Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«а є потреба розібратися, що мені робити щоб мені було добре,
і щоб питання з чоловіком чи без не було першочерговим і пріорітетним, а просто нормальною частиною мого життя.»;
Схоже, що завдання стоїть так - пройти шлях до себе, поставивши себе у центр власного світу. Шукати і знайти джерела, з яких буде змога наповнювати резервуар власної особистості. До речі, ОДНИМ з джерел ймовірно стане перевідкрита взаємодія з чоловіком. Одним і ні в якому разі не єдиним.

«Навіть, що джерело болю насправді, швидше за все — не він.»;
Звісно, оминути чи забути цю площину свого буття навряд чи вдасться. Знадобиться терапія.

Добрый день, Averi!
«Я в принципе не знаю, это проблема или это последствия детства и с этим надо жить.»;
Одно другого не исключает. Как раз, наоборот, формирует. То есть проблемы в детстве имели последствия, ставшие и длящиеся проблемой в настоящее время.

«Я чувствую, что что-то подавляю внутри.»;
Хорошо бы установить, что же вы на самом деле подавляете? У вас есть соображения/предположения на этот счет?

«Я всегда была вежливой и хорошей, потому что именно этого ожидала от меня мама, а если нет, то конечно были драки и скандалы.»;
А разве могло быть иначе при таком отношении мамы? Как выжить, как получить свое для существования, когда тебя прессуют люди, от которых ты зависишь физически?! И это не пустые слова.

«Я также старалася быть справедливой и милой, по отношению к окружающей среде, которая иногда была агрессивной по отношению ко мне, я старался быть вежливой со своим начальником, который также манипулировал мной.»;
Имет значение для лучшего понимания себя и, соответственно, своего способа жизни, включая ее качество, - к чему вы стремились, поступая так, как описали выше, и чего избегали таким способом?

«Я никогда не выходила за рамки своих границ и старалася все контролировать. (!) Мне хотелось всегда выглядеть безупречно и идеально (!!!)»;
Обычно желание контролировать рождается тревогой, а желание выглядеть идеальной - избежать критики от других и, главное, от самой себя. В вашем случае, какие мотивы замечаете? Чем они обусловлены?

«Но где-то я чувствую, что хотя и контролирую свое внешнее поведение, но не контролирую себя внутри.»;
Слава богу, ваша чувствительность не подавлена. Она вам подсказывает, что контроль не срабатывает. Прежние формы самоподаления отжили свое. На этом фоне все громче звучит призыв более бережно и заботливо относиться к своим желаниям, разобравшись с чувством любви/нелюбви к себе(!)

«Может быть, мне бы тоже хотелось наконец стать плохой и не идеальной, но я не могу себе этого позволить.»;
Знаете, похоже, на фантомные боли. Точнее, на тягу к тем давним из периода детства не очень светлым, но таким привычным переживаниям.

Думаю, что оптимальным шагом может быть встреча с психологом. Так вы сможете раскрыть "тайны" того сценария, который уже многие годы по большей части бессознательно реализуете. Выйти з детских травм и их травмирующего наследия, чтобы строить свою жизнь в согласии со своим внутренним Я.

Доброе утро, Дарина!
«Это признак нестабильной самооценки?»;
Я бы предложил смотреть на вопрос шире. Насколько сформирована ваша идентичность. Пока же в ней усматривается наличие полярностей - идеал и ничтожество(хуже всех).
В состоянии гордыни, когда все идет по плану, вы упиваетесь собой настолько, что ваши "ноги отрываются от земли". Вы БЕЗОСНОВАТЕЛЬНО возвышаетесь, точнее сказать, возвышаете себя над простыми смертными, что естественно приводит к искушению «веду себя нагло по отношению к другим, так как начинаю считать, что мне все должны.»;
Любопытно и познавательно для вас уточнить - с какой стати все должны и что именно должны? Слагать оды в вашу честь и славить на весь мир? Или ...?

