Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Здравствуйте!
«Буду благодарна вашим ответам.»;
Ответы обычно приходят вслед заданным вопросам. А у Вас вопросы не сформировались.

«У меня проблема в речи, точнее заикание и не нахождение в нужный момент слова и поток мысли в голове что мешает ясности ума в при разговоре. У меня все эти проблемы появляются при ссоре. Иногда бывает при обычном разговоре. »;
Вы заявили о своей проблеме. Могу предположить, что хотите ее решить. Правильно?
А что Вы уже делали для этого? К кому обращались?

Чтобы Вам помочь, с Вами необходимо взаимодействовать индивидуально. Знать Вашу историю. Когда впервые стало проявляться заикание? С чем оно было связано?
Какого рода ссоры происходят? Что с Вашей самооценкой? И т.д.

Словом, тема не для переписки. Зато на форуме можете выбрать специалиста и начать с ним сотрудничать.

Відредаговано автором 08-02-2023 09:49:12

«Я вмію непогано знайомитися з новими дівчатами і просто добре проводити час по-дружньому. Кожного разу, коли я намагаюся перейти на інший рівень стосунків, я не знаю що відбувається, але це завжди закінчується провалом.»;
Олег, мушу сказати, що Ви поводитесь вельми цікаво, відкривши тему«Я НЕ ЗНАЮ ЩО РОБИТИ НА ПОБАЧЕННІ»;
Поясню, чому я так вважаю.
Спочатку заявили, я не знаю, що робити...
Потім "я не знаю. що відбувається", ніби Ви на тих побачаннях не присутні.
І далі конкретні варіанти рішеннь, в доцільності яких маєте сумніви. Адже, було б по-іншому. Ви б не питали.
От тому я використав слов "цікаво", хоча б доречніше було взяти слово "дивно."

Вважаю, що корисно для Вас було б дослідити, а що ж, насправді, відбувається на побаченні?
Чому Ви стаєте безпорадним? А вже потім шукати способи, як з цим впоратись. Тобто вирішити проблему позитивно.

Здравствуйте!
«часто посещают тревожные мысли,по поводу будущего и много чего остального,из-за нестабильной самооценки возникают ссоры с парнем на фоне ревности,хотя повода как такового нет,недовольна собой и часто раздражительна,срываюсь на окружающих»;
Как видно, все взаимосвязано. Одно рождает другое, влияет на тертье и отражается на еще чем-то...
Весь этот клубок хитросплетений хорошо бы исследовать в индивидуальном контакте с психологом. И распутать. В итоге на что-то посмотреть под иным углом, кое-что обнаружить/заметить в себе и нарастить. А какие-то вещи наработать по-новому, чтобы сознавать себя и мир вокруг без искажений.
Подумайте, с чего бы, на Ваш взгляд, было уместно начать сотрудничество со специалистом?
С самооценки?
Тревожных мыслей?
Ревности?
Срывов в отношениях?
Недовльства собой?
...?

Здравствуйте!
«Мужчина этот сейчас служит, могу я иногда через его сослуживца узнать как он жив, здоров, »;
Зачем Вам спрашивать у кого-то, можете или нет? Реализуйте свои потребности и желания приемлемым для себя способом. При этом важно сознавать и давать себе отчет, зачем что-то будете делать?
Вариантов мотивации может быть несколько - от желания растянуть боль разрыва отношений до попыток вернуть мужчину.

«хоть бери на стену лезь от боли»;
Когда любишь и расстаешься, сердце не может с такой реальностью поначалу согласиться. Боль затапливает изнутри. И эта реакция естественна. Важно постепенно отыскать в себе силы, чтобы прожить эту боль... и через время принять ситуацию. Напротив, застревание пагубно, ибо оно означает остановку жизни.

Был вопрос «Вы его любите?»;
Пришел ответ «Мне с ним хорошо»;
На основании чего можно сделать вывод - не цепляет Вас этот парень(!)
И тогда, скорее всего, используете его Вы.

Відредаговано автором 07-02-2023 13:16:05

Здравствуйте!
«Почему же он уж так сильно спешит на мне жениться ?»;
Может быть, птч Вы для него Ангел?
А на самом деле лучший вариант - взять и спросить? Не думали?

