Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Здравствуйте!
«Соседи по коммуналке,для меня это выглядит так.»;
Похоже, что это определение не совсем соотвествует происходящему, иначе бы не написали, что «Плач. Непонимание с мужем. Чувствую себя ничтожеством в своей семье.»;
Расскажите, пжл, от чего именно чувствуете себя ничтожеством?
Удовлетрены ли Вы интимной жизнью?
Помогает ли Вам муж? Дарит ли подарки? Прислушивается ли к Вашим желаниям и просьбам?
Как вы отдыхаете, проводите время на праздники и выходные?
Есть ли у вас общие интересы?

«Можливо оці копіювання робляться для того, щоб мені сподобатись, показати, що у нас є спільні точки, але поки що це викликає лише неприємні відчуття..»;
Тому що немає ясності. Але ж не варто робити усілякі припущення, доки не з'ясуєте, що насправді відбувається.

«але він шукав причини, чому зараз не варто це робити»;
А коли буде варто? Чим, взагалі, пояснюється оце "не варто"?

«Что делать с постоянной тревогой в отношениях ..? »;
Наташа, ответ может быть таким - разбираться с причинами Вашей тревоги. Они как правило лежат в двух плоскостях. Первая - Ваша склонность тревожиться. И вторая - объективные обстоятельства и поведение мужчины.
И если о первом мне пока ничего не известно, то со вторым информации немало.
Например,
«он не говорит о планах отношений»;
«не показывает чувств слишком открыто»;
«нет признаний в любви есть только смайлы и общаемся так уже достаточное время»;
Если он не говорит, то отношения можете прояснить Вы. Почему не решаетесь? Ведь в противном случае Вы попадаете в эмоциональную зависимость от мужчины и обречены на ожидание какого-либо решения от него.
К тому же, у Вас самой есть ощущение, куда движутся ваши отношения. Как бы Вы сейчас ответили на этот вопрос?

Насчет чувств, говорите ли с мужчиной о том, какие проявления чувств Вы бы хотели получать?

Достаточное время - это сколько?

«Поки що в мене є сили і бажання бути з моїм хлопцем та вирішувати питання, які мене не влаштовують. »;
Мені здається, що для стосунків корисно, аби партнери усвідомлювали, де закінчуються їх особисті питання і де починаються спільні. Дотримання цієї умови позбавляє життя зайвих конфліктів.

Доброго ранку!
«Можливо я себе накручую, але дійсно помічаю, що мені така поведінка неприємна і дивна.»;
Аби розвіяти сумніви, треба перевірити, наскільки об'єктивно сприймаєте реальність. Звісно, можна боятись знайомства, можна боятись конфлікту. Та це буде поведінка людини, яка обирає модель уникнення зустрічі зі своєю власною слабкістю. І тому стане ще більш слабкою.
А можна йти назустріч викликам, усвідомлювати, де були невиправдані підозри або припущення. І будувати здорові стосунки з повагою до себе і оточуючих.
Вирішувати в будь-якому разі все одно Вам.

Здравствуйте!
«Правда, что мужчины ведут себя во всех отношениях одинаково?»;
Нет, не правда. Это всего лишь стереотип, сложившийся и закрепившийся в кругу обывателей, не желающих видеть дальше собственного носа. Как правило, их жизненный опыт весьма ограничен.

«Изменял, значит и будет изменять и тд.»;
Каждый случай уникален. Поэтому важно разбираться конкретно, не пытаясь натянуть на отдельную историю отношений одеяло социальных стереотипов и шаблонов.

Доброго ранку, Маріє!
«Що би Ви порадили робити в такій ситуації?»;
Вважаю, що потрібно наважитись і зазирнути вглиб себе, аби дослідити коріння власних страхів осуду і сумнівів у недоречності. Вони, напевно, мають психологічну природу і тільки активуються думками про війну.
Я особисто бачу, як люди реалізують подібні до Вашого проекти і війна їм не заважає. Здається, вони не піддають сумніву те, що мають право займатись справою за своїм вибором. Не відчувають вини за перебування в безпеці, на відміну від Вас.

Як гадаєте, чому у тих людей справа рухається? Що їм допомагає? Що такого є у них, чого не має у Вас?

До речі, чи розглядаєте Ви можливість займатись обраною справою і паралельно допомагати прийнятним чином силам оборони?

«Поки що я думаю, що тільки на бажанні бути в парі, та на якихось туманних перспективах на майбутнє.»;
Хіба цього достатньо? Можливо, й достатньо, проте лише для невизначеності і не більше.

