Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго ранку!
«Я дізналась про його граду коли повернулася додому, а він дізнався про мою зраду першого січня. Різниця полягає в тому, що в нього все відбувалось онлайн, а у мене зрада була фізична. »;
Зрада онлайн - це про що? Чому саме зрадою охрестили певні дії хлопця?
Ще кілька питань.
Ви його пробачили за байдужість і відстороненість під час Вашого перебування за кордоном?
Тепер щодо зради фізичної. Чи маєте Ви уяву, яким чином хлопець може її забути в принципі? Особливо, коли Ви поруч і він бачить Вас - ту людину, що зрадила?
На мою думку, розраховувати на новий і чистий етап життя, дійсно, марно. Та й мій досвід підказує, що стосунки можуть бути, тобто продовжуватись. От тільки питання, що то за стосунки? На чому вони будуть грунтуватись? На яких почуттях і на яких домовленостях?..
Проте, у Вас має бути свій власний досвід. І, звісно, свої висновки?

«Аналізи відносно в нормі, є аутоімунний тиреоїдит, але на цьому все»;
Цією поблемою займаетесь?
Знаєте, які клінічні прояви бувають?

Доброго дня, Лізо!
«Що може допомогти, чи треба до спеціаліста звертатися чи може просто відпустку якось особливо провести. в ізоляції від усії і тд?»;
Відпустка - річ вельми корисна. Проте важливіше, як мені здається, звернутись до фахівця, який працює з ОКР, з тривогою. І може допомогти Вам встановити емоційну рівновагу, бо помітно, як процес збудження превалює над іншим процесом - гальмування.
Причини і механізми підвищеної тривоги Вами поки не усвідомлюються, але ж вони є. І вони діють. На жаль, негативно.

«Крім того, є ще деякі речі, які заважають повноцінно жити, я майже завжди втомлена»;
Припускаю, що втомлені від того, що «завжди роздратована, бісять перехожі на вулиці, які голосно розмовляють, дратують діти, сміття на вулицях і тд»;
Тобто психіка шукає об'єкти і приводи, аби розрядитись, адже кудись потрібно зливати надлишкову енергію збудження.
Від того і тупцюівання/танцювання на місці, про які Ви писали.

А де ж коріньпроблеми?
Він, достеменно, всередині Вас. Точніше в обірваному або не налаштованому контакті з внутрішнім Я. У відсутності адаптивних стратегій поводження з емоційним напруженням. Напевно, ще у складнощах самопідтримки.
Це все, про що я зараз зазначив, скоріше за все, наслідки якихось процесів формування і розвитку Вашої особистості в дитинстві. Точніше можна буде щось стверджувати після знайомства з Вами, після щирого спілкування і уточнення.
Може спробуєте, щось пригадати про своє дитинство? Яким воно було? Як ставились до Вам батьки?
В чому підтримували? Що і як забороняли? Як поводились, коли Ви хвилювались, стикались з суттєвими проблемами?

«Дуже нервую перед візитами гостей або навіть коли просто сантехнік має заїхати, часто лякають люди на вулиці - можу перейти дорогу, якщо хтось здається мені підозрілим (а це буває часто).»;
Поділіться, які думки супроводжують Вас в такі моменти? Яких наслідків боїтесь??

Гарна новина полягає в тому, що з тривогою успішно працюютьв психотерапії.
До речі, з цією проблемою можна розбиратись і в режимі онлайн сесій.

Ще хочу Вам запропнувати відео на тему тривоги.

ТРЕВОГА КАК ПРЕРВАННОЕ ВОЗБУЖДЕНИЕ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

Добрий ранок, adriano!
«Сниться жахіття, відчуття,що це все відбувається на яву і я прокидаюсь від переляку, плачу, є відчуття болю в серці, не реагую на когось »;
Зазвичай жахіття у ві сні відбувається через певні переживання в актуальному житті. Просто вони не знаходять адекватного проживання і відреагування. І тому приходять вночі, щоби завершити той початий процес за допомогою викривлених і насичених уявлень.

«але швидко приходжу в себе»;
Це позитивний знак, адже Ваша психіка вміє стабілізувати емоційний стан.

