Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«Він дуже розумний хлопец»;
Щодо цього, судячи з Вашої розповіді,є великі сумніви.

«як я можу йому надати першу психологічну допомогу»;
І з цим буде складно. Найбільше, що Ви можете - це порадити хлопцю звернутись до лікаря-психіатра, а потім до психолога. І, звичайно, підтримувати його в процесі лікування. Доведеться набратись терпіння.

Добрий день!
«Але я не знаю як до кінця вирішити піти, весь час відчуття жалю , його сліз зупиняють мене. Це коротко »;
Спробую і я коротко. Вам потрібно пропрацювати причини жалю до сліз і, напевно, благань чоловіка. Адже поза ними, ймовірно, стоїть небажання або страх відчути себе безсердечною людиною, яка можете переступити через людину. Зрозумілі але недоречні докори собі спричиняють вагання.
Поставте собі кілька питань і дайте на них чесну відповідь.
Чи вірите Ви у позитивні зміни в вашому подружньому житті?
Що саме Вас ні в якому разі не задовольняє в особистих якостях чоловіка?
Що Ви хотіли отримувати і відчувати поруч ним, проте не отримуєте ?
Якщо не зробите вибір, то про що потім будете жаліти?

Здравствуйте!
[uote]Чего бы я хотела с их стороны? Та хотя бы что бы они показали хоть какое то намерение мне помочь. »;
Намерение - это произнесенные слова. Думаете, это Вас удовлетворит?

«Та хотя бы что бы они показали хоть какое то намерение мне помочь. Даже просто приехать, готовить кушать, гулять с внучкой, взять на себя быт пока я работаю....»;
Допускаете ли Вы в своей реальности открытый разговор с родителями, без упреков? Предложить им приехать к Вам и вместе справляться с вызовами этого тяжелого для всех времени?
И, предположим, они приедут - найдете ли вы общий язык? Станут ли они Вам помогать, учитывая всю историю ваших отношений? Правда же, над этими вопросами стоит задуматься, прежде чем задумаетесь, озвучивать ли свое предложение.

«Я не знаю, как мне убрать эту обиду, которая поселилась внутри меня»;
Фигурально ее стоит прожить. И открыть для себя кроющееся в обиде желание наказать "обидчиков", чтобы им было также плохо, как и Вам. Такова природа обиды. В ней проявляются два уровня - разочарование в том, от кого ожидал понимания, заботы или поддержки, и агрессия к нему же - за неоправданные ожидания.

Чувство обиды желательно отреагировать. Лучше конструктивно, безопасно для себя и для близких и тем самым снять нагнетаемое ею напряжение. Психологи знают, как помочь в таком случае человеку. В результате происходит ПРИНЯТИЕ несовершенства мира, родителей, себя, отношений... ради жизни без яда обиды в сердце. Ради добра и любви(!)

Рекомендую видео "ОБИДА - ДРУГ ИЛИ ВРАГ?"
Надеюсь, его просмотр поможет лучше разобраться в происходящем с Вами.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-554

Добрий день! «Постійно шукаю у себе та своїх рідних хвороби і зазвичай вони в моїй голові найстрашні»;
В основі іпохондрії лежить страх - за власне здоров'я і, власне, страх смерті. Що означає ніщо інше, ніж значною мірою відмова від життя. Не буквально, звичайно. Напевно, що сили страху переважають сили вітальності.
І тому можливі і доречні два паралельних напрями роботи з іпохондрією - послаблення страхів та посилення вітальності(!) Тобто відновлення спроможності включатись в актуальні життєві процеси, оновлення сенсу буття, пошук точок дотику до реальності задля втілення своїх бажань і прагнень.
Не можу не спитати, що Ви цінує у власному житті? Що Вам подобається?
Наскільки оцінюєте рівень свого оптимізму?

« Беспокоит лишь пустота внутри к нему и отсутствие эмоционального контакта.»;
Насколько я понимаю, тревожно-депрессивное расстройство накрыло Вас в период отношений с парнем (вместе полтора года, а последние полгода испытываете проблемы со здоровьем). Не знаю, как Вам, а мне это совпадение показалось вовсе не случайным. И так предполагать заставляют факты «просто есть обида на партнера. Но все обиды, которые были в начале отношений (он даже не подозревал, что меня обижает)»;
Вероятно, не только обиды были с Вашей стороны. Как правило они идут в пакете с непониманием, удивлением, разочарованием, мол, как это вообще может быть, чтобы любящий и любимый человек обижал и при этом не сознавал, что обижает, тем самым еще больше причиняя боль...