«Але я хочу більшої визначеності, куди ми йдемо.»;
Мабуть, у Вас є власне розуміння і відчуття, куди рухається ваш з хлопцем "потяг." Щось мені підказує, що Вас не влаштовує напрямок його руху. Тож що робити в такому разі і скільки можна чекати на визначеність?

Здравствуйте!
«Чувство себя ужасно,нужен хоть какой-то совет,может быть мне стоит отпустить мч и отказаться от отношений,но я так не хочу его терять!»;
Казалось бы, чего же проще: не хотите - не теряйте. Однако несколько моментов из Вашего описания дают повод задуматься, а насколько Вы в контакте со своими чувствами? Не пытаетесь ли рационально одни чувства выдать за другие, что, естественно, подпитывается склонным к тревоге характером и оцениванием своих поступков на основе какой-то усредненной морали, ведущей к самообвинению.

«Я перестала выходить на улицу,ведь испытывала глубокую вину, если мне казался кто-то симпатичен.»; Вот скажите, что грешного в том, что кто-то показался Вам симпатичным?
Попробую ответить вместо Вас, хотя, сознаю, что это целиком Ваша работа. А грешного в том НИЧЕГО, зато эта связка может быть ширмой (подчеркиваю, МОЖЕТ быть, но не факт, что является), за которой прячется неудовлетворенность текущими отношениями (!) В чем там причина, не берусь судить. Чувства ли угасли, развития нет, пришло ли ощущение, мол, хорший человек рядом, но "не мой" или еще что-то - с этим лучше бы к психологу.

Что касается ПА, то за ними однозначно стоят подавленные эмоции и чувства. Какие - снова же, нужно разбираться.

Ответ отредактирован автором 04-01-2023 17:17:15

«подскажите, возможно ли как-то повлиять на это, помочь себе?»;
Дарья, не только можно, но и нужно!
Как я вижу проблему, основываясь на ее описании, Вам предстоит наращивать и восполнять недостающую целостность. То есть, открыть в себе и мире вокруг многое из того, что стремитесь получить в отношениях с МЧ.

Предстоит эмоционально "повзрослеть". Что значит не переоценивать значение чувств и не подпитывать свою зависимость от них. Мои слова могут показаться циничными и чрезмерно прагматичными, мол, как же так, ведь испытывать влюбленность так возвышенно и прекрасно. Ничуть не возражаю. Однако переживание временной разлуки не может повергать влюбленного в страдание, разбивая его эмоционально.

Казалось бы, проведя время с МЧ, Вы могли бы летать на крыльях любви, светиться и двигать горы - настолько сердце переполнено вдохновением и сознанием, что в Вашей жизни есть ТАКИЕ чувства и отношения. Ан нет, у Вас иначе.

Поэтому оптимально повзаимодействовать некоторое время с психологом. Разобраться, как и чем Вы сами себе могли бы помочь. Прояснить Ваш способ построения близости с мужчиной. Пролить свет на Ваши чувство самоценности и самооценку, уровень уверенности в себе и способность быть полноценно встроенной в жизнь, будучи на расстоянии от молодого человека. Способность поддерживать себя и открываться радости.Ответ отредактирован автором 04-01-2023 17:00:31

Ответ отредактирован автором 04-01-2023 17:01:18

«А що робити не знаю.»;
Відчувається, що Ви розгублені. Щось імпульсивно приходить на думку, але потім не доходить до реалізації, бо раціональний погляд на речі блокує подальші рухи...

Хочу спитати, на що Ви розраховували раніше - усі ці 5 років? А ці 10 місяців? На що сподівались? Чого прагнули?

«Але мені важко прийняти що ми не разом.»;
Так, це, дійсно, важко прийняти, коли люди були разом, одне одного кохали, розуміли, підтримували, поважали... будували спільне майбутнє.
З огляду на це, чи насправді ви були разом? Можливо, лише поруч?

«Декілька днів назад сказав, що він не хоче далі продовжувати стосунки.»;
Звісно, його оприлюднене бажання Вам важко сприйняти. Та чи є альтерантива? Важаю, що нема. До того ж, на мою думку, і йому це рішення далося далеко не легко. Натомість так в житті буває, коли людина, переосмислює себе і свої прагнення, відповідно. Буває, що почуття згасають і з ними нічого вдіяти неможна, хоч якби не намагався. Проте життя на цьому не закінчується. Воно триває надалі, щоправда, за умови, коли Ви не пручаєтесь об'єктивним змінам, коли не застрягли в минулому.
Та Ви й самі визнаєте і помічаєте, що ролі ваші в сутності своїй якісно змінились, відійшли від первісних «Звичайно я сказала йому ,що я підтримую його рішення,що я також розумію що ми стали більше друзями ніж коханими. »;
Отже, з цього, напевно, і потрібно виходити, шукаючи відповідь на питання«що робити »;

