Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Здравствуйте!
«Существуют ли способы как с этим бороться и если да,то какие ?»;
Конечно, существуют. Главное из них - формирование высокой степени УВЕРЕННОСТИ в себе(!) Что позволяет обозначать в пространстве отношений свои личностные границы. И умение их отстаивать. Если надо - жестко.

Это я так быстро и кратко написал. На практике - это весьма тонкий и не простой процесс. Он предполагает выяснение причин образования дыр и белых пятен, которые, сливаясь в материки, ослабляют чувство самоценности. То есть ощущение своей ценности и уважение к себе со всеми выткающими правами личности.

Такое внимание к своему Я позволяет увидеть зону ближайшего развития. При помощи и поддержке психолога этот процесс может быть системным и поступательным. Идя этой дорогой, постепенно приобретете новый опыт уверенного поведения.

Ведь, что, по сути, происходит? Другим людям, о которых Вы написали, кажется, что им виднее, в чем Ваше счастье. Очевидно, они чувствуют и замечают Вашу слабинку, вот и лезут со своими представлениями в Ваш "огород." Но и Вы позволяете.

Как оно в жизни устроено? - если не ты Хозяин своей судьбы, не ты решаешь, как тебе жить, обязательно найдутся командиры, советчики, доброхоты...

Предложу Вам видео на актуальные для Вас темы
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

УМЕНИЕ СКАЗАТЬ «НЕТ»
https://upsihologa.com.ua/audio-video-557

Доброго ранку!
«4 Так , я і сама можу захистити себе , але іноді морально важко протистояти «цілому натовпу родини з 8 людей , які проти мене однієї ) В такій ситуації дуже важко зорієнтуватись і щось відповісти
Іноді страшно, бо на емоціях можна наговорити багато всього, але так не має бути . Все жце родина чоловіка, і має бути повага ( не тому що така установка в мене, а тому що мені самій не приємно відповідати іх тією ж монетою -
хамством )»;
Вважаю, що швидко і радикально проблему навряд чи вдасться вирішити. Проте собі допомогти зможете, якщо:
- спробуєте не вимагати від себе неможливого(!)
- продовжите діалог з чоловіком і підтримку в його намаганні захищати вашу сім'ю від недоречних втручань
- почнете поступово діяти, виходячи з власних бажань і переконань, тим самим даючи зрозуміти усім навколо, що Ви самостійна і смілива людина
- поміркуйте, може, помірна порція хамства краще "зайде" родичам чоловіка.

Здравствуйте!
«Так же недавно развилась аутофобия, с которой мне нужна от неё поддержка но к сожалению я её не получаю. »;
Печально, когда, при дефиците самоподдержки, у человека всего ОДИН источник поддержки извне.
Мне показалось, будто Вы склонны воспринимать девушку как спасательный круг. И это, увы, про эмоциональную зависимость. То есть про не совсем здоровые отношения.
Кстати, Вы упоминали о печальном опыте общения с девушками в прошлом. С теми случаями разобрались? Какие выводы сделали?

Мне кажется, для Вас актуально налаживать контакт с самим собой. Причем уважительный, заинтерсованный, искренний, заботливый... ведущий к укреплению и развитию чувства самоценности.
Да, это тонкий и весьма сложный процесс, но возможный. Вместе с психологом (плюс самостоятельные усилия) одолеть этот путь наверняка удастся.

Добрий ранок!
«Чи можна взагалі пробачити віртуальну зраду і як?»;
Теоретично і практично - так, можна. Але в кожному випадку вирішує сама людина відповідно до свого бажання. А також уміння пробачати.
Погодьтесь - має значення, чи просив вибачення зрадник? Чи подальша його поведінка демонструє жаль з приводу того, що сталося?
«Просив вибачення, помирились. Але пройшло вже 3 місяці і мене накриває. »;

Розкажіть, що саме накриває - які почуття? Які думки?

«Що може краще розірвати стосунки, раз він шукав когось краще. »;
Припускаю, що в такий спосіб намагаєтесь у власній уяві знайти вихід з важких переживань. Може, Вам навіть здається, що не витримаєте їхнього тиску. Проте, від зради і образи не втечеш географічно, роз'їхавшись з чоловіком, хоча іноді такий крок побічно допомагає.

Я б радив Вам поставитись до ситуації, як до випробування на міцність ваших стосунків і сім'ї в цілому. В будь-якому випадку для теперішнього життя і на майбутнє буде корисно розібратись, що вас тримає разом? Що ви обидва цінуєте? В чому розбіжності? Чи спроможні долати виклики і перешкоди, а вони, до речі, не оминають усі сім'ї без виключення.

Отже, не тікайте від почуття образи. Дайти змогу усім почуттям протекти природнім шляхом. Живіть тим, що вимагає Вашої уваги і в чому знаходите цінність і радість. І вчіться помічати, в який бік рухаються ваші взаємини.