И, наоборот, когда «что-то необходимое не получается»;, вы проваливаетесь в болото самоуничижения, снова ВЫПАДАЯ из реальности.
То есть пока еще не знаете себя. Преимущественно живете в своей голове.
А какая вы в действительности?
Можете себя описать 20-ю прилагательными, расположив их в столбик?

«Через відкриття і визнання того, що довгий час я відмовлялась від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося, я відчуваю співчуття до себе як до сліпого кошеняти і полегшення.»;
Наче напруга спадає. Через це може вивільнятись якась кількість енергії. А її б було бажано спрямувати на підтримку себе. Та й не тільки, наприклад, допомогти кошеняті оговтатись і зміцнитись.

«Подальші наміри у зв'язку з цим більше відкриватися реальності тут і зараз, і діяти в контакті з собою і з реальністю.»;
І в разі зустрічі з проблемами і складнощами не відступати, підтримуючи і розвиваючи контакт з собою.

«На даному етапі, може бути місце вдячності, за відзеркалення існуючих больових точок, в яких злились невиправдані очікування, за наших дітей, і взагалі за час який як не як пробули разом, за моменти добра і турботи.»;
Це вже щось про сприйняття багатовимірності життя. Про можливість відійти від чорно-білого сприйняття реальності. Вам так не здається?

«До речі, на диво, в мене зараз відкривається якесь почуття ніжності і приязні до чоловіка. Не знаю чи надовго. Здається що щось перемкнулося в мені, можливо через це обговорення, через те що побачила що в мене до нього були очікування як до матусі, які він не виправдав, а без цих очікувань і відповідного розчарування він мені не такий вже й поганий.»;
Мов би хмари розвіялись. А з ними відходить у небуття необхідність закривати давню ранішню потребу.
Так вже сталося, що саме ваша ініціатива і наполегливість стає рушійною силою змін. Сподіваюсь, визнання цього факту чоловіком у поєднанні з вдячністю вам згодом втіляться в реальністі.

«Щодо мого батька, він проявляв часто вербальну, періодично фізичну агресію, сексуальну експлуатацію в моєму дитинстві, разом з тим в нього були періоди чуйності і турботи. Дідусів не було, до дядьків, вчителів чоловічої статі в мене була настороженість і від усіх я трималась на відстані.»;
Вельми складний і теж болючий аспект. Та що там аспект - цілий період на старті життєвого шляху, на жаль, був спотворений рідною людиною. Очевидно, що в подальшому доведеться і сюди занурюватись з метою подолання наслідків психологічного травмування, яке позначилось на вашій моделі сприйняття чоловіків і самої себе.

«можливо ідеалізую через такий контраст з татом.»;
Здається, що бачите його цілісно і всебічно.

Відредаговано автором 16-02-2025 11:36:34

«У нашій ситуації спілкування з чоловіком спілкування схоже на пінпонг, гру в котики мишки, ось що спадає на думку. Коли я потребую щоб він мене чув то він не може чути, коли він рухається назустріч я боюся проявитися приязно і відкрито, тому що боюся що він знову повернеться до становища, коли він агресує або відсторонюється.»;
Щось схоже на асиметричні страхи.
Коли ви потребуєте, в нього, ймовірно, включається страх не впоратись з вашим емоційним викликом. На додачу може бути ще й сором через те, що він боїться відкритого контакту. Щоби захиститись стає "глухим", бува, агресивним.

Коли він рухається назустріч, включаються уже ваші перестороги. Ви охороняєте себе від можливих ускладнень.
Ці всі речі належать до спадку вашого з чоловіком дитинства. Того періоду, коли душевний емоційний контакт не вітався. Ба більше, він був небезпечним(!)

«По формі я намагалася висловлюватися "правильно", у вигляді прохань і я-повідомлень, але по суті через мою тривалу невдоволеність це були вимоги і претензії, бо я не була готова спокійно прийняти відсутність бажаного відгуку на мої звернення.»;
І все рівно продовжували нагнітати ситуацію, вимагати від чоловіка душевного тепла, чуйності, емпатії... А він, боячись не впоратись, все більше закривався і, мабуть, теж ображався як і ви.

