Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброе утро, Дарина!
«Подскажите, пожалуйста, как называется такое состояние?»;
Ваша обеспокоенность своим состоянием и желание понять, как на профессиональном языке оно называется, вполне законно и понятно. Однако на форуме сделать точное определение невозможно. Только предположительно. Качественную диагностику проводят врачи психиатры и психотерапевты в ходе личных встреч с клиентом.
По вашему описанию ясно одно - у вас есть проблема. И она омрачает вашу жизнь. Вы такой человек, которому свойственно «беспокоиться больше за других»;
О себе вы уже привычным образом думаете во вторую очередь «я начинаю беспокоиться о себе о том случае, если уже полностью истощена и чувствую, что нужно помочь себе»;, когда достигли эмоционального истощения.
То есть просматривается некая жертвенность. Но почему так? Зачем так поступаете?

«Страхи, с которыми борешься, ссоры с родственниками и хорошим знакомым, очень выматывают. И я выгораю.»;
О чем ваши страхи?
На почве чего происходят ссоры с близкими людьми?

Здравствуйте, Maks!
«Очень, та не Вообще Сильно хочу побороть это!!!»;
Этот тот самый случай, когда ЗАВИСИМОСТЬ намного сильнее вас. Пока сильнее(!)

«Пытаясь воздерживаться, я все равно возвращаюсь к просмотру порно как успокоению или разгрузки.»;
Первый, то есть поверхностный и доступный для рационального понимания уровень проблемы - зависимость служит средством нормализации эмоциональных напряжений - успокоиться/разгрузиться, получить удовольствие. Однако... есть и более глубокие уровни.

«зная что после того как закончу мне будет хреново морально и стыдно и неприятно за свои действия, все равно беру и мастурбирую.»;
Ваше самоудовлетворение, беря начало в понятных истоках, проходит сложный процесс и в итоге заводит на территорию стыда, моральных переживаний, которые вскоре напрочь стираются и нивелируются... до следующего раза.

Еще один уровень - более глубокий. Зависимость позволяет отыгрывать, то есть избегать встречи с теми аспектами психики, которые крайне нежелательны для вас. Что за аспекты, от чего вы убегаете? - предстоит выяснить в ходе терапии.

Как и всякая зависимость, она имеет внутреннюю динамику - то, что удовлетворяло вначале, со временем перестает удовлетворять. Поэтому раскручивается восходящая спираль поиска все более сильных раздражителей - «Тяга в порно пришла уже к тому формату что мне нужно и мультипликационное смотреть, и многое то что( Глаза б мои этого не видели.)»;

«У меня и есть девушка, но рассказать о своей зависимости ей не могу! И так же нету друга или товарища кому мог бы это поведать.»;
Похоже, вы внутренне одиноки. И уже давно выстроены барьеры для подлиного доверительного контакта. Этот фактор также можно считать причастным к появлению и поддержанию феномена зависимости.
Спростите себя, что мешает открыться девушке?

«При этом всем, иногда мне и хотелось чтоб меня спалили за этим, но за все это время Никто об этом не узнал»;
Можете представить, что испытали бы в случае "разоблачения"?

Відредаговано автором 22-04-2025 10:19:26

«Але тепер - годі з мене!!! Нікому. Нічого. Навіть краплі своєї уваги і часу. Не кажучи вже про вчинки. Може це неправильно, але я їх просто ненавиджу!!!»;
Чи довго протягнете жити з ненавистю в серці?

«Агресія у свій бік, і відчуття, що я своїми добрими діями принижую. »;
Допустіть хоча б на мить - а, може, й справді принижуєте, не усвідомлючи того? Дієте у звичному для себе ключі, навіть і гадки не маючи про глибинні рівні власних мотивів "творити добро". Зрештою вчиняєте так, щоби вийти у простір ненависті(!) Тобто зустрітись зі своєю Тінню, яку уникали або ховали в собі довгі роки.

Розмірковуючи над вашими прикладами, спадає на думку образ - поведінка дитини, яка у розпачу ламає власну ж іграшку, що не "виконала" її дивних бажань.