«Як з цим боротись?»;
От тільки не боротись. Краще зайняти позицію дослідника і розкрити механізм, що спричиняє появу нічних жахіть. Звернути увагу на актуальні події, бажання, мрії, сумніви, можливо, страхи. Також на значимі стосунки. Усі відповіді там. Звертайтесь до психолога. Разом вдасться розплутати цей незвичний клубок!

Здравствуйте!
«Когда ругаюсь с парнем, у меня бывает нервный срыв. Я начинаю сильно кричать, нервничаю, психую. Не контролирую. Скажите пожалуйста, как держать в себя в руках. может таблетки или витамины какие то попить от этого»;
Если бы таблетки в таких случаях помогали... так не помогают ведь.
А что помогает, так это осознание причин, вызывающих нервный срыв.
Вот у Вас какие причины - назвать сможете?
Какие Ваши ожидания парень не оправдывает?
Я так понимаю, что Вас что-то несет, когда кричите, психуете, нервничаете. Что же это такое, неуправляемое?

«Потом жалею что случилось на следующий день.»;
После приходите в равновесие и Вас накрывает сожаление, а, быть может, и стыд. Есть такое?
Расскажите, как часто происходят эти срывы? Как себя ведет Ваш парень в такие моменты?
В целом замечаете ли Вы, что ваши отношения развиваются? Или ...?

Ответ отредактирован автором 01-02-2023 10:51:46

«Я сам не знаю»;
В таком случае проще всего свалить на «это просто время»;
Но как это поможет найти причины ... и научиться дружить? Не со всеми подряд, конечно же.

«Устал постоянно звать и навязываться Анчоусам. Услышав маму испытал раздражение»;
Как думаете, что им не подошло, причем всем?

«Не відчуття підтримки»;
А вона настільки критичне має значення? В такому випадку, на що гідні Ви особисто?

Доброго вечора!
«Можливо проблема в мені?»;
Можливо, що проблема в Вас. І це в тому випадку, якщо намагаєтесь увійти в норму за вкрай короткий термін. Однак тривалість терапії не може бути швидкою. В усякому разі щодо депресії. Зазвичай вихід з неї вдвічі довший за перід знаходження в хворому стані - так мене вчили у свій час.
А класик з цього приводу висловлювався більш символічно: "не варто прискорювати річку, вона тече зі своєю швидкістю."
До речі, як давно перебуваєте в депресії? І скільки вже триває лікування?

«Друзів у мене небагато і підтримати вони не можуть, а рідним всеодно.»;
Прикро, дуже прикро, коли не можеш почути теплих слів, в яких відчуваєш астрономічну потребу. Однак, ці слова маєте відшукати всередині себе. Повторюйте зранку - Я вірю в себе! Я подолаю цю хворобу! Я буду сильною і щасливою людиною!

«Мені набридло постійно відчувати тривогу, вона з‘їдає мене зсередини.»;
Борітесь з тривогою якими завгодно способами - фізичними вправами, наприклад, іноді аж до зубного скрежету. По-іншому, мабуть, і не буде деякий час, а потім стане легше. Дбайте про свою особисту гігієну, зовнішність, охайність помешкання. Читайте хоча по одній сторінці в день. Робіть прогулянки на природі. Знаходьте можливість зробити щось корисне, бодай не собі, так хоч іншим(!)
І, головне, не ОЧІКУЙТЕ швидкого наочного результату. Він прийде у свій час. Прийде завдяки Вашій вірі, в результаті терапії, і Ваших зусиль!:)

«Насправді можуть відвернутися друзі. Я дуже боюся самотності.»;
Самотність - це не кінець життя. Це всього лише ємоційний стан, який, до речі, часто йде на користь людині. Адже вона має нагоду і час побути наодинці з собою, краще почути свої бажання, усвідомити свої емоції. Зрештою, розібратись в актуальних питаннях. У Вас не так?

«На підставі того,що я відмовилася робити,те щоб хотіла мама.»;
Ваша мама для Вас мама, а не власник. Тому маєте можливість вчиняти, як вважаєте за потрібне. І саме через те, що Ви доросла людина. А, може, Ви себе дорослою і окремою від мами особистістю не вважаєте?

