди,что он уже боится меня в конце концов,я замечаю это,я замечаю как его девушка на меня смотрит,я представляю как он обсуждает меня и насмехается,я выгляжу жалкой в его лазах,помешанной»;
То есть Ваше поведение все больше похоже на преследование. И никакой возможности оставить парня в поке у Вас, к сожалению, пока нет. Как нет сил и способности переключиться на себя - на удовлетворение своих актуальных интересов и потребностей, на уважение себя и т.д.
Поэтому предстоит исследовать в работе с психологом истоки Вашей страсти. Восстановить способность быть в контакте с реальностью и объективно воспринимать происходящее. Много вопросов для этого понадобиться задать - об отношении к Вам со стороны родителей, о литературе и любимых кинофильмах, о мечтах и планах на жизнь...

«Чому так,якщо можна просто сказати в мене інший.»;
То й запитайте в неї. В чому проблема?
Психологи ж там не були, свічку не тримали і не ковтали разом з Вами оті подробиці інтиму.

Доброго ранку!
«Це все самооцінка? Як це подолати?»;
Звісно, самооцінка. І ще щось важливе. Тому потрібно розбиратись і з'ясовувати, що саме. Це, по-перше. А, по-друге, шукати шляхи і способи допомоги собі.
От візьмемо цей аспект.
«Він дуже комунікабельний, всім допомагає. Має багато друзів. І тут я себе почуваю неповноцінною. »;
Помітно, що Ви чомусь порівнюєте себе з чоловіком. Зважачи на те, що ви, очевидно, різні за темпераментом, такі порівняння недоречні, адже в цьому випадку не сприймається унікальність та індивідуальність кожного.
«Я втомлююсь від спілкування, мені потрібно лише декілька справжніх друзів.»;
Усвідомте, що Ви не він. Ви не можете бути як він, а він, в свою чергу, не може бути Вами(!) Це як порівнювати червоне і тверде.
Отже, Вам потрібно навчитись приймати себе такою, як Ви є.

Йдемо далі. Звичка порівнювати. Мабуть, вона закріпилась у Вас з дитинства. Було таке, пригадайте, коли батьки Вас порівнювали з однолітками? Що Ви тоді відчували?

«Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?»;
До певної міри навички спілкування можна розвивати, але ж не для змагання з чоловіком, а для власного розвитку і задоволення. Щодо цього існуюють певні методики.

«Чи нормально те, що він дуже добре спілкується з дівчатами, дружинами його друзів? Завжди їм привіт передає через хлопців. Тобто в його стосунки з ними кращі, ніж в мене. Обнімаються формально після наших зустрічей?»;
В традиції людей зі Сходу, взагалі, так прийнято. І у нас серед багатьох людей прийнято щире і відверте спілкування, скорочення соціальної дистанції, коли є справжня дружня або родинна близькість. Ймовірно, в Вашій родині було інакше. Чи не так?
Напевно, Ви звикли до іншого способу спілкування і прояву емоцій при цьому. Тоді у вас просто різні традиції. І що тут може бути ненормального або поганого?

«І взагалі я дуже зла і заздрю. »;
Злала на себе? На нього? За що саме з'являється гнів?
Заздрите тому, що Ви не така як вони? Тому що у Вас не виходить як у них, а хочеться?
На мою думку, таке відбувається, коли людина незадоволена собою. Тому вона звично шукає способи це невдоволення підживлювати шляхом негативного порівння з іншими. Як із цією звичкою впоратись - гарний запит на співпрацю з психологом.

«у меня муж абьюзер. То люблю не могу то полный игнор.»;
Этот аспект (на мой взгляд, важнее не бывает) Вами замалчивается, опускается, в учет не берется...Любопытно, почему? Зато подарок своей скромностью обидел.
Это на обычном и понятном языке звучит и выглядит примерно так - пусть он ко мне относится как абьюзер (то есть применяет разные формы насилия: психологического, физического и т.д.), это я стерплю, это неважно, но вот чтобы подарки на 8 марта дешевые - НИКОГДА!!!

Вас саму не удивляет такая избирательность?!

«Я решила, что с этим чмом хочу построить во что бы то ни стало. »;
Большущий вопрос, построить ЧТО? Кошмар? Армагеддон? Патологически нездоровую пару с нищетой, агрессией, истериками?
Ваша позиция сродни подростковой, типа куплю билет и назло кондуктору пойду пешком.
Природа этого явления понятна, но, главное на данный момент заключается в том, как Вам помочь увидеть себя со стороны.

Доброго ранку, Name!
«Можливо є якийсь спосіб визначити, відчути чиї ці рамки? »;
Звичайно, є. Але ж цей процесс не митєвий, мовляв, здав кров на аналіз або тест на вагітність - і ось отримай результат. Потрібно себе слухати, роздивлятись і помічати, до чого прийшли самі - до яких висновків і цінностей, а що несвідомо успадкували від батьків, родини, школи і такого іншого.