Доброго ранку, Nadia!
«Я хочу, щоб мене сприймали як рівну та поважали. До речі, моя повага та сприйняття його потроху падає через повільний прогрес.»;
Отже, Вам бажано бути на рівних, відчувати повагу до себе. Але ж об'єктивно теперішні умови не дають цьому відбутись. Ваша і його реальність помітно відрізняються. «В мене стабільна хороша робота, я кваліфікований спеціаліст з гідною оплатою,»;,
а в нього «перехідний період, він вчиться на іншу спеціальність, працює продавцем в продуктовому магазині»;
До того ж, «він боїться, що отримає запрошення в воєнкомат. На мою думку, він не достатньо займається навчанням, не докладає зусиль для зміни роботи, а витрачає свій час на роботу, де не хоче розвитку.»;
Варто також і цей момент враховувати «Він не задоволений, що в мене є бажання та можливість жити, гуляти, бачитися з друзями іноді, гучно сміятися вдома.»; Хлопець, порівнючи свій стан з Вашим, напевно заздрить або навіть ревнує через те, що в нього так, як у Вас, не виходить...
Виходить, що ви далеко не на рівних - що у матеріальному положенні, що у психоемоційному, що у перспективах на подальший час. Ви ж це, сподіваюсь, усвідомлюєте?

Окрім усього наведеного, проглядається Ваше розчарування від сподівань, які не виправдовуються. Можливо, очікували іншого - більш впевненої поведінки хлопця, ймовірно, його лідируючої ролі в вашій парі, щирості і відкритості, уміння вирішувати спірні питання через діалог й таке інше. Не отримуючи бажаного, накопичуєте невдоволення і тому віддаляєтесь.

Мені здається, що не стільки ці питання актуальні «Чи занадто швидко/багато хочу від людини? Як підтримати, як розібратися у стосунках? Як побудувати діалог?»;, скільки інші - Що заважає Вам сприймати його в цілому зі всіма особливостями (включно з вадами)?
На чому побудовані Ваші стосунки, окрім бажання бути в парі? Як Ви розумієте особистий простір у взаєминах з хлопцем? Чи є насправді кохання, якщо відбувається охолодження і віддалення з огляду на зазначені вище обставини?

Добрий ранок!
«Повернути стосунки не можливо,але я щодня думаю про свою помилку, і єдине що мені залишається це любити свою любов до цієї людини…»;
Мені цікаво, на якій підставі свій вчинок оцінюєте як помилку? Ви ж були, наскільки я зрозумів, незадоволені "домашнім способом організації стосунків", і тому мали усі підстави йти за своїми бажаннями. Хлопець Вас не почув або не хотів почути, тобто залишився при своїх.

До речі, Ви вживаєте слово "любов." Так, іноді може здаватись, що перше романтичне почуття сприймається як останнє. Воно ідеалізується, адже через брак життєвого досвіду його немає з чим порівнювати. Це цілком природньо. Натомість здебільшого почуття у тому віці, скоріше, слід вважати симпатією, закоханністю, які ще тільки мають перерости у справжнє кохання, в якому є знання людини, повага до неї, турбота про неї, допомога і підтримка і ... визнання права на свободу(!)

Вище зазначили "в мене проблеми з початком нових стосунків,я порівнюю чоловіків з якими я пробувала розпочати їх,і в кожному розчаровуюсь,адже вони не відповідають моїм потребам які сформулювались в колишніх стосунках."
Часто й густо наведені мотиви слугують маскуванням невпенності в собі, усіляких сумнівів, страху ризикувати та йти в нові стосунки. Подивіться на власну ситуацію ще й під таким кутом.

Ответ отредактирован автором 03-01-2023 11:02:33

«Питання в тому:
«Чи справді хлопцям так важливо як їм доносять те шо не подобається?Чи це просто маніпуляція і перекладання відповідальності?Не бажання признати свою провину?»
І якшо я повідомляю про проблему у формі критики, чи дає це право хлопцю взагалі на на проблему не реагувати, а реагувати лиш на те шо я критикую?»;
Вчиться доносити свої думки у вигляді прохань та пропозицій.

«КАК НЕ УБИТЬ СЕБЯ?»;
То есть, по сути, Ваш вопрос про то, КАК жить? Я правильно понимаю?

«Боюсь переборщить, ведь об этом знают всего 2 человека...»;
И как эти двое смотрят на Ваши мучения?

На мой взгляд, Вам поможет полноценная психотерапия, состоящая из пары компонентов: лечение у психиатра и сотрудничество с психологом. Второй специалист поможет разобраться в отношениях с кем-то из близких, поскольку чаще всего проблема оттуда приводит к аутоагрессии.