Вы ощущаете пустоту внутри и это Вас беспокоит. То есть беспокоит то, чего нет, а, по идее, должно быть. Примерно, как было раньше. Но это вряд ли - как раньше уже не будет. Если что-то и будет, то по-другому.

Но остается незакрытым вопрос - чем наполнить себя, как закрыть пустоту? А если ее нечем закрыть? Попросту нечем. Так ведь бывает, когда чувства проходят. Или выгорают в пламени многих обид?.. И тогда вопрос разрешается естественным образом
«Если расстанемся, думаю станет только хуже( но когда эта мысль навязывается, думаю, что проще будет без него, так как устала думать»;, даже несмотря на то, что «Парень безумно хороший»;
Когда приводил цитату, заметил противоречие в Ваших словах. Вначале отметили«никогда не обижа»;, а потом «Но все обиды, которые были в начале отношений (он даже не подозревал, что меня обижает),»;
Так обижал или нет?

И последнее.
«он меня действительно сильно любит, а вот я его - не знаю.»;
Как думаете, подходит ли Вам такое - любить в благодарность за то, что любят Вас?

«Хочу розібратись в собі»;
Хочете розібратись в собі, то в чому справа - розбирайтесь(!)
Натомість обрали не кращий варіант. Щоби Вам допомогли, потрібно розкрити ситуацію, аби психологи не витягували з Вас інфу як з полоненого на допиті.

Здравствуйте, Виктор!
«Скорее всего есть страх потерпеть неудачу. »;
Если есть страх, то есть и средство унять его силу. Например, спать с одной подругой и душевно общаться с другой. И тем самым не только успокаивать свое боящееся Я, но еще и размывать такие трепетные понятия, как любовь, верность, близость двух любящих взаимно сердец.
Скажите, как долго намерены бояться?

«И вот вопрос следует, может у меня потому нет девушки, что по сути у меня в жизни есть составляющие, которые вместе дают ощущение полноценных отношений.»;
Дают ощущение - да, но только не полноценных отношений. Вместо них "кушаете" эрзац полноценных отношений, как цикорий вместо кофе. И тешите, как видно свое ЭГО этой бурдой.
Наверное, влюбиться боитесь больше, чем неудачи в отношениях.

Здравствуйте!
«я не могу без него »;
Как бы ни было сложно, однако спасением для Вас будет желание пробиться сквозь стену отчаяния. И начать реально заботиться о себе, о детях и своем настоящем(!)

Поймите - сейчас Вы и так без него. Да, его слова Вас ранили и всколыхнули массу тревоги, сожалений и опасений потерять не только человека, но и все хорошее, что с ним связано.

Вторая мысль. Пока еще ничего определенно не решено. Может, находясь в стрессе, он произнес те обидные слова, полагая, что таким образом заботится о Вашем будущем. Наверняка, кроме него самого, никто точно не скажет, как оно на самом деле.

«после всех этих слов я ему сказала что дождусь любого какой бы не пришел.»;
Если на данный момент свои намерения не изменили, то и оставайтесь верны сделанному выбору.

Ответ отредактирован автором 21-01-2023 13:06:24

«але боюсь що пожалію якщо розійдусь з ним, так як в нас дуже багато спільних тем та інтересів, я свого хлопця відчуваю як друга/брата але не свою половинку.»;
Поставте поруч із страхом запитання, хіба можна створити насправді гармоніну пару, сім'ю без любові? Хіба можна бути задоволеною як жінка в інтиному плані стосунками з другом або братом?
Вважаю, що відповіді на ці питання внесуть ясність у Ваше бачення ситуації.

«У меня чувство страхи, что война не закончится, что меня убьет война.»;
Багатьох людей цей страх нині пригнічує. Проте чимало людей не втрачають віру у Перемогу над агресором, роблять для цього усе можливе, допомагають ближнім й таке інше.

Страх загинути під час війни абсолютно об'єктивний. Натомість сили життя не дають йому змоги узяти верх.
Розкажіть, чим Ви займаєтесь? Що любите? Від чого отримували задоволення? Які у Вас стосунки з рідними та близькими?

«Постоянно негативные мысли в голову лезет»;
Якщо думки записати на папері, то це будуть лише слова, виведені чорнилами на білому листі. Тому до них можна навчитись ставитись саме так - як до літер і не більше. А свою енергію направляти і вкладати у справи, у реальні вчиники. Від тривоги зазвичай рятує осміслена діяльність.