«Довгий час я відмовлялись від себе заради того, щоб втілити в життя уявну картинку, як має бути, але це мені не вдалося.»;
Напевно ж, через оце відкриття і визнання щось відчуваєте... які почуття до себе? які подальші наміри?

«При такому ставленні, коли відсутність цінності одне для одного у нас взаємна, ні на що добре не можна розраховувати.»;
На даному етапі, напевно, що так. Хоча... а вдячності може бути місце, бодай за відзеркалення існуючих больових точок, в яких злились невиправдані очікування, а не лише за ваших дітей?

«я дуже часто почувалася нелюбимою»;
Думаю, що, не розібравшись з любовью, передусім, до себе, важко говорити про любов до іншого. Мені здається, що в цьому плані ви з чоловіком вельми схожі.

«А в мене ще одного чоловіка немає - може не доречна аналогія але це спало на думку, тому пишу. В мене немає додаткової близької людини, яка б закрила емоційні потреби які не закриває чоловік.»;
Що у вас з вашим батьком чи батьківською фігурою як такою? Це міг би бути ваш дідусь, рідний дядько або ще хтось, прихильний і чуйний до вас.

«Мені видається, що уже сьогодні можна змиритися з тим, що наші стосунки в плані фактів того, як усе було досі — були такими, як були»;
З цим висновком я б теж без вагань погодився. А щодо цього « і це вже не змінити.»; є сумніви. Вважаю, що опускати як в театрі завісу поки що зарано. Акторам у п'єсі ще не вдалося долучитись до задуму Автора.

Відредаговано автором 15-02-2025 21:54:02

«Я готова до діалогу і готова вже щось кардинально міняти в своєму житті.»;
От візьмемось за діалог. Обмірковуючи можливість відкритого і щирого обміну думками та почуттями, варто усвідомлювати, що таке, дійсно, можливе, коли обидві сторони уникають докорів і претензій. Коли одній стороні не доводиться перебувати в ролі обвинуваченого, намагаючись ставати у захисну позицію і виправдовуватись. Або звинувачувати у відповідь. Безперечно, беремо до уваги наявність бажання діалогу з обох боків.
У вашій ситуації спілкування між вами на що схоже? Чи є там ознаки діалогу?

«Але чомусь мене це все не зупинило, не перешкоджало прагненню створити з ним сім'ю. Далі було ще і ще багато таких моментів.»;
Тобто тоді ваші очі були відкриті, ви всі нюанси помічали, водночас приймали рішення, ніби реальність зовсім інша.
Тож, виходить - з часом змінились ви, а чоловік залишився таким, яким і був завжди?
Згодом для вас стало очевидним, що свої бажання і потреби шкідливо і нестерпно не задовольняти. Вони закликають - "подбай про нас, інакше результат буде вкрай поганим!"
Що тут вдієш? Лише вчитись задовольняти власні потреби. Перестати вимагати цього від чоловіка. Також розібратись в природі власного феномену, коли довгий час, ще до заміжжя і впродовж років в шлюбі, бачили очевидне, але НЕ УСВІДОМЛЮВАЛИ усю небезпеку для себе(!) По факту ви здавали свої інтереси і цінності, іншими словами відмовлялись від себе заради... заради чого?

«З огляду на те, що він мене не цінує, я не впевнена, що цінувала і ціную його по-справжньому як особистість, як чоловіка, мабуть цінувала свою мрію будувати щасливу сім'ю, з якою я йому нав'язалася.»;
То на що добре можна розраховувати при такому ставленні, адже відсутність цінності одне для одного у вас взаємна?..

«З іншого боку - що він отримує від мене — не знаю, це потрібно в нього питати. Бо мені, до речі, деколи незрозуміло з врахуванням такої якості стосунків, для чого йому стосунки зі мною, чому він їх не завершує.»;
І невже за всі роки спільного життя ви жодного разу в нього не поцікавились?