«Он мне задаёт вопросы: когда мы уже сьедемся, когда мы уже поженимся? »;
А предложение Вам сделал? В любви признался?

«Его нужно ещё учить культуре, не разбрасывать вещи, к предметам в доме относиться аккуратно, а не царапать их.»;
Вы его любите? Или просто хорошо относитесь?
Думаю, что любят человека в целом, без вынесения чего-то за скобки. А если фрагментарно - за заботу как бы да, а за низкую культуру как бы нет, то стоит разобраться, что за чувства испытываете на самом деле. Какой будет у Вас ответ?

Відредаговано автором 07-02-2023 11:59:13

Здравствуйте, Мира!
«И я думаю стоит ли пытаться говорить опять или все же подождать самой беременности и по ходу дело разбираться…»;
Очевидны две причины, по которым Вы еще не обсудили с мужем перспективу переезда к Вашим родителям.
Это первая «я заранее понимаю, что он не захочет и скажет оставаться у него. Я каждый день думаю об этом и переживаю, что даже мои убеждения во время беременности не заставят его передумать»;
Она про Ваши предположения и представления о том, что будет. А представления о реальности, как известно, реальностью не являются.

Вторая причина «С ним вообще тяжело говорить о будущем, он начинает нервничать и компромисс мы не находим .»;
Кажется, что тупик - ну, как можно что-то обсуждать и решать, если одна сторона не слышит и не хочет слышать другую. Тем самым склоняя первую к подчинению и зависимости. Проблема. И еще какая проблема.
Обе эти причины вкупе с «его мама достаточно характерная, все должно быть как она скажет и я знаю, что она в глаза одно, а за глаза другое. Плюс это большое количество людей на меня давит, я люблю более спокойную обстановку, здесь я не чувствую себя комфортно.
И если честно их внуки, точнее их присутствие, меня тоже раздражает»;
создают у Вас высокое эмоциональное напряжение. Отсюда забеременеть в сложившихся условиях, пожалуй, сложно.

Как же быть - спросите Вы?
Начинать развязывать накопившиеся узлы. Это значит открываться, говорить о своих желаниях, действовать. Словом, БЫТЬ собой, что значит проявлять открытость, ясность и твердость - чтобы и Вам, и другим людям было понятно, как Вы смотрите на вещи и чего хотите в данной ситуации.
Это затратно. Это не просто. Да что там не просто! Это весьма сложно, но возможно. Если нужна будет помощь и поддержка, стоит обратиться индивидуально к психологу.

Альтернатива - продолжать бояться, молчать и угасать как личность. Это, конечно, тоже выбор. И, как у всякого выбора, у него будет своя цена.

Відредаговано автором 07-02-2023 10:28:45

Доброго ранку, Наташа!
«Зараз він перекладає провину на мене, каже що він не собачка виконувати мої накази.
І це я його спровокувала. Як ви бачити цю ситуацію, як правильно потрібно було себе повести?»;
Як на мене, на цю ситуацію потрібно дивитись крізь призму загалом моделі ваших стосунків. Так буде об'єктивніше. Так буде видніше можливий вихід із тих непорозумінь, що виникають.
З Вашого дозволу кілька запитань.

«ЧОЛОВІК НЕ ЧУЄ МОЇХ ПРОХАНЬ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ»;
Ви хоч раз в минулому розмовляли з ним відверто на цю тему? Виражали свої почуття? Просили враховувати Ваші бажання і з повагою ставитись до Ваших прохань?
І, головне, - до чого ці розмови призвели?

Чому я саме так ставлю питання, бо системне ігнорування Ваших інтересів, почуттів, бажань і прохань говорить про негативний сценарій відносин в цілому. Про неповагу до Вас, як до особистості. І тут Ваша відповідальність обов'язково проявляється або має проявитись. Ви або миритесь зі зневагою до себе, або намагаєтесь змінити неприємний сценарій. Іноді твердо і навіть жерстко.