Відредаговано автором 22-04-2025 09:57:19

Доброго дня, Каріно!
«Я знаю, що ви напишете...про моє безкінечне ненормальне бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... »;
Здається, ви непогано прогнозуєте реакцію психологів. Однак такого явища як КОЛЕКТИВНИЙ психолог не існує(!) Тому відповіді фахівців обов'язково будуть різними.

Так само НЕ ІСНУЄ і КОЛЕКТИВНОЇ нечуйної людини, в яку вам вдалося умістити свекруху, сусідку та колишню колегу по роботі(!)

З одного вашого допису, звісно, можна робити припущення стосовно причин реакції тих людей. Однак цього не варто робити, бо тоді оцінка ситуації буде побудована ЛИШЕ на вашому особистому сприйнятті - «Можливо, я тулюся до цих старших жінок зі свого оточення, бо в мене померла мама...»; А цього, безумовно, замало. Варто враховувати конктест інших, тобто бачення ситуації їхніми очима.

Щодо свекрухи «Висновок: навіщо старатися і робити щось для цієї людини, якщо вона не цінує?»;
От і спробуйте дати собі відповідь - НАВІЩО?
Можливо, озирнувшись навкруги, знайдете і відчуєте по-спражньому близьких і відкритих душею людей, вдячних і щирих? Можливо, і скоріше за все, не одразу...

«БАЖАННЯ - СТАТИ БЕЗДУШНОЮ ЧЕРСТВОЮ СТЕРВОЮ...НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАТИ...»;
Оце ваше бажання спричинене образою і розчаруванням, мовляв, не справдились ваші сподівання. Але кому ви таким чином намагаєтесь помститись?
Припускаю, що найбільш постраждалою опинитесь ви сама(!)

«бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... »;
Гарне людське бажання. Та чи варто перебільшувати його значення? Чи усі люди, тим більше завжди, тобто за будь-яких умов, готові на такий контакт з вами?
Чи завжди у людей є ресурс і бажання висловити вдячність?

«Але я не розумію, що це за життя, коли люди не обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням?»;
Люди обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням. Без цього жити неможна. А ще вони здебільшого усвідомлюють домінуючі мотиви власних вчинків. От ви свої, дійсно, усвідомлюєте? Або лише здогадуєтесь?..

«в мене померла мама...»;
Щире співчуття вам. Думаю, така втрата ще ятрить ваше серце. І, напевно, ваші спроби дарувати добро іншим є частковим засобом впоратись із невимовним горем та отримати душевне тепло, якого сильно потребуєте.
Було б добре, якби ви в конктакті з психологом пройшли усі етапи горювання і винайшли прийнятні засоби владнання сильних почуттів та бажань. Розширили перелік способів самопідтримки.

Відредаговано автором 21-04-2025 12:18:55

Здравствуйте, Яна!
«Как мне быть в данной ситуации ? »;
Чтобы вам помочь, вначале надо кое-что прояснить для полноты картины и лучшего понимания случившегося.
Например, каким образом вы узнали об увлечении мужа -
«Когда я была на 8-ом месяце беременности,то узнала ,что муж сидит на сайтах ,где прямые эфиры интимного характера других женщин. »;?
Это было случайно? Вы уже кое-что чуствовали и подозревали?

«Мне было обидно,больно,он это видел ,я ему рассказала насколько мне обидно,он в конечном итоге извинился и пообещал что такого больше не повториться, я простила поверила,хотя осадок остался на душе до сих пор»;
Положа руку на сердце, можете сказать, что действительно ПРОСТИЛИ? Или очень хотели простить, но так и не смогли?

Следующий вопрос очень важный. Сказалось ли каким-то образом ваше "открытие" увлечения мужа порносайтами на вашей с ним интимной близости в последующем?

«Прошли месяца,и я снова узнаю что супруг продолжает это делать!»;
Преследовало ли вас намерение уличить его?

«Когда я обнаружила «улики» скажем так,то он глядя в глаза стоял и врал,но в итоге признался.»;
По-вашему, он склонен к обману? Прежде были случаи, когда муж вам врал?