«Чи люблять його діти — я не знаю, тому що я не на місці дітей і не можу знати що вони відчувають насправді.»;
Та хіба для цього треба питати в дітей? Може, достатньо бачити їхні очі, відчувати те, що діти випромінюють до батька.

«а мені якраз було би комфортно, щоб він чесно визнав свою реальну неспроможність щось зробити, як жива людина, тоді я би бачила біля себе рівного»;
Не виключаю, що згодом визнає. Для цього вам потрібно стати РІВНОЮ, а не чекати визнання рівності від нього. Перш за все, в собі відродити відчуття рівності(!)

«і справедливо спільне визнання реальності могло би дати можливість нам кудись рухатися з цим разом чи змиритися з тим що змінити неможливо»;
Як вам видається, з чим уже сьогодні можна змиритись?

«коли він реагує на мій біль ізоляцією за допомогою злості, я почуваюся сам на сам в цих стосунках»;
Припускаю, що на глибинному, тобто підсвідомому рівні, джерелом вашого болю виступає не лише чоловік, хоча його роль на поверхні і тому більш помітна. Витоки болю радше сягають у ваше дитинтство, у взаємини з батьками «по своїх емоційних проявах до мене найбільше нагадує мені мою маму.»;
«А нащо мені це?»;
Ось нащо - ваші звернення до чоловіка є продовженням дитячих, але нездійснених звернень до батьків - ну, нарешті, дайте мені відчути вашу безумовну любов! Проте він ні в якому разі не може дати того, що мали б дати батьки. Якщо і може, то лише так, як може він.

Відредаговано автором 15-02-2025 18:30:15

«А я с друзьями каждую пятницу тусуюсь и это уже традиция , ну зато организм прочищу от алкоголя))»;
И друзей увидите в новом свете))

«Сегодня была в клинике психиатрической , выписали мне очередные антидепрессанты)) тритикко. Плюс 3 недели ходить на дневной диспансер, общаться с психологами, ходить на процедуры . »;
Надеюсь, что результат будет. Идея об инидивидуальной работе с психологом все еще остается актуальной.
Удачи вам в обретении спокойствия и мира в душе!)

«Я хочу розлучитися по тій причині, що я погано почуваю себе в стосунках з чоловіком, і не сподіваюся на покращення, наше спілкування відбувається з частими конфліктами, в яких нема конструктиву, а тільки накал, агресія і немає простору для вирішення і домовляння, я думаю, що він мене не цінує, не підтримує, в нас немає контакту як особистостей цікавих одне одному, спільних цілей і планів на майбутнє, я не отримую задоволення від спільного проведення часу з ним.»;
Вам разом з чоловіком погано, наскільки можна відчути з вашої відповіді. І десь у пості нижче ви зазначили, що приблизно так було завжди. При цьому ви народили від нього дітей. Як ви собі можете пояснити ось таку умовну невідповідність - було погано, проте дітей народжували? На щось розраховували, сподівались?

Також було б добре уточнити - коли на фоні вашого кохання до чоловіка почали проявлятись тріщини у стосунках між вами?
Що можете сказати про те, наскільки ви його цінували, можливо, продовжуєте цінувати, з огляду на те, що він вас не цінує?

Для чого ці питання, здавалось би, вже запізнілі? Відповідаю - це такі спроби відтворити картину ваших взаємин максимально об'єктивно і рельєфно. Побачити ситуацію поглядом з різних боків.
Ваша сповідь наповнена криком розчарування і невдовлення. Чоловік виглядає закритим, бува, емоційно агресивним, не чуйним і не налаштованим на діалог. Тобто він вам нічого доброго не дає. Не допомагає і не налаштований допомагати в задоволенні ваших потреб і бажань. Правильно?
А з іншого боку - що він отримує від вас? Чи завжди він, такий як є, може дати те, в чому ви зацікавлені? Можливо, його особистісний діапазон вузький або не розвинений настільки, щоби він як жива людина міг бути присутнім в контакті з вами?