«Як ви бачити цю ситуацію, як правильно потрібно було себе повести?»;
Не наважусь давати оцінки тут на форумі. Та й, загалом, психологи не мають на це право. Вони можуть людині допомогти розібратись із власними поглядами і цінностями, щоби дійти своєї думки і своїх висновків.
Замість того спитаю, які стосунки з чоловіком зараз? Які почуття у Вас до нього? Яким бачите розвиток подальших подій?
Відредаговано автором 07-02-2023 10:10:14

Відредаговано автором 07-02-2023 10:11:40

Добрий ранок, Анатолій!
«В мене відбуваються панічні атаки без підвищення пульсу і тиску, просто на внутрішніх відчуттях. Дуже страшно.»;
З того, що Ви написали, зрозуміло - в основі панічних атак великий страх. А підвищення тиску і пульсу нема.
Хочу спитати, якими думками супроводжується страх? Чого боїтесь?

Панічні атаки мають свої прояви у часі, тривалості, припиненні. Тому розкажіть, будь ласка, у зв'язку з чим вони нападають? Скільки тривають? І яким чином Ви їх вгамовуєте?

До панічних атак слід ставитись як до феномена, у якого обов'язково є певний сенс. Тобто просто так, нізчого вони не з'являються. Отже, в терапії маємо досліджувати їх природу. Шукати перервану/не задоволену психологічну потребу, замість якої виникає ПА. В неї є ще другий бік - послання комусь важливому в оточенні - допоможіть мені, бо я сам не справляюсь.

«він у мене тримає порядок вдома і готує,забирає дитину,водить на гуртки)»;
За мирного розвитку подій такий розподіл влаштовував. Під час війни перестав, бо реалії кардинально змінились. Ситуація миттєво вимагала прояву інших якостей. На жаль, сподівання на це не справдились. Як наслідок - надлам. Криза всередині. Звичайні моделі налаштування і підтримки себе не спрацьовують. А нових нема.Тому актуальне переосмислення усього стилю життя. І своєї ролі в ньому в першу чергу.

«И вот сейчас ещё появилась какая то фобия, что если я перестану смотреть иногда «видео» то это может как то отобразиться в жизни и всё это перейдёт в новую фазу:
»;
В какую может перейти? Раскрыть сможете содержание своих фантазий/опасений?

«Мир мужского для меня только а порно»;
Фразу построили таким образом, что не совсем понятна выраженная в ней мысль.
Задавая свой вопрос, я имел в виду под миром мужчин - общепринятые мужские интересы, образцы поведения, способы решения задач, мотивы, ценности и т.д.

«В детстве единственное что могло повлиять на меня это то, что папа часто ко мне жестко относился ибо был спортсмен и из меня старался сделать нормального человека. »;
Предлагаю обрисовать понимание "нормального человека" для Вас и для отца. В чем это понимание схожесовпадает, а в чем отличается?
И потом, что значит отец жестко относился? Какие чувства тогда к нему испытывали? И к виду спорта тоже - какие?

Насчет ожиданий - Вы не ответили на вопрос в моем посте выше. Відредаговано автором 06-02-2023 16:25:06

Відредаговано автором 06-02-2023 16:26:02

Доброго дня, Аlla!
«Я почуваю себе не такою важливою як вони, хоча ми і разом живемо, мені здається, що йому краще з ними було, а ніж зі мною… і мені від цього дуже боляче, ми весь час скандалимо на цю тему»;
Я так зрощумів, що не скандалити не можете. Ревність провокую сварки і образи.
Напевно, Ви чекаєте від хлопця наочних змін - щоби намалював, вибачився за попередні дії і вчинки, змінив ставлення до Вас. Правильно?
Але проблема ж не стільки у стосунках з ним, хоча й вони мають велике значення, скільки у відсутності у Вас самої ПОЧУТТЯ САМОЦІННОСТІ. Ось над цим варто замислитись і над цим працювати.
Навіть, якщо Ви покинете хлопця Ваша особливість порівнювати себе з іншими дівчатами залишиться. Прогалини у власній гідності нікуди не дінуться. Схильність до емоційної залежності сама по собі не випариться. Тому раджу звернутись до психолога індивідуально.
Актуально розібратись з такими питаннями, як що доброго отримуєте у відносинах? Які почуття до хлопця? Яким бачите вирішення проблеми? та інші.

« я сам по себе достаточно коммуникабельный поэтому легко нахожу новые знакомства.»;
С девушками также легко?