«Мне было больно вдвойне ,от того что человек не сдержал обещания да еще и врал глядя в глаза, насмешливо…Он видел насколько мне обидно,тяжело ,и просто пошел пить пиво с друзьями.. прийдя домой,сказал снова «извини» …»;
Такое поведение похоже на уже устоявшийся шаблон, с помощью которого мужу удается игнорировать ваши чувства.
В связи с этим расскажите - в других сферах отношений, как он относится к вашим чувствам, просьбам, потребностям?
Помогает ли муж в уходе за ребенком? Может, встает по ночам успокоить ребенка? Выполняет домашнюю работу, чтобы облегчить вашу нагрузку?
Вы себя ощущаете важной и ценной для него?

«как мне справиться с этим? »;
Чтобы справиться, важно бережно отнестись к своим чувствам.«В душе непонятные чувства .. нет ни веры ни доверия к человеку… тяжело очень и мысли эти постоянно.. и как быть с ним в постели не понимаю,мне кажется не смогу ,ведь буду постоянно думать что в мыслях у него те которых он смотрит…»;
Какие эмоции вы сейчас испытываете - обиду? гнев? презрение? отвращение? ...?
Как быть с ним в постели, спрашиваете? А хотите ли близости? Станете ли заниматься любовью через силу?

«Прошу вашей помощи , как мне справиться с этим?»;
Справиться... У этого желания, на самом деле, может быть несколько значений и смыслов.
Справиться, чтобы стало легче?
Справиться, чтобы забыть?
Справиться, чтобы прояснить отношения в целом и сделать выбор, как быть дальше, поскольку происходящее сейчас вас в корне не устраивает?
Поэтому предтсоит определиться?

Відредаговано автором 21-04-2025 11:39:35

Здравствуйте!
«С чем может быть связана моя реакция?»;
Ваша реакция и интерес к выяснению причин Вашей реакции вполне оправданы, поскольку отталкивать может не только отмеченное поведение мужа, но и сам муж(!) А это уже напрямую относится к отношениям в целом, а не отдельным моментам.

«Может он не воспринимает это как унижение или не хочет замечать... »;
Здесь вы как будто пытаетесь дать объяснение себе самой. Но от этого вряд ли становится легче.

«В тех моментах, когда, как мне кажется, его унижают, что-то негативное говорят в его сторону, а он не дает этому отпор.»;
То есть в тех случаях, свидетелем которых вы были, муж не давал отпор. А должен был, по вашему мнению?
И этот момент стоит раскрыть более предметно. Загляните в себя - что чувствовали к мужу в те моменты? Это была жалость? разочарование? презрение? ваш вариант - ...?

Почему так важны в данном случае чувства? Они служат маркером того, насколько оправдываются или, наоборот, не оправдываются ваши ожидания. Насколько закрываются некоторые ваши потребности.

Был ли у вас разговор с мужем на волнующую вас тему?

Спрашивали ли вы у него, как он воспринимал направленное на него поведение других людей?

Делились ли с ним своим собственным видением ситуаций?

«Иными словами, вы УКЛОНИЛИСЬ от общения. И чем это можете объяснить? В чем причина?" потому что я обычно эмоционально вкладываюсь в людей, которые проявляют ко мне интерес и я очень искренняя, но со временем я остаюсь ни с чем. Наверное, в этом и есть моя ошибка.»;
Вряд ли ошибка.Это особенности вашей личности, которые проявляются помимо вашей воли.
Выход - в сотрудничестве с психологом.

«Меня беспокоит, то, что я несколько недель в плохом настроении и не могу ни о чем думать кроме как об этом.»;
Очевидно, вас задело за живое. Глубоко. То есть, ситуация требует РАЗРЕШЕНИЯ(!)
Что это значит? Ответ весьма прост - разобраться и назвать эмоции, которые переживаете в данное время ПО ИМЕНИ. Выяснить, в связи с какими вашими не закрытыми ПОТРЕБНОСТЯМИ они появились.

Вот вы отметили, что ни о чем думать не можете, кроме той истории.
Попробуйте здесь воспроизвести ход своих мыслей. С чего они начинаются, чем продолжаются и чем заканчиваются, образуя замкнутую петлю?

