Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброе утро, Виктория!
«Почему только я должна терпеть двоих детей, которых я ненавижу, а он моё дите в виде собаки - нет???»;
Развязка может наступить, если Вы поставите вопрос по-другому - не ПОЧЕМУ? а ЗАЧЕМ???
И, действительно, РАДИ ЧЕГО Вы должны терпеть ...?
Попробуйте дать честный ответ самой себе.

Ответ отредактирован автором 12-11-2022 10:17:37

Доброго ранку, Ірино!
«Я звернулася до геніколога, вона мені порадила, що раз такий тяжкий психичний стан настав, треба приймати гормон, але я боюся й тих гормонів, бо в них багато шкідливих побочек.»;
Що Ви скажете на те, що багато жінок, приймаючи гормони, живуть щасливим життям 80 років і більше?

«Я вже не знаю, що мені робити. Я боюсь, а якщо я і вправду втрачу контроль. Я не знаю, чи практикувати мені далі ці прийоми з книжки ( бо все інше не допомогло) чи краще не треба.»;
Вважаю, що з цими питаннями варто звернутись до спеціалста, як, власне, порадили колеги.
І під час терапії досліджувати, що призвело до «Рік назад я одного ранку прокинулася і мені чомусь хотілося плакати, стан був пригнічений, це почалося повторятися зі дня в день і я зрозуміла, що в мене депресія»; Як Ви жили, як будували стосунки і таке інше.

«Я считаю, что это из-за не постоянной фигуры отца в моей жизни»;
Вы абсолютно в праве именно так смотреть на вещи. И благодаря такой позиции у Вас не получается увидеть и осознать все многообразие факторов, повлиявших на Ваше становление и развитие. Например, мама - она ведь сыграла ключевую роль в процессе формирования Вашей личности. Через нее Вы узнавали, что такое мир и кто Вы. Она транслировала Вам свои правила и установки, ценности и вкусы, поддерживала одни Ваши поступки и начинания и запрещала другие. Она демонстрировала модель женского отношения к мужчинам и не только.
Да и кроме мамы наверняка были и другие люди, так или иначе принимавшие участие в Вашей судьбе.
Но не это главное, имхо. Гораздо важнее научиться строить здоровые отношения.
Предложу Вам видео на эту тему. Надеюсь, поможет разобраться в столь не простом вопросе.
ЗДОРОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ. КАК ПОСТРОИТЬ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558

Доброго вечора, Reann!
«Скажіть це залежність»;
Звісно, емоційна залежність. Тут Ваші побоювання справдились.

«і що мені робити?»;
Працювати з психологом. Мета - відновлювати цілісність Вашого Я, щоби нарешті стали особистістю, здатною витримувати самотність, без страху бути покинутою, упевненою в собі і не використовуючою інших (в данному випадку чоловіка) задля рятування і "добудови" себе.
Як на мене, мета варта того. А Вам як здається?

Доброго вечора!
«Я сейчас думаю, что стоит просто поддерживать общение изредка. Просто как друзья, не писать часто, не проявлять любовь. Чтобы она отдохнула от всего этого. »;
Оптимально - дати дівчині спокій. Усе інші буде сприматись як нав'язування себе, тобто прояв Вашої слабкості.

Навчіться поважати себе. Це по-перше.

А, по-друге, навчіться поважати почуття інших, в тому числі дівчини, до якої у Вас є почуття. Без цієї умови будь-які стосунки не мають шансів стати гармонійними.

Доброго дня, Lera!
«ВІДПУСТИТИ ? ДАТИ РОЗЛУЧЕННЯ?»;
Як на мене, цікаві у Вас запитання - наче Ви володарка морська, яка має владу вирішувати долю простих смертних. Хочу - покараю, хочу помилую, а вдарить щось у голову - так і зовсім відпущу на волю, як свого часу вчинив граф Толстой, відпустивши своїх кріпосних.

«Хочу зберегти сім’ї»;
Сім'я - то святе. Але варто з'ясувати, навіщо Вам зберігати сім'ю? Щоби що там далі відбувалось? Невже лише, аби сучасний інтер'єр і надалі покращувався, а з часом нове авто замінили на більш нове?