«Я не можу прямо зараз подати на розлучення, тому що думаю, що коли я подам на розлучення, залишаючись з ним в одному просторі, то він відреагує агресивно і я більше не зможу залишатися з ним жити, поки не вирішу свої фінансові питання - забезпечення житла і тд.»;
Прикро. Виходить, що в його порядності є великі сумніви.
А щодо дітей - який він батько? Чи люблять його діти?

«В стосунках мене не влаштовує те, що немає чесного діалогу, в якому були б зацікавлені обоє.»;
Ви обоє, наскільки мені видається, присутні в діалозі в тій мірі, на яку здатні. При цьому необов'язково чиясь обмежена здатність спричинена злою волею. Можуть бути межі як в просторі, так і в способах, манері ведення діалогу. І тоді маємо справу з безпорадністю, яка приховується за високими стінами несприйняття.

«Я би хотіла змінити в стосунках якість спілкування, але не вбачаю це можливим через те, що чоловік не проявляє ініціативи до пошуку взаєморозуміння, а на мою ініціативу реагує оборонно.»;
"Оборонно" - може означати реакцію на психологічну небезпеку. Опасіння розкритись і визнати свою неспроможність впоратись з викликом - його дружина нещаслива, що з цим робити?

«і щоб була впевненість, що я справлюсь сама.»;
Не думаю, що варто розривати відчуття впевненості в собі на ДО і ПІСЛЯ розставання, бо йдеться про одну й ту ж саму впевненість(!) Вона нізвідки не з'явиться, тим більше на якийсь ранок, якщо з вечора напередодні її не було. Власне, про що я? Про пошуки ресурсів і відновлення упевненості в собі на поточний момент. А також про посилення здатності задовольняти самій деякі емоційні потреби.

Відредаговано автором 15-02-2025 10:27:45

Доброго дня!
« Коли я живу з наміром і далі бути з ним, то я на межі нервового зриву або по суті цей нервовий зрив відбувається. »;
Я так зрозумів, що нервовий зрив відбувається, коли прагнете і надалі жити з чоловіком. Правильно?
Тоді поясніть, будь ласка, що відчуваєте зараз? Через що виникає думка розлучитись? Що вас не влаштовує і що б ви хотіли змінити у відносинах?

«При цьому не маю можливості прямо зараз реально розлучитися і переїхати від нього.»;
Ваші слова означають, що, якби були відповідні умови, то ви б з'їхали від нього і розлучитись вже сьогодні.
У зв'язку з цим уточнення, що має змінитись в умовах, аби ви, не чекаючи на зміни, зробили вибір розірвати шлюб?

«І коли я ухвалюю рішення розлучитися, з наміром що переїду і розлучуся офіційно, щойно будуть ресурси на це, мій стан стабілізується, при тому що я фізично залишаюся біля нього, в тому самому домі і обставинах.
Що це означає, чому так відбувається?»;
Що це може означати, окрім визначеності у вашій голові, як будете діяти згодом.

«Чи означає це що можна покращити, налагодити стосунки, чи що справді розлучення необхідне?»;
На це питання неможна дати відповідь, адже тут на форумі, в діалозі з психологами, приймаєте участь лише ви, а бажано б було, щоби спілкувались разом з чоловіком, звісно, за його згоди і бажання. У вас є своє індивідуальне сприйняття якості ваших з ним стосунків. І у вас є лише певні ваші можливості. Щось, безумовно, можна СПРОБУВАТИ зробити, проте варто знати, в чому, насправді, проблема, що йде не так...

«Відкритість і зацікавленість інших мене завжди лякала і ставила в ступор.»;
Через те, що було незвично. Не знали, до чого це може призвести і як вам діяти?