Ответ отредактирован автором 03-02-2023 09:48:28

«Хочу спросить у вас, почему здесь подавляющее большинство психологов придерживается bluepill подхода, в то время как blackpill кажется гораздо более понятным ?»;
Вы думаете, кто-то знает ответ на этот вопрос? Говоря кто-то, я имел в виду вообще всех психологов на планете. Или даже все мыслящее человечество.

Не кажется ли Вам, что некоторые вопросы не имеют ответов в принципе, поскольку далеки от какой-либо сущностной основы? А некоторые по причине разорванности связи между означаемым и означающим?

«Тоді це вже було не стерпно, в мене був спалах не розуміння,чому він так себе поводить.»;
Що Вам притаманно в разі, якщо інші люди створюють нестерпну ситуацію? І добре б було усвідомити, від чого саме нестерпно. Тому спитаю, ким Ви себе відчули в той момент? На які почуття спровокував Ваш сімейший "благодійник"?

"Чому він себе так поводить?"
Дійсно, цікаве питання. Одна з відповідей криється в розкритті його мотивів. Напевно, зваблює. Користується своїм вигідним положенням. Чекає на "віддячення" від Вас. Сприймає себе удавом, а Вас кроликом. Можуть бути й інші варіанти. Та вони, як на мене, не настільки вагомі, наскільки важливі Ваша здатність усвідомлювати усі спектри реальності в цілому - свої почуття, наміри і можливості їх втілити, а також зовнішні впливи, тобто гру Пана Анатолія(!)

«але всеодно було и хорошого багато, і зараз тягне до нього,сумую, і це відчуття дуже пригнічує та ламає.спогади про наше життя, усі моменти дуже ранять. Він раніше був іншим.і чудовим батьком ,чоловіком,гарно заробляв, але в один момент все змінилося. Йому стало байдуже на усе»;
Виходить, що було, але ж спливло.
До речі, Ви з якихось причин не даєте відповіді на питання «Чи не здається Вам, що за словами "я люблю його" ховається не любов - у кращому випадку звичка? А в гіршому - співзалежність?
І якщо так, то потрібно розібратись, що до неї призвело? Яка така потреба жертвувати собою і отримувати в зворотній бік байдужість? Часом ця модель не нагадує Вам щось з періоду дитинства? З того. як ставились до Вас батьки або інші близькі люди? »;
Означені аспекти ведуть до вирішення проблеми, навіщо ж їх ігнорувати?

«Ваші колеги вище писали, що звернутися саме до психіатра, ви теж такого фахівця мали на увазі?»;
Це має бути профі, який вміє допомагати клієнтам з ОКР. Є, наприклад, спеціалісти, що деякий час працювали в психіатрії, мають освіту лікаря, а зараз допомагають людям як терапевти/психологи.
Це можуть бути два окремих фахівця - психіатр і психолог.

«Спостерігаюся в ендокринолога, так, лікар говорить, що поки що немає причин якось медикаментозно чи іншим чином лікувати, лише спостерігати»;
Достеменно не можу нічого з цього приводу сказати, бо не лікар-ендокринолог. Проте, мабуть, Ви й самі знаєте/читали, що та хвороба супроводжується різкими змінами настрою та іншими негативними симптомами. Можливо, не завадить звернутись для уточнення стану до іншого ендокринолога.

«Я єдина дитина в родині, через це мене намагалися контролювати, ось це єдиний мінус, мабуть. Не наказували фізично, але могли сказати, що розчаровані в моїй поведінці, якщо я поверталася додому трохи пізніше, ніж обіцяла і тд. Наполягали, щоб я закінчила музичну школу, яка мені не подобалася, і ходила на інші кружки. Але разом з тим за успіхи в навчанні дарували хороші подарунки і пишалися. Меня здається, доволі типово все, з плюсами і невеликими мінусами, але в нас хороші стосунки і зараз»;
Напевно, для Вас звично і зручно важати саме так - доволі типово, "з плюсами і невеличкими мінусами" було у Вашому дитинстві. Проте навіть поверховий погляд на Ваш допис дає змогу для певних сумнівів, адже там йдеться (нехай і не акцентовано) про контроль, про примус займатись тим, що не подобається... Десь тут, здається, сховані корені проблеми «Лет в 6 у меня появились свои ритуалы, когда я боялась споткнуться или упасть, я делала определенное движение руками и мне казалось, что вот теперь я не упаду. Чтобы не снились кошмары или неприятные сны, я говорила сама себе перед сном определенную фразу (до сих пор так делаю, и с руками, чтоб не упасть, тоже).»;
«Трясу руками, коли нервую, ще з дитинства раннього. »;
Тобто тривога була. І були причини для її появи. Нізвідки таке збудження не береться. Тому потрібно дослідити Ваші ранні адаптивні стратегії, які закріпились і продовжують Вами використовуватись сьогодні, на жаль, на велику шкоду собі, погіршуючи якість життя.

