Добрий день
Ви написали:
«Подскажите пожалуйста совет.»;
але так добре саморефлексуєте👍
З вашого тексту зрозуміло, що про свої потреби ви розумієте і знаєте, що їх треба озвучувати.
Лише оте «Хьюстон, у нас проблемы, давай искать выход), »;
де Нас- приєднання. У нього може і не бути цих проблем, його все влаштовує. Я би запропонувала наголошувати на Я. Завести розмову і розказати Я відчуваю, Я хочу, Я уявляю. Далі запитати, як в тебе?
Попробуйте просто почути його відповідь.
Зрозуміло, що діалог в парі потрібен, щоб ділитися тим, як хочемо і знаходити компроміс. Але якщо уважно вислухати партнера, запропонований компроміс нам в корню не підходить.
Якщо наша потреба в спільності- проводити час разом, займатися хоббі разом...а його ні. То це місце прийдеться тримати на контролі завжди. Чи готові ви витрачати зусилля постійно?

Добрий вечір.
Інтерес до своїх статевих органів у дітей починається приблизно з 18 місяців. Спочатку так вони знайомляться зі своїм тілом. Далі, у віці 3-4 р їхня увага зосереджена на відмінності між дівчатами і хлопцями. Тут і розглядання і підглядання.
«трогает свой половой орган мягко говоря,»;
Я так розумію, що ви ось так називаєте мастурбацію.
Виправить мене, будь ласка, якщо я помиляюсь.
Мастурбація теж норма.
Коли варто бити тривогу:
якщо дитина мастурбує постійно, це єдиний спосіб заспокоїтись, якщо мастурбація має характер навязливих рухів.
Дайте відповідь, і я продовжу якщо вам буде цікаво

Добрий вечір.
Ваші дії залежать від результату, який би ви хотіли отримати.
Ви написали, що вона повернулась до бувшого? Чи готові ви витримувати такий нездоровий рівень конкуренції? Адже це може статись знову?
Чи обговорювали ви з нею про свої відносини. Що для кожного з вас відносини, ви ділились? І взагалі, яке почуття переважає, коли хочете її повернути?
Ваше доповнення до написаного. Такий емоційний стан при розриві стосунків є цілком нормальним. В психології розрив відносять до втрат. І проживається нашим організмом і психікою, як втрата.
Але тут є підводний камінь) Фізична дистанція- це не завжди емоційний розрив. Інколи люди вже не пара, але емоційно ще не закінчили стосунки.
А також моя порада, коли не знаєте що робити і є тривого. Зупиніться. Зверніть увагу на свої відчуття. Заземліться. Для цього корисні фізичні вправи і увага до свого тіла. В тривозі часто люди роблять несвідомі, непотрібні, непродумані речі. Дайте собі час. Потурбуйтесь про себе

Здравствуйте, Ника.
А какого мужа вы хотите?
Про патриархат не объясняли, а что объясняли? И кто?

Тревога- это чувство про будущее. Мы тревожимся перед неизвестностью, о том, чего ещё не случилось.
Может так вы избегаете своей реальности?
Ещё вы написали, что ваш муж заботливый. Лично я заботы не вижу. Читаю про психологическое насилие в разных формах. От указа как вам выглядеть...чем интересоваться. Вопрос, что с вами происходит, что вы это принимаете за заботу.
Ваша история требует работы в индивидуальной терапии. Объясню. Границы. Это тема которую нужно рассматривать с детства. Как формировались? Ваша родительская семья. Какую информацию и установки о собственной семье передали. Дети. Разбираться в вашем детстве- про вас как ребёнка и т.д
Ну и зависимое поведение. Вера что он знает лучше какой вам быть.

Добрый день, Светлана.
Я прочитала ваш рассказ. Что бы вы хотели получить? Может просто выговориться? так тоже бывает

Добрий день, Маргарита
Ваше питання містить відповідь.
У вашій сімейній системі відбулася зміна ролей. Мама стала дитиною, ви мамою. Парентифікація- бути мамою своїм батькам. А хто тоді буде жити вашим життям? Збоку здається, що це добровільно діти займають чуже місце. Але це не так. Разом з цим змінюється взаємодія і відповідальність у системі. Ось про те, що ви написали, що не хочете дітей. У вас вже є дитина, це місце заняте.
Це прекрасний запит на роботу з психотерапевтом. Зробіть для себе те, що ви хочете зробити для мами. Цей патерн поведінки буде повторюватися у всіх близьких відносинах. Така вже наша психіка.

