Психологиня Наталия Павловна Венглинская Київ лише онлайн

Nika, дорого часу доби!
«заради чоловіка пройшла стільки, що мало хто повірит»;
За ради чого?

«я пытаюсь понять сам себя. »;
вот и прекрасно - Вам есть чем заниматься.
Когда Вы разберётесь в себе - тогда и будет понятно чаилд фри Вы или не фри )

Дорого времени суток!
Мне очень жаль, но потому, что Вы описали, похоже, что молодого человека абсолютно всё устраивает и он ничего менять не будет. Вы не сможете его заставить или смотивировать.. точнее сможете, но успеха он добиваться не будет. Похоже он не видит в этом смысла.

«Задаю вопросы , хочет ли он семью , отвечает да , «но для этого нужны деньги , а я решения не вижу в данный момент»;
А если этот момент не изменится в ближайшие лет 10-15 - он будет и дальше ждать подходящего момента?

«чувствую к детям безразличие, полное безразличие.»;
бывает )
С возрастом у каждого человека меняются предпочтения, интересы, ценности, взгляды.. Но судя потому, что Вы здесь - Вас такая перемена беспокоит, или я ошибаюсь? Вам как самому с этим, ок?

я так и не поняла где во всём этом
«... то у меня мягкий характер, то меня не хотели брать потому что я мужчина, однажды мне директор одного детского сада сказал что не может меня взять потому что у нее работают молодые воспитательницы и они могу подраться из-за меня... Вот так я и разочаровался в этой профессии.»;
про профессию, непосредственно про то, чем Вы занимались? - чтобы Вы в ней могли разочароваться? )

«мне нравилось с ними играться, ( особенно когда я учился в школе, мне нравилось общаться с детьми помладше,а не с ровесниками). Мне было интересно с ними общаться, они могли мне рассказать много интересного.»;
а сейчас Вам не нравится с ними играть, общаться и вообще взаимодействовать?

Grossman, доброго времени суток!
«я работал по профессии около 5 месяцев»;
И как? Вам нравилось то, что Вы делали?
Работа приносила Вам удовольствие?

«после 3 лет бессмысленно утраченных на поиски работы»;
А какую работу Вы искали?

«мне кажется что я разлюбил детей »;
В чём выражалась Ваша любовь к детям раньше? На основании чего Вы знали, что любите детей?

«Нет, мама не была счастлива и когда я была рядом. »;
Тогда в чём Ваша вина? если отдав её в пансионат Вы ничего в её мироощущении не изменили..

Коллеги дали Вам ряд профессиональных рекомендаций. И хочу очень Вас поддержать в мысли про психотерапию. То, что Вы в процессе диалога в чате обнаружили - над этим имеет смысл поработать с психологом. Это существенно улучшит качество Вашей жизни.

Доброго времени суток!
Очень сочувствую Вам (( чувство вины очень токсичное переживание и с ним не так то просто разбираться.

«забрала маму к себе. У неё на фоне войны усилились проблемы с памятью и психикой. Мы жили в оккупации, потом месяц в бомбоубежище, смогли выехать подальше от зоны боевых действий... мама постоянно меня дергала и требовала внимания, в том числе ночью.»;
как думаете, Ваша мама при всём при это, что Вы описываете, была счастливой до того, как Вы отдали её в пансион?

Доброго времени суток!
И?

«Він сказав, що у нас всеодно нічого не вийде, бо ми будемо далі сваритись. Він мене більше не кохає і нічого не хоче.»;
І це його відкрита категорична позиція. Нажаль, Ви з цим нічого не вдієте. Навіть якщо вдасця його вмовити щось спробувати відродити - в кінцевому результаті все одно відношення рухнуть. Мені жаль ((

«Я не можу це прийняти і переналаштуватись.»;
І от на це варто максимально звернути увагу і над цим попрацювати. Може має сенс передивитися своє оточення? Можливо всеж таки Ви знайдете бодай одну людину, якій змогли б довіритись?
Або обрати фахівця та попрацювати з психологом.
Розлучення - це проживання горя-втрати. На мій погляд та досвід, розулучення набагато складніша, драматичніша і болісніша травма ніж смерть близької людини. Я це пояснюю тим, що при смерті є категорична закінченність, крапка. При розлученні, свідомо чи підсвідомо постраждала сторона крапку не ставить. Є відчуття, що все можна повернути, як було. І це страждання пролонгує і робить перманентним. Важливо саме поставити крапку, навчитися спиратися на себе та на інших людей, що поруч є та побачити перспективу нового життя вже без партнера. Це глибока, неспішна та кропітка робота. Тому ,я б радила провести її саме разом з фахівцем.