«На його пропозицію за автомобіль я відреагувала різко і відповіла що він дурень, що робить мені такі пропозиції посилаючись на те що я заміжня.
Його реакція була для мене не очікуваною, в нього так очі забігали, такого я його ще не бачила.»;
Схоже, Ви здатні зривати маску з обличчя негідників.

«він грає в ігрові автомати, бере кредити на це. Я влаштувалась на хорошу роботу,заробляю в 3 рази більше нього, а він не хоче стрімитися до того щоб більше заробляти, і усе на мені. Їжа ,комуналка діти итд
Мені це набридло,я почала йому казати своє невдоволення, постійні сварки з будь-якої теми. Зароблені його гроші він не витрачав на сім'ю,не витрачав на мене,бо вважав що я заробляю,навіщо ще він буде давати кошти. При будь-якій сварці лякав розлученням. Не хотів розмовляти і вирішувати питання.завжди і в усьому звинувачував мене. Ну і після такої сварки я зібрала речі і пішла. Тепер він шкодує , хоче щоб я повернулася,але своєї помилки не визнає»;
От тепер зрозуміло. Так що ми маємо зрештою?
Жінку, відповідальну за дітей, за добробут сім'ї.
І чоловіка, залежного ігромана, який, мало того, що не дбає про близьких, так ще й не визнає своєї провини. Так він і не визнає, бо він хвора людина. А ігроманія - це хвороба, такий різновид залежності.
Отже, поясніть мені, ну так, щоб було зрозуміло, що між вами може бути спільного?
Чи не здається Вам, що за словами "я люблю його" ховається не любов - у кращому випадку звичка? А в гіршому - співзалежність?
І якщо так, то потрібно розібратись, що до неї призвело? Яка така потреба жертвувати собою і отримувати в зворотній бік байдужість? Часом ця модель не нагадує Вам щось з періоду дитинства? З того. як ставились до Вас батьки або інші близькі люди?

«Питання в тому, що це за поведінка Анатолія, як її можна охарактеризувати?
І чи не являється це тим, що Анатолій хоче якимось чином доказати,що немає міцних стосунків і всі жінки заради грошей і готові покинути чоловіка»;
Окрім цих питань, є, на мою думку, більш важливі питання. Вони стосуються Ваших з чоловіком взаємин, того, на які жертви ви обидва готові йти заради матерільної вигоди(!)
Там обов'язково буде і про довіру одне одному, і про гідність чоловічу та жіночу, про здатність оберігати ваше спільне від нахабних і відвертих зазіхань "господаря життя", що дає роботу. І при цьому спокушає.

Цікаво, чому про один бік ситуації Вам начебто все зрозуміло, а про інший якось полуда на очах заважає?

«Зрада онлайн це про переписки інтимного характеру з іншою дівчиною.
Над тим чи пробачила байдужість раніше не думала, і, мабуть, що не до кінця пробачила.»;
Тож які почуття досі активні? До чого вони спонукають Вас?

«Я не думаю, що зраду можна забути, але, можливо, є вірогідність це пережити, а з часом вдасться потрошки відновлювати довіру, хоча як це має відбуватися не знаю»;
Важливо робити те, що відвповідає Вашим внутрішнім цінностям (не страху втратити розумного і тому подібне хлопця), не користуючись розумом інших людей, бо то їх розум і досвід. А у Вас має накопичуватись свій(!) В тому числі досвід помилок, пошуків, знахідок і висновків... Робіть це щиро і по-своєму, адже, запозичуючи методи інших, з'являється ризик самій залишитись на тому рівні усвідомлення, який і призвів до теперішньої кризи.

«Я хочу ей помочь разобраться. »;
Оптимально отойти в сторону и дать возможность девушке разобраться в себе. Все остальное будет давлением, медвежьей услугой, манипуляцией, демонстрацией и прочей ацией. Оно Вам надо?!
Попробуйте уважать себя и не навязываться к той, кто не первый раз колеблется нужны Вы ей или нет.

«УШЛА ОТ МУЖА,НЕ МОГУ ПЕРЕЖИТЬ РАЗВОД»;
Аліно, по-перше, добре, що Ви не усамітнились наодинці зі своїми переживаннями. Намагаєтесь знайти підтримку і отримати допомогу від психологів. Це я так припускаю, адже про свої очікування і питання на форумі Ви не повідомили.

По-друге, гострі почуття зазвичай драматизують сприйняття своєї здатності витримати їх напругу. І тому Вам здається, саме здається, що не впораєтесь, зламаєтесь й таке інше. Підозрюю, що Ви й гадки не маєте, який тиск почуттів можете витримати.

По-трете, потрібно буди вчитись поважати свій вибір і проживати увесь потік емоцій, не руйнуючи власне почуття самоповаги.

А тепер розкажіть, навіщо пішли від чоловіка, якого любите? Що сталося?