«але боюся якщо не потрібно вже всього того йому»;
Озирніться назад - чи знали Ви насправді, що було потрібно чоловікові в минулому? Що дійсно цінного (не тимчасового) поєднувало вас? Можливо, почуття? А, може, повага? А, часом, цікавість?

Добрий ранок!
«але я не знаю, що мені робити.»;
Вважаю, що потрібно визначитись із психологом і почати з ним співпрацювати індивідуально. Кілька напрямків наявні і очевидні:
«У березні дуже погано розійшлася з мамою та сестрою(вони в іншій країні, виїхали через війну), а я з сином і чоловіком залишилися тут. По сьогодні вони зі мною не розмовляють(сестра не взлюбила мого чоловіка), тому налаштувала проти нас і маму.»;
Що відчуваєте у зв'язку із мовчанкою рідних - сестри і мами? Аспект емоцій вельми важливий, адже в разі, коли Ви свої емоції витісняєте або придушуєте, то це негативно відбивається на Вашому стані. Емоції корисно і екологічно виражати назовні, хоча б символічно спрямовуючи їх образу близьких людей.
Хочу запитати, чи розмовляли Ви з сестрою щодо її ставлення до Вашого чоловіка? На підставі чого в неї виникли такі почуття?

«А на початку серпня помітила, що мене дратують його обійми, торкання, в ліжку мені взагалі його не хочеться, як мужчину.»;
Чи не пов'язуєте Ви таку різку зміну з негативною налаштованістю до чоловіка з боку мами і сестри?
Як Вам здається, наскільки Ви залежні від думки родичів?

«Я стала дратівлива(почалося ще з лютого - боялася будь-яких звуків), почала набирати вагу, з'явилися безсоння, поганий апетит, а іноді навпаки. Я сиджу вдома, навчаюся онлайн на денному відділенні, не працюю і відчуваю, що потроху сходжу з розуму.»;
Оця симптоматика (у поєднанні із впливом війни та інших чинників) може бути проявом страху про втрату чоловіка, а страх, в свою чергу, може пригнічувати лібідо.

До речі, як Ваш чоловік реагує на Ваш стан? Як висловлюється щодо Ваших сестри і мами?
Які між вами стосунки останнім часов?

«Идет 5 день , я схожу с ума и целыми днями плачу. Помогите советом»;
Оптимально для Вас - обратиться в своей стране к психологу индивидуально. Переписка на форуме мало эффективна.

«КАК ПОСТРОИТЬ НОРМАЛЬНЫЕ ОТНОШЕНИЯ ПОСЛЕ ССОР»;
То, что Вы называете ссорами, на самом деле вовсе не ссоры. Речь идет о конфликте ценностей, о границах допустимого, об унижении и неверности, об отношении к Вам как объекту...
Очевидно, эти категории еще не приобрели для Вас должной значимости. А Вашем поведении доминируют пока еще скрытые от осознания мотивы, скорее всего, сформированные в детстве. Поэтому ответ на Ваш вопрос выглядит гораздо сложнее, чем может показаться на первый взгляд. Важно и нужно исследовать реализуемый Вами сценарий, о чем коллеги уже писали.
Если же глотать обиды, закрывать глаза на все вопиющие факты, то что тогда считать нормальными отношениями?

«если есть вообще шанс в этих отношениях»;
Разве что на повторение того, что уже было.

«Как вообще решить эту проблему и начать жить нормально»;
Обратить внимание на то, что Вы делаете со своей жизнью, поскольку вот эти моменты «прошлые закончились тем, что мне изменили трижды и я в отместку пошла изменять ещё больше. »; многое говорят о том, как Вы относитесь к себе, какими представлениями об отношениях пользуетесь и к чему это может привести в конечном итоге.
Думаю, нужно разбираться с помощью психолога.