«Я думаю ему все равно, ему хочется он и поставил. Хотя и обмолвился, что хочет, чтобы я потолстела на 15 кг, тк сейчас на моем фоне он выглядит слишком толстым. И добавил: ваш муж придет со мной драться, если вы поправитесь.»;
Как видим, ему не все равно. Было бы все равно, печенье не появилось бы. Как и упоминание о вашем муже...

«Может быть есть какая-то ответная манипуляция: например вообще не реагировать? Или сказать: ой вы б так не налегали, это приводит к диабету. Или наоборот: ой ну вам можно, вам нечего терять и тд. Как-то его тоже задеть.»;
Это из разряда психологического айкидо. Иногда приемлемо, порой и сам пользуюсь. Однако преимущество отдаю ПРЯМЫМ и ОТКРЫТЫМ отношениям, где беру ответственность за свои слова/действия и чувства. Другой стороне остается брать ответственность аналогично. Если не берет, то чем тут помочь?

Здравствуйте, Валентина!
Внимательно прочел всю вашу тему. В сязи с раскрытыми деталями, возникло несколько соображений. Теперь поделюсь с вами. Возможно, это поможет для начала хотя бы восстановить целостную картину реальности.

Итак. «Я работаю в одном кабинете с руководителем-мужчиной. Последнее время он ставит на мой стол пачки с печеньем, чтобы ела я и все, кто приходит к нам в кабинет. »;
Ваш начальник в роли манипулятора-искусителя зачем-то поставил перед вашими глазами соблазн - пачки с печеньем. Как думаете зачем? На чем был основан замысел искусителя?

Вы невольно поддались соблазну «Сначала я реагировала спокойно: когда была 1 коробка.»;

То есть "одобрили" его манипуляцию. А теперь вопрос - каким образом можно было сразу же прекратить негативное развитие событий? Каких ваших качеств это бы потребовало?

Дальше-больше. Не получая отпора, лицезрея вашу податливость , он решил поиздеваться над вами в особо изощренной форме - «Потом, когда их стало 3, 4 и он по 5 раз в день напоминал мне взять печенье, меня начало это раздражать.»;
И только теперь у вас проявилось ... нет, не возмущение и гнев, а всего лишь раздражение. То есть реакция, свойственная послушному ребенку, в ответ на диктат РОДИТЕЛЯ. Однако начальник не родитель, а модель реагирования на его закидоны осталась все той же - из детства.

Поэтому вывод довольно логичный - из той беспомощной детсткой модели следует вырастать(!) Во врослую, осознанную, предполагающую умение быть собой и быть за себя. Реалистично смотреть на людей вокруг, кем бы они ни были. Уметь постоять за себя и уметь строить доброжелательные отношения с теми, кто настроен подобным образом.

«Растерянность как раз потому что говорят, что общаться хотят. И я не понимаю какой смысл так врать?»;
А вранье ли это в каждом отдельном случае? Для кого-то, может быть, неподходящий момент, а для кого-то неподходящий для общения период. И еще множество причин может быть. Но дело-то не этом, не в ТЕХ людях... Дело, по всей видимости, в вас, точнее, в том, что вы транслируете в общении, как транслируете и т.д.

В своем посте я вам предложил ответить на ряд важных вопросов. «Помимо личностных качеств людей, имеет значение КОНТЕКСТ(!)
Кому вы пишите?
О чем?
С какой целью?
Кто эти люди для Вас?
Любопытно, как вы реагируете в данное время - обижаетесь? нервничаете? злитесь?
И что при этом про себя думаете: какая вы - интересная или наоборот? открытая или больше навязчивая? ваш вариант - ...?»;
А Вы проигнорировали мой интерес к вас, я даже почувствовал неуважение.
Иными словами, вы УКЛОНИЛИСЬ от общения. И чем это можете объяснить? В чем причина?

Доброго ранку!
«важкий стан депресіі»;
Співчуваю вам. Депресія, взагалі-то, лікується, якщо маємо справу не з побутовою апатією, а з клінічною депресією. Причому за допомогою психіатра, відповідних ліків та психотерапії з психологом.
Вихід з апатичних і депресивних станів можливий без фармпрепаратів, проте обов'язково за допомогою психотерапії.