Ответ отредактирован автором 21-01-2023 12:48:09

«Мені потрібно увесь час щось робити ,навіть при перегляді фільму я перебираю пальці,чи трясу ногою. »;
Оці симптоми про щось говорять. Надсилають певне послання, мовляв, зверни увагу - рівень тривоги зависокий(!) Тому потрібно з'ясовувати, чим він спричинений? Що у житті йде не так, не бажаним чином? Може, здогадуєтесь, що саме?..

«Що це таке і як з цим боротися?»;
Боротись, вважаю, не варто. А от почути себе, відновити контакт із внутрішнім Я - це абсолютно доречно. Внаслідок цього опануєте ефективні механізми справжньої труботи про себе, почнете вирішувати причини підвищеної тривоги.

Доброго вечора, Ann!
«як потрібно вистрояти особисті границі ,щоб вони були комфортні для обох? »;
Дійсно, питання вельми розлоге. Припустимо, Ви кордони збудували і вони доволі прийнятні в загальному розумінні. Там є все - повага до себе, адекватні цінності і принципи, реалістичне бачення стосунків. А партнер, наприклад, вважає вірність питанням смаку. То про який комфорт може йти мова?

«Щоб була свобода у обох і при цьому хотілося повертатися до партнера і не було ревності та недорозуміння?»;
Здебільшого це не про особистісні кордони. Для мене це про справжні почуття. Взаємні почуття любові и прагнення бути разом. До речі, що скажете з цього приводу? Чи відчуваєте взаємність почуттів? В чому саме спостерігаєте відмінності між своїм баченням здорових стосунків і баченням партнера?

«Чи дати час чи відпустити,хоча для мене це складно,адже 7 років разом...»;
Та чи варто триматись за те, чого нема?

Ви спитали, потрібно продовжувати спілкування?
Повірте, я не маю права замість Вас вирішувати Вашу долю. Проте раджу замислитись ось над чим - якщо продовжувати стосунки, то заради чого? Можливо, з надією на щось добре і справжнє. Можливо, підгодовуючи свою мазохістичну частку особистості? Можливо, задля того, аби ще більше упевнитись - настав час перегорнути сторінку стосунків, які зійшли на нівець?..
Отже, потрібно відчути власну відповідь. І згідно неї діяти.

Ответ отредактирован автором 20-01-2023 17:40:57

Доброго вечора, Ann!
«Незнаю як бути в цій ситуації»;
Спочатку звернути увагу на власні почуття. І окрім «Люблю його.»;, також поміти щось важливе. Наприклад, те, що спричинено «Сказав,що не любить,нічого не пояснивши»;
І ще ось цим «сказав,що заплутався.Що не нагулявся.»;
То які почуття виникли? Чи можна від них відмахнутись?

«Кожного дня дзвоне,пише,цікавиться як справи ,спілкуємося так як нічого не бувало,але ми не разом.»;
Мабуть, йому самому ніяково від того, як повівся з Вами.

«Коли запитую чи любить він мене, то каже незнаю ,то люблю»;
В його відповідях одне суперечить другому. А Вам цей ребус розгадувати. І знову пропоную звернутись до власних почуттів. Чи любить він Вас, можете усвідомити, спираючись на відчуття в своєму тілі, що від хлопця виходить - чи тепло, чи холод... А питати напряму не завжди доречно, бо слова можуть заплутувати або маскувати правду.

Ответ отредактирован автором 19-01-2023 20:16:50

Доброго вечора, Маріє!
«що зі мною не так»;
Вважаю, що не помилюсь, якщо скажу - з Вами все так! Проте всередині психіки існує і в певний час активується давно сформоване кліше - коли не отримую те, чого прагну, вочевидь, зі мною щось не так(!)
Сила цього імперативу доволі потужна, однак вона розбивається вдрузки, адже однобока. Вона абсолютно не бере до уваги і, значить, не враховує об'єктивну реальність - у випадку стосунків причина відчутності взаємності часто криється в іншій в людині. Яка може боятись зближення, розкриття себе і таке інше.

«Хлопці, яким я подобаюсь, мені не подобаються. Не знаю чому: вони хороші люди (мабуть). Я не даю їм можливості, як то кажуть, приударити за мною, бо розумію, що не зможу відповісти взаємністю.»;
Не чипляють, виходить. До того ж, Ви не лише їм, Ви і собі не даєте шансу впізнати їх краще.

«Хто подобається мені: як мені здається, з ними є про що поговорити, мають захоплення або "горять" роботою, іноді "недосяжні". Напевне, цим і приваблюють.»;
Чи не може бути так, що ці чоловіки інтуітивно помічають Ваші сумніви щодо власної цінності?