«Сейчас хочу пойти в зал ибо считаю что это поможет мне отвлечься от навязчивых мыслей. »;
Прекрасно. Кроме зала, можно найти еще уйму способов для отвлечения. Но это не решение, как Вы понимаете. Оптимально поработать какое-то время с психологом. Исследовать, что значит для Вам мир мужского? С чем он связан? Какие модели и образцы поведения взрослых и отношений между взрослыми были перед Вашими глазами в период формирования и развития личности? Разобраться с первичными триггерами навязчивых мыслей?

«Если бы не эта ситуация то всё было бы отлично. »;
Эту ситуацию можно воспринимать, как некий феномен, связанный с поиском себя. Своей идентичности. Уверен, что с подобными вызовами встречается много людей.

«А и самое интересное, все друзья уверены что я уже не девственник ( хотя я абсолютно не стараюсь сделать такой вид) от этого ещё хуже ибо не совпадает ожидание и реальность.»;
О чьих ожиданиях Вы говорите? Каково это быть девственником? Какие переживания с этим связаны?

Добрий день, Олю!

«Може вони більш спокійні і я мала б розраховувати сама на себе,бо по житті доволі самодостатня але саме зараз хочеться,щоб хтось подбав про мене.»;
Читав Ваш допис і відчував, що наче Ви розчаровані в собі, точніше, у власній здатності витримувати навантаження стану війни. А також розчаровані у силі і спроможностях оточення стати Вашим грунтом, бодай тимчасово. Маю на увазі чоловіка, близьке коло людей та керівництво компанії, де працюєте.
Тобто сподівання не справджуються. І від того погано. Від того розгубленість і купа сумнівів.
«Бо наприклад на початку війни мені самій потрібно було вирішувати за себе,чоловіка та інших куди їхати та що робити. »;
Припускаю, що багато почуттів Ви подавили, заховавши в собі. Тобто не дали їм вийти назовні. Такий спосіб поводження з емоціями (емоції - це енергія) вважається не екологічним. Тобто шкідливим, бо створює напруження всередині людини. І виснажує її сили. Залишати так, як є, - неможна. Розраду можна знайти у дбайливому і конструктивному поводженні з емоціями і через це впливати на якість стосунків з близькими.

«Проте роботу міняти страшно,їхати закордон теж. »;
Щоби подолати ці страхи, потрібно до них придивитись уважніше. Зрозуміти, звідки прийшли і які підсвідомі потреби обслуговують. Наприклад, з'ясувати, чого саме боїтесь? Якщо можете, дайте розгорнуту відповідь.

«В чому запитання: мені бракує сили волі чи впевненості змінити роботу,зібрати речі та кудись поїхати,хоча б відпочити чи це нормально хотіти на когось покластись?»;
Вважаю, що на силі волі далеко не поїдеш. Потрібні ресурси - бажання, натхнення, віра, упевненість в собі... І відпочити нормально. І хотіти на когось покластись нормально. Можливо, живий діалог з психологом допоможе відновити віру в себе, відкриє очі на закриті поки що для Вас речі. І зорієнтує, в якому напрямку рухатись далі.

Відредаговано автором 06-02-2023 13:19:53

Доброго ранку, July!
«ЯК НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ З МАМОЮ»;
Помітно, як крадинально змінились стосунки з мамою останнім часом. Звісно, Ви розгублені. Можливо, гніваєтесь. Але, головне, що шукаєте рішення. Тому варто спочатку прояснити, якими Ви прагнете бачити стосунки з мамою? Що в них має відбуватись?
І лише потім, буде видно, що для цього потрібно робити на рівні вчинків.

«Як мені бути самостійною,якщо кожне моє рішення критикується?»;
Згальні висновки довлі прості: позбуватись критики і будувати своє власне Я таким чином, щоби були здатні самостійно вирішувати свої життєві завдання. Тобто формувати власну думку і свої автономні погляди, навичку спиратись на себе. стоячи перед будь-яким вибором. Нести персональну відповідальність за свої рішення і дії.
Зверніться до психолога індивідуально. З ним буде єфективніше і швидше вирівнятись і далі крокувати життєвим шляхом як доросла і вневпена в собі людина.