«В той час як нехтування, ігнор, байдужість, тобто глуха стіна для мене була чимось більш безпечним, таким, що я здатна витримувати і залишатися — залишатися, по суті не в контакті, а в прагненні контакту і взаємодії, яких не було.»;
Тобто стояли перед порогом до контакту. В очікуванні. Наче у ві сні або в стані зачарованості, не наважуючись зробити крок вперед і постукати в двері.
Як зараз відчуваєте - бажання наважитись і діяти зростає?

«І я по суті по звичці включаюся в стосунки з людьми яким підходить, щоб я не виражала ніякий негатив, а давала тільки позитив, а коли від мене йде негативний зворотний зв'язок — мене відштовхують як непідходящу.»;
Цілком ймовірно, що саме такий патерн використовувався і спрацьовував досить тривалий час. А коріння його знаходиться в дитинстві, у тій моделі ставлення до вас, якою, на жаль, послуговувались батьки. Напевно, в їхньому репертуарі нічого іншого і не було.

Від мене ще буде уточнення. Інша сторона, про яку ви пишете, якщо вона, звісно, адекватна, БУДЕ сприймати від вас відкритий і щирий зворотній зв'язок. Ба більше, вона в цьому зацікавлена, адже розуміє важливість діалогу як умови розвитку взаємин. Також вона хоче знати і враховувати ваші бажання і потреби, поважати ваші почуття. Працює принцип взаємності.

До речі, для вас це може бути маркером у стосунках. Відчуваєте відкритість і зацікавленість з того боку - можна наближатись. А коли помічаєте нехтування вашим особистим, ігнор, байдужість - тоді навіщо?

«я имею ввиду плохо осознаю то, что я чувствую. Возможно где-то в бессознательной части я пытаюсь что-то доказать родителям. Сложно сказать»;
Попробуйте прислушаться к себе - своим ощущениям, своим эмоциям... и описать их словами, пусть не всегда точно - на что они похожи, каким образом они проявляют себя и т.д.

«А если дело вовсе не в вас? Если в родителях, в их личных проблемах и особенностях личности, в их закрытости, а, возможно, и неспособности любить или неспособности выразить любовь - как тогда? - не пойму, что имеете ввиду , могли бы раскрыть мысль?»;
Желание доказать маме и отчиму, что вы достойны любви и принятия все объясняет.
В этом вопросе я исхожу из убеждения, что безусловную любовь дети не должны ЗАСЛУЖИВАТЬ/ВЫПРАШИВАТЬ/КЛЯНЧИТЬ. И если детей недолюбили, то причина не в них - они пришли в этот мир уже уникальными и совершенными. Значит, дело в родителях, о чем я писал в предыдущем посте.
Поэтому доминирующие у вас на данный момент мотивы служать реализации сформировашегося в детстве сценария - получить ту недостающую безусловную любовь. Это потребность внутреннего Ребенка. У Взрослой части личности другие потребности - жить свою жизнь, реализоваться для счастья, творчества, дружбы, своей семьи и никому ничего не доказывать(!)
Ключевой момент здесь - возможность закрыть детскую потребность и научиться самой себя принимать, любить, заботиться - оптимально осуществляется в ходе терапии с психологом(!)

«с родным папой у меня хорошие отношения, я с детства папина дочка. Маму это всегда бесило .»;
Снова-таки, скорее всего, имеем дело с проблемами в отношениях между ними. Возможно, с маминой ревностью...

«Я могу папе всегда написать, позвонить, рассказать все на свете и он всегда меня поддержит и поймет, в отличие от всех моих других родственников.»;
Папа - ваш островок безопасности.

Здравствуйте!
«Боюсь что по итогу он даже не попробует переехать и мне придется вернуться»;
Как полагаете, мужу случайно не передается ваша тревога по поводу его потенциально возможного отказа от переезда?

«Но он стал очень нервный, его все раздражает. Говорит что очень тяжело ему и что мне его не понять.»;
Похоже, что в его характере мало решительности и, наоборот, чрезмерно мнительности и колебаний. Подумайте, каким способом вы можете его поддержать, да так поддержать, чтобы это не было ни по сути, ни по форме указанием на его слабость.