«Як зрозуміти де моє, а де нав'язане?»;
У цьому питанні я вбачаю бажання підійти до остаточної відповіді, точніше, до рішення - чи погоджуватись стати коханкою без кохання? Є ж певні потреби і є пропозиція їх задовольнити. Питається, чому б ні?

Проте, очевидно, будуть і наслідки. Скажімо, Ви прив'язались до чоловіка, хоча на початку себе запевняли, що ні в якому разі. І згодом розлучатись буде вкрай болісно. Таке ж може бути?

Або, скажімо, стосунки з ним зруйнують будь-які Ваші спроби дійсно в когось закохатись і створити справжню пару, де буде любов, повага, взаємність. Як із цим бути? Хто буде відповідальний за втрачені можливості?

Загалом-то, багато питань виникає. Тому варто слухати себе. Чути себе. І дбати про себе.

Відредаговано автором 10-03-2023 10:21:35

Доброго ранку, Вадиме!
«я випадково промовився, що десь раз на місяць займався самозадоволенням. І вона мені сказала, що я зрадив їй цим, що не хоче знати мене більше і взагалі не хоче спілкуватися з рукоблудом. Вона завжди ставилася до цього негативно.»;
Спробуйте знайти відповідь - от навіщо Ви, враховуючи відоме ставлення дружини, розповіли про самозадоволення? Невже тим самим хотіли довести, який Ви вірний чоловік?

«Як мені тепер наладити з нею контакт...»;
Спочатку себе зрозумійте. Чого Ви хочете? Вибачитись? Її насварити? Дати клятву, що не торкатись ні під яким приводом своїх геніталій без її дозволу? Прояснити стосунки загалом? Чого?
От коли визначитесь, тоді з'явиться варіант налагодження контакту. Технічна сторона при цьому не має значення. Важливо, аби було бажання і розуміння - для чого.

Відредаговано автором 10-03-2023 10:06:10

Здравствуйте!
«У меня такой вопрос, неужели так за один день может все поменяться, потому что , на протяжении 3 месяцев, она очень хорошо относилась, не было недопонимания все было честно и прозрачно, и вот получилось...»;
Жизненный опыт подсказывает, что в отношения стоит вступать не для того, чтобы полечиться об другого человека. Это я про девушку. Если не готова, не прожила расставание, не восстановилась, то с Вами будут пляски вокруг ее травмы. Хотите ли Вы быть пластырем на ее душевную рану?
Главное в подобных ситуациях это то, что нормальных, здоровых отношений не получится. Они в принципе невозможны(!) Один страдает, другой спасает. Для сюжета в кино или пьесы на сцене театра - самое то. Для жизни - изначально заложенная бомба под отношения, которая непременно взорвется спустя какое-то время и всех разнесет вдребезги, поскольку ни любви, ни объективного знания партнера там нет.

«Не общаемся уже неделю , есть ли вариант, что она соскучится через время, девушка очень хорошая, и подходящая мне, просто не повезло ей в отношениях ну и дистанция между нами, но со временем это перестанет быть проблемой... И ещё вопрос, может я надавил немного, когда она просила дать ей время, может это так взбесить девушку, что она решила все закончить?»;
Дайте себе шанс научиться внимательно относиться к чувствам девушек и уважать их просьбы и решения. И сейчас, и на будущее.

Відредаговано автором 10-03-2023 09:54:16

Здравствуйте!
«Познакомились на просторах интернета и спустя какое-то время он начал вываливать на меня своё эмоциональное состояние, писал, что собирается совершить суицид, постоянно глотал таблетки, его потом откачивали в больнице, писал огромные сообщения, как ему надоел этот мир и что он собирается покинуть его вот-вот. + у него достаточно редкое заболевание, при котором имеются ежедневные мигрени, часто рвота и это очень отражается на его поведении.»;
Впору задуматься, что Вас цепляло в этой не здоровой связи? Жажда любви все равно к кому? Одиночество? Спасательство? ...?

«потом он опомнился и пообещал мне больше никогда так не делать»;
Учитывая выше описанные особенности молодого человека, в его способность одуматься верить не приходится.

«Мы полюбили друг друга,»;
О какой любви можно гворить, если вживую ни разу не встречались?! Это какая-то фантомная любовь, то есть иллюзия любви. «сейчас я замечаю, что он стал просто одержим мной. Пытается вытеснить всех людей из моей жизни и быть единственным, кому я должна уделять внимание, я возмутилась этим, мы поссорились. На данный момент эти отношения не приносят мне радости и чего-то тёплого, я чувствую себя скованной, хотя его рядом нет. Меня будто держат на коротком поводке. Он пишет, что мы будем вместе навсегда»;
Здесь во всей красе раскрыты болезненные особенности другой его крайности - захватить власть над Вами, закрыть Вас от всего мира и сделать своей вещью.
Спросите себя - оно Вам надо????

Відредаговано автором 10-03-2023 09:42:21