«Так, я не вперше стикаюсь з емоціними гойдалками, а якщо сказати точно - то майже завжди. Мене чомусь приваблюють недоступні і холодні для мене люди і від їхньої байдужості я загораюсь ще більше. Цей сценарій звичний для мене ще з дитинства.»;
На щось подібне у Вашій відповіді можна було очікувати. Це звичні почуття, пов'язані з потребою доводити близьким, що Ви гідні їхньої уваги і любові. Цей паттерн сформувався в дитинстві і з того часу переслідує Вас. Отже, потрібна корекція, адже "користуючись" тим, що є, буде постійно присутня небезпека потрапити у емоційну залежність. Що, звісно, немає нічого спільного з почуттям любові.
Співпраця з психологом допоможе позбутись негативного спадку дитинтсва і сформувати свідоме та автентичне ставлення до інших людей. Скористайтесь нагодою. Онлайн формат, до речі, вельми актуальний і ефективний сьогодні.

Доброго ранку, Lumi!

«Вже дійшло до того, що на уроках, навіть не на виступах, мене розбиває панічна атака і дуже б'ється серце. В мене постійно спливають картинки минулих невдач і труднощів, в голові думка "ти гірша за всіх, в тебе нічого не вийде "»;
Пропоную відео на тему ПА. Воно, звісно, ніяким чином не замінює співпрацю з психологом, проте формує більш-менш об'єктивну уяву щодо природи ПА та шляхів її подолання.
ПАНИЧЕСКИЕ АТАКИ. КАК ПРИРУЧИТЬ "ДРАКОНА"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-460

Здравствуйте!
«Я часто думаю о смысле жизни. Переживаю о том что не смогу никому доверять после прошлого. Мечтаю о своей семье, но боюсь что её не будет, не будет того самого человека рядом. Боюсь что ничего не добьюсь и останусь совсем сама.
Боюсь что меня бросят, предадут.»;
С этими мыслями, тревогами и страхами можно разобраться. Найти ответы и свои собственные смыслы. Не в одиночку, вместе с психологом. Поверьте, какими бы сложными и непреодолимыми ни казались текущие проблемы - у человека есть возможности изменить свою жизнь к лучшему. Не сразу, не в один миг - постепенно открывая в себе подавленные желания, корректируя представления о себе и мире в целом.
Кстати, в опыте практической психологии давно подмечено, что люди в подростковом и раннем молодом возрасте часто "грешат" слишком серьезным и буквальным восприятием себя(!), не зная себя по сути, что, в общем, неудивительно.

Полагаю, что Вам стоит поделиться своим состоянием с мамой и посетить психолога, возможно, врача психотерапевта.

«З перших днів навчання я зрозумів що це не моє, почалась апатія. »;
Чому тоді не кинули ВНЗ?
Навіщо себе примушували, стикнувшись з апатією, продовжувати навчання? На що розраховували?

Доброго ранку!
«Розумію, що це по-дитячому, але не знаю, що з цим робити. »;
Звісно, що потрібно прийняти реальність такою, як вона є. І жити далі, розбираючись і долаючі емоційну залежність.
Потрібно ще уважно придивитись до свого власного способу побудови близькості. Чим саме Вас чипляє така непостійна поведінка (гойдалка) хлопця - якісь певні почуття вона-таки пробуджує?

«Але згодом він почав мені подобатись і я вирішила відповісти взаємністю. »;
Напевне, увагою до Вас. А ще чим?

«Коли зізналася в симпатії-він дав задню.»;
Що відчували у зв'язку з цим?

«Сказав, що не готовий ні до чого серйозного, хоча я нічого йому не пропонувала і пропав.»;
Може, й не готовий до серйозних стосунків, зате вельми готовий до стосунків без обов'язків. Таке ж буває, згодні?
Якщо допускаєте таку можливість, то скажіть - Вам такі відносини цікаві?

«Потім знову з'явився. Гуляли, цілувались, говорили і знову тиша. Через місяць зустрілися на застіллі і так склалося, що у нас стався інтим.»;
Тобто Ви погодились на вільні стосунки?

«Думаю про нього практично кожен день, хоча і маю досить насичене і цікаве життя, спілкуюсь з багатьма, але не можу викинути його з голо»;
Вважаю, доречно спробувати ставитись до цієї історії як до корисного досвіду, який має збагатити Ваші уявлення про стосунки, про свій стиль побудови стосунків. А намагатись навмисно когось забути - це, взагалі, місія нездійснена. З часом Ваші бажання, потреби та справи витіснять те, що Вам не потрібне.