«Я НЕ РОЗУМІЮ»;
Спробуйте розповісти, чого саме ви не розумієте?
А психологи сайту зможуть тоді вас зрозуміти і допомогти.

Доброе утро, Валери!
«Как на это правильно реагировать?»;
Помимо личностных качеств людей, имеет значение КОНТЕКСТ(!)
Кому вы пишите?
О чем?
С какой целью?
Кто эти люди для Вас?
Любопытно, как вы реагируете в данное время - обижаетесь? нервничаете? злитесь?
И что при этом про себя думаете: какая вы - интересная или наоборот? открытая или больше навязчивая? ваш вариант - ...?

«Как понять хочет кто-то общаться с тобой или нет?»;
Казалось бы, чего проще - идут навстречу, значит, хотят общаться. Уклоняются, не отвечают, морочатся, значит, не хотят. Но у вас с этим растерянность. Как думаете, чем ее можно объяснить?

Відредаговано автором 17-04-2025 10:28:42

Доброго ранку!
«Але чи потрібно це все????»;
І справді - дуже доречне питання. А чи потрібно?
Сподіваюсь, згодом дасте сама собі відповідь.

А цей аспект вельми важливий.«Навіщо я туди лізу???»;
Навіть більш важливий, ніж ЧОМУ ви втрутились в ситуацію?

«Я раптом подумала, що діяла, як то кажуть, по совісті....»;
Пробачте, але совість тут ні до чого(!) В даному випадку спрацьовують ваші глибинні потреби, що пов'язані із тим, як ви себе ідентифікуєте. А ідентифікуєте ви себе, не зовсім як дружина (любляча, самодостатня і психологічно зріла особистість), а скоріше як МАМА по відношенню до свого чоловіка - «хто, як не я, чоловіка направить у правильне русло...заспокоїть...допоможе....»;«і хто, як не я.....»;

Тобто старша, розумніша, мудріша, відповідальніша і тому подібне.
Отже, як бачимо, ви реалізуєте певний усталений сценарій, в якому виховуєте/перевиховуєте партнера, керуючись власними уявленнями про совість і як "правильно". Виступаєте в ролі Рятівника. І ще сподіваєтесь на визнання власних благих намірів - «це не цінується свекрухою (як на мене), бо коли ми приїхали, вона на мене навіть не звернула увагу!!»;

Об'єктивно, ви мимоволі КОНСЕРВУЄТЕ нездатність чоловіка розвиватись і самостійно шукати шляхи для налагодження стосунків з мамою. А, може, й не лише мамою.

Ваша "винагорода" очевидна - в його очах, а, передусім, у власних, ви - лідер-рятівниця. Припускаю, що цей сценарій може розгортатись і надалі без прикрих ексцесів. Однак все одно - конфлікти, розчарування і невдоволення, вважаю, немичучі.
Та й на форум ви звернулись не просто ж так, правда?

Відредаговано автором 17-04-2025 10:29:35

Доброго дня!
«Дитина у великій упаковці, не можу до нього достукатись щодо зловживання їжею, замкненого життя. Він просто нічого не хоче. Каже лишить мене в спокої, не хоче думати за майбутнє... А мене розриває з середини, бачу свою дитину яка байдужа до всього, крім їжі та ігор. »;
Дійсно, є від чого хвилюватись. У зв'язку із цим хочу висловити вам всебічну підтримку!
А окрім неї, допомогти відтворити цілісну картину вашого з сином буття і взаємин, щоби привідкрилися відповіді на ваші питання - «Лишити його в спокої і дивитись як він катиться вниз? Яка ж мати це витримає?»;

А тепер до суті справ.
Ви зазначаєте, що «Це триває майже два роки, як почав робити...»;
Отже, виходить, що син проявляє самостійність і відповідальність - працює, значить, не байдикує(!) До речі, варто уточнити: чим він займається? Чому не поставити перед ним практичне питання - аби частину заробленого віддавав на комунальні послуги? Вас щось зупиняє вчинити саме так?