Відредаговано автором 13-02-2025 17:59:49

««Нет ли такого ощущения, пусть и мимолетного, что стараетесь для них? Или для них больше, чем для себя?» - сложно сказать , возможно что да. Не очень хорошо себя чувствую в этом вопросе. »;
Алена, мне кажется, мы с вами вместе выходим на чрезвычайно важные вещи. Не могли бы вы раскрыть, что означает "не очень хорошо себя чувствую в этом вопросе"? Из каких эмоций и переживаний складывается ваше ощущение?

«Я знаю точно, что я хотела бы доказать то, что я способна на большее.»;
Это же след из детства. Незавершенные дела детства. Непройденная до логического финала СЕПАРАЦИЯ. Рожденное еще давно желание быть принятой и безусловно любимой. И этому желанию вы посвящаете себя сегодня - свои силы, время, поиски добывания больших материальных ресурсов... А если дело вовсе не в вас? Если в родителях, в их личных проблемах и особенностях личности, в их закрытости, а, возможно, и неспособности любить или неспособности выразить любовь - как тогда?

«И ткнуть их в то, как они были не правы и не верили в меня »;
На этих словах я почувствовал вашу агрессию, направленную на родителей. А вы ее сознаете?

«Чтобы я могла помогать своей маме, возить ее заграницу , давать денег , чтобы она не работала и сделать ее жизнь счастливой .»;
Думаю, что порадовать маму можно, а вот сделать счастливой - тут большие сомнения, поскольку, если человек глубинно несчастлив, то НИКТО в целом мире не сможет его сделать счастливым(!) А попытки сделать другого человека счастливым больше похожи на игру в самоистязание.

А что с отцом. Какие у вас с ним отношения?
Фигура отца, имхо, ключевая для ребенка, ибо отец или тот, кого можно в широком понимании считать отцом, эта та фигура , которая способна передать ребенку ощущение жизни как увлекательного путешествия, которое стоит пройти(!) Чтобы ребенок в буквальном смысле заразился этим вдохновением испытать ВКУС жизни(!)

Доброго ранку!
«Словом, мені з ним наче й комфортно, але ці речі просто викликають відразу і хочу розійтися.»;
З опису ситуації виходить так, що ви перебуваєте на певній розтяжці. З одного боку, ніби комфортно, а з іншого - відраза і бажання розійтись.

Якщо ж поглянути на події, так би мовити у ретроспективі, то побачимо, що не справдились ваші очікування від спільного проживання з хлопцем. А чому? Чи не тому, що ви його не пізнали більш-менш справжнім - його характер, темперамент, світогляд, нахили особистості... Може поквапились з рішенням зблизитись - у вас немає такої думки?

Тепер щодо " наче й комфортно". Розкажіть, з чого складається оце відчуття? Що ви цінуєте у взаєминах? Від чого не можете відмовитись?

«Але розійтися можна завжди, а чи можливо виправити ситуацію?»;
Дуже слушне питання. Воно породжує пошуки і міркування з метою змінити незадовільну ситуацію бодай на задовільну. Для початку було б саме те, що треба.
Водночас планка вимог і бажань може бути вищою - збудувати гармонійні стосунки, де ви будете щасливою, а не лише почуватиметься комфортно. Як вам таке?

Повернімось до можливих змін. Якщо і може щось змінитись, то це стосуватиметься, в першу чергу, Вас(!) І вже як наслідок - хлопця.
На сьогоднішній день, схоже, що він сприймає вас як маму, якій звик жалітись на усе навколо. Та чи погоджуєтесь ви перебувати в ролі його мами?!
По всьому видно, що ні, ви не згодні. Тому доцільно і йти цим шляхом - віддавати йому його відповідальність за стан речей в його сфері відповідальності. А також відповідальність за настрій і емоційне реагування. Наразі можете навіть в нього поцікавитись, з якою метою він вам жаліється і скиглить? На що таким чином розраховує?