«Я буду відчувати самотність,а це для мене саме страшне»;
Перелічте, будь ласка, що вбачаєте страшного в самотності?

Добрий вечір, Діано!
«Я не розумію може я себе поводжусь як дитина ,чи мої очікування абсолютно нормальні?»;
Бачу Вам було неприємно почути відмову хлопця. Тим більше через таку причину, як тренування. Він же не йшов у нічну зміну або не доглядав по свойї черзі лежачу бабусу. Ото була б, на Вашу думку, поважна причина не їхати до лікарні. Отже, ймовірно, ви з хлопцем розходитесь у цінностях і поглядах на стосунки.

До речі, свою поведінку порівняли з дитячою. Хочу спитати, на якій підставі Вам здалося, що просити хлопця поїхати з Вами у доволі небезпечний район дорівнює - поводитись як дитина?Ответ отредактирован автором 31-01-2023 17:50:19

Ответ отредактирован автором 31-01-2023 17:50:47

Здравствуйте, Anchous!
«Иногда задумываюсь может ли проблема быть во мне или это просто время?»;
Было бы странно не задумываться над тем, куда пропали друзья и близкие отношения?!
И, мне кажется, поиски причин случившегося идут в правильном направлении. То есть все ответы стоит искать внутри себя, кроме очевидных фактов, когда кто-то отпал естественным образом.

«Мне постоянно не с кем выйти погулять на выходных, поговорить, меня никто никуда не зовет. »;
Выглядит со стороны как жалоба ребенка - "мама, со мной никто не дружит, не зовет во двор погулять или на каток покататься."
А мама скажет, так позови соседского Анчоуса-2 сам! Или позвони Анчоусу-3 и пригласи его в гости!
Какие чувства испытали, "услышав маму"?

«Мені здається, що ми балансуємо на межі розставання, але обоє цього боїмося і насправді не хочемо, бо все ж періодично повертаємо звичайне спілкування - доброзичливе, ненав'язливе, емоційно тепліше.»;
Отже, мені здається, що вам потрібно шукати новий спосіб бути разом. Щоби він враховував зміни останнього часу - і в чоловікові, і в Вас. Я зараз не про кардинальні зміни або якусь революцію. Скорше - про більш глибоку і чутливу увагу до потреб кожного. Про уміння бачити і усвідомлювати ситуацію цілісно. Про бажання і прагнення бути вдячним партнеру за ...

Пропоную переглянути відео
ЗДОРОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ. КАК ПОСТРОИТЬ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558
Звісно, відео не змінює людину і не робить її щасливою, однак на певні роздуми наводить, дещо раніше невідоме відкриває.

Ответ отредактирован автором 31-01-2023 17:31:37

«Боюся,що від мене можуть відвернулися.»;
В разі наявності страху, потрібно з ним працювати. В основі, напевно, лежить невпененість в собі, закарбована минулим і підкріплена негативною уявою. Тож маємо справу з кілька компонентною проблемою, яка, до речі, піддається вирішенню.

Хто насправді може від Вас відвернутись? На підставі чого?
Як гадаєте, коли хтось відвернеться, що будете відчувати?

Доброго дня!
«Жила заради сина. А він виріс, почав хворіти, сказав, що не хоче жити.
І я розумію, що це моя програма. Це я брихала усім і демонструвала оптимізм. А на правді, я не бачу сенсу жити. Я нікому не потрібна і ніхто не потрібен мені. В мене немає родини. Нікого немає. Я не маю роботи, скоро закінчатся кошти.
Є думка разом з сином піти з цього життя.»;
Стисла і дуже сумна історія. Проте давайте по суті. Запитаннь до психологів у Вас немає. Натомість певний мотив все ж таки був, коли шукали в Мережі сайт психологів і коли натискали на літери клавіатури, набираючи текст. То який мотив? Для чого звернулись? Можливо, очікуєте співчуття? Розуміння? Підтримки? Допомоги? Душевної розмови?

Можливо, є бажання розібратись, чому так сталося?
Чому жили для сина, забувши про себе?
Навіщо не визнавали реальну ситуацію і видавали дійсне за бажане?