«Він має середньо- спеціальну освіту ( вчився дуже погано ледве закінчив). В ВНЗ не вступив з власної халатности і безвідповідальности. Дуже я тяжко це переживала, і наполягаю зараз на вищий освіті, він каже що вступить, але бачу по ньому, що бажання вчитися нема.»;
Цей аспект теж принициповий. Наполягання обов'язково на вищій може сприйматись сином, як спосіб тиску і поневолення, який полишає його права вибору(!) Ви з цим згодні?
Натомість запитаю у вас - як було раніше? В його дитинстві? Скільки і чи був примус? Як часто ви давали синові право обирати їжу, одяг, спосіб проведення часу і таке інше?

«( родина займається спортом, рахує калорії, стежить за виглядом, але його це не цікавить)»;
Виглядає так, ніби родина окремо, а син окремо. З якого його віку ви почали помічати синову відокремленість? З чого все почалося?
Так само варто прояснити, які стосунки у батька з сином? Як батько розцінює теперішній стан справ в сім'ї і положення сина, зокрема? Чи не було в минулому гострих і прикрих ситуацій, коли на фоні спортивних батьків, син відчував свою фізичну слабкість і безпорадність?

«Руйнує своє здоров'я, не має друзів, деградує.»;
Щось із ним відбувається і це щось потрібно встановити. Маю на увазі його бажання і потреби, домінуючі почуття та емоційні стани. З того опису ситуації, можу зробити припущення, буцімто він своєю поведінкою щось важливе маніфестує, якусь незгоду з заведеним в родині перебігом подій. Ці процеси відбуваються на символічному рівні, проте мають цілком земне, матеріальне підгрунтя, починаючи з того, чи була дитина бажаною, скільки тепла і любові і в якій формі отримала від значимих людей, передусім, матері й батька...

Додатково уточню - чи переживав ваш син так званий підлітковий бунт, як закономірний етап особистісного становлення, під час якого формується здатність покладатись на себе, приймати самостійні рішення, навіть коли вони суперечать "здоровому глузду" усталених соціальних норм?

«Лишити його в спокої і дивитись як він катиться вниз? Яка ж мати це витримає?»;
Зроблю ще одне припущення. Чи може поведінка сина бути помстою батькам за якісь важливі речі, в яких він не був свого часу почутий і прийнятий?

Ви, ймовірно, спитаєте, навіщо стільки уточнень та з'ясувань? Я відповім? Без цього не може бути в принципі просування вперед, оскільки шкідливо оминати історію ваших взаємин з моменту народжння сина і формування його характеру, приховані або непроявлені бажання та мотиви тощо.

Знаючи це все, отримаємо ключі до щирого діалогу та обміну почуттями, до налагодження КОНТАКТУ на рівні дорослі люди мати і батько та доросла людина син(!) Де усі сторони не грають якусь свою особисту гру. Де є ВЗАЄМНА повага і співчуття, розуміння і бажання вести щирий діалог без тиску і звинувачень.

Доброго вечора!
«Я шкодую шо позвонила і сказала шо я місті, краще б сказала шо я неприїхала, краще б зовсім не звонила.»;
Що сталося, то вже сталося. Цей факт треба прийняти(!) Адже нічого змінити не зможете.

«ЯК НЕ ДУМАТИ ПРО ПОГАНЕ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»;
Ви вже цими побоюваннями заганяєте себе в глухий кут. Спробуйте змінити, так би мовити, налаштування - як мені зберігати святковий настрій в день народження?
І відповідно до цієї мети підібрати способи. А їх наразі може бути вельми багато. Справа у вашій винахідливості і увазі до власних бажань.

«Як спілкуватися з таким татом?»;
Хто б вам і що б не казав з цього приводу, ви все одно будете себе вести звичним способом.
Якщо спілкування з батьком вас засмучує/ тривожить/ ображає/ гніває і тому подібне, то психологу потрібно знати, як саме воно на вас впливає. І в разі, коли є бажання змінити спосіб реагування, а самотужки не вдається, то знадобиться індивідуальна консультація. Скоріше за все, не одна, бо ваше сприйняття його вже усталене. Тому на трансформацію потрібен час.