Ви не не писали, чи є у Вас діти?
Як Ви розвиваєтесь у професіонаьній сфері?
Чим займаєтесь за для задоволення, яке у Вас хоббі?

ДОброго часу доби!
Співчуваю...
зрада - це жахливий біль, беззахистність, безпорадність.. і це все відчувається у Вашому дописі.
Є хто з близьких Вам людей, зто підтримує Вас?

« Я налаштована врятувати шлюб, бо ми навіть не спробували, тільки сварились, але розумію що партнер цього не хоче.»;
Ви це розумієте чи він це Вам відкрито сказав?

Ніка, доброго часу доби!
Співчуваю, стільки розпачу та безпорадності відчуваю у Вашому дописі.. А ще дуже жорсткого ставлення до себе...

«Мені аж плакати хочеться від того що все вже замовлене діватися нікуди»;
Як я розумію, вже неможливо відмінити замовлення?
В будь якій ситуації важливо побачити - що я можу змінити, що під моїм впливом, а що я не можу змінити. От на що не пожу впливати - про це намагатися забути, відвіернутися. А от на те, що можу змінити - з тим працювати.
В Вашій ситуації - на що Ви можете повпливати?

«Відчуваю себе дурепою»;
І це питання про відношення до себе. Точніше про ті права, які Ви собі даєтене даєте. Якщо брати глибинно - раджу обрати фахівця та попрацювати з психологом на тему самоцінності+самооцінки+автентичності. А якщо ситуаційно - питання до Вас - Ви можете помилитися? Ви маєте право на помилку?

«бо якби мій хлопець ось так з якоюсь моєю подружкою потанцював я б приревнувала . Дуже погано мені .»;
А що про це говорить Ваш хлопець? Як йому це було?
Доречі, це тех питання про право на помилку..

Доброго часу доби!
«Думаєте я не просила її про переїзд»;
А скільки Вам років?
Ви написали, що 19, але те, що Ви пишите більш підходить 17-літній дівчинці..
Чому мама має переїджати, якщо це потрібно Вам, а не їй?

«То що мені робити? Якби ми могли зайнятись інтимом на роботі,то я впевнена,що це було б через день. Але нажаль немає такої можливості.
»;
може має сенс розібратися в собі?
Чому Ви з цим хлопцем?

«І от я не знаю що мені робити з собою. »;
Для початку спробувати не напружуватися.. бо чимбільше Ви стараєтеся - тим більше помилок будете робити.
Перше, щоб я радила зробити - це розібратися в собі: Вам потрібен саме ЦЕЙ хлопець, чи Ви закохалися в успіх цього хлопця?
Друге, розібратися ось в цьому:
«Я хочу щось ,але чомусь не можу сказати ,бо боюсь ,що не з держу своє слово і хлопець буде надіятись на щось цікаве ввечері ,а я просто прийду втомлена»;
чи я правильно зрозуміла - Ви домовляєтесь про секс вранці?..
Тобто секс у вас не за бажанням а за планом?
Третє - зрозуміти і почути себе - свої бажання, щоб не було ось цього:
«Якось примушувати себе не хочу»;

«У нього вище посада від моєї і відповідно заробітна плата вище також.»;
це може бути причиною, чому він Вас збуджує на роботі, а вдома - ні. Успіх в принципі збуджує, на роботі він кращий, це може стимулювати бажання.
А дома він виглядає сильним, господарем, Чоловіком, чи все спрощено?

«буває ,що коли я хочу,то він не хоче і навпаки»;
схоже ви не співпадаєте по ритму. Самим простим способом це вирішити - витримати довготривалу паузу в сексі, коли обидва будуть на пікі бажання. Є вирогідність, що надалі ви будете співпадати. Але це якщо причина саме в цьому. З того, що Ви описали, виглядає, що в вашій парі немає тандему в цьому питання, ніби кожен очікує щось особливе від партнера не як повноправний учасник сексу, а як той, кому його створюють. Розумієте про що я? Тому відверта розмова про те, що відбувається та як кожен з вас бачить шляхи рішення проблеми - це може допомогти.
Ви сама в чому бачите прблему? А як її вирішити - є думки?

«Мені потрібен час до самого сексу ,а йому і поцілункам достатньо »;
Це так, бо фізіологія у чоловіків та жінок принципова різна, тому і час на прелюдію, секс, оргазм та засокоєння у нас суттєво різний. Якщо це не враховувати завжди будуть проблеми. І в першу чергу це потрібно враховувати чоловіку.