Добрий день.
Права ви чи не права- це не область психології. Жоден психолог не знає як вам краще, лише ви. Тому давати поради не будуть.
Як ви проживаєте свою втрату?
Як живеться вам особисто?
Чи є у вас люди, з якими ви можете погорювати, поплакати...?
Діти читають інформацію не тільки з прямої комунікації. Є невербальні посили, які ви, як мама транслюєте.
Більше травмуючим є замовчування, утаювання, уникання. Попробуйте поговорити з дитиною згідно його віку і свого свого емоційного стану. Називайте свої почуття словами, оті емоції що відчуваєте сама. Так ви покажете приклад і дасте дозвіл на горювання.
Батько- це реальна історія, вона була. Його не має зараз, але це не повід забути, не дивлячись на трагічність.
Чому ви вирішили не брати дитину на похорони?
На рахунок того, що у вашому місті не має психолога. Зараз більшість психологів працюють онлайн. Подумайте, чого болючого ви уникаєте, цим поясненням

Добрий день, Антон.
Як і ким ви себе почуваєте, рятуючи сестру? Всіх учасників процесу стан речей влаштовує, як виявляється. Подумайте, яка допомога потрібна вам?
Залежна сімейна система, на перший погляд дуже адаптивна. Адже все спільне- почуття, кордони, фінанси. Можна не паритись- хтось підхватить. Але співзалежність коварна втратою власної цілісності і індивідуальності. А ще проблеми нескінченні. Всі учасники процесу не беруть відповідальності.
Ви написали про м’якого без вольного батька. Часто в залежних сім’ях переплутуються ролі. До прикладу- парентифікація. Де діти стають дорослими. І виконують обов’язки, які мають забезпечувати дорослі.
Жодна психотерапія не працює через когось. Але зміна одного розхитує систему.
Ви писали, що маєте матеріальну можливість для психотерапії. Займіться нею для себе. Толку буде в рази більше

Добрий вечір
Можливо у вас « кризис поиска», як думаєте?
А ще ви описуєте себе, як людину- машину, заточену на результат. Причому результат, який ви собі поставили, можливо він і не реальний в даній справі і обставинах.
Який у вас фон життя: ваші інтереси? Друзі? Стосунки? Хоббі?
На що ви опираєтесь, чи на кого?
Як вам живеться взагалі?

Добрий вечір.
Все, що стосується наших переживань, нашого минулого- це наш емоційний кордон. Лише ви вирішуєте кого до якої межі пускати на свою територію.
А ваша чесність стосується лише любовних і сексуальних переживань?А інші факти з минулого цікавлять вашого чоловіка? І як вам ділитися ними?
Як ви самі відноситесь до свого минулого?

Добрий день.
Головне, не втягувати в ваші розбірки і дорослі справи дітей. Не робити їх буфером.
Бути батьком він не перестає, він перестає бути вам партнером. Отже його батьківські обов’язки залишаються за ним.
Також важливо, що дітей травмує не розлучення, дітей травмує утаювання інформації, брехня, звинувачення.
Ось моя стаття на цю тему. При бажанні прочитайте.
Ваш текст стосується переживань за дітей. А де ви і ваші тривоги? Якщо ви будете ок, тоді ви матимете ресурс для допомоги іншим. Знаєте, як в літаку- спочатку маску на себе, а вже потім на дитину.
Процес розлучення зачіпає купу юридичних і матеріальних питань. Заручіться підтримкою терапевта

Добрий день
Ви написали
«но не могу начать доверять ему, от чего мучаюсь сама и не понимаю почему он так резко изменил своё мнение»;
Ніби довіру ви ділите до- і після-.
Хоча відносини з тією самою людиною. А ви раніше йому довіряли? Що взагалі для вас довіра? Подумайте для себе, що таке довіра і як вона міняється від поведінки іншої людини.
Не має кращого способу дізнатися- поговорити з ним. Інакше ви фантазуєте, що може не мати ніякого звязку з реальністю. Чи можете ви відкрито ділитися своїми думками, переживаннями, страхами зі своїм хлопцем?

Добрий день, Maria.
За кожними нашими діями стоїть потреба. В психологічному полі це три групи потреб: потреба в безпеці, потреба в приналежності і потреба в визнанні. Якщо визначити походження вашої потреби, то стане зрозуміло як її реалізувати. Або в процесі роботи- як можна її реалізувати доступним, менш стресовим способом.
Якщо виявиться, що ваша потреба справді реалізовується лише єдиним способом- через публічність, ось те відео чи ефір. Щоб зменшити тривогу, вам потрібні опори. На що ви можете опиратись і не розвалюватись. Спочатку це буде підтримка терапевта. Він буде за вас) Професійна допомога компетентного спеціаліста на початковому етапі. Ось як дитина вчиться ходити- спочатку мама її підтримує за дві руки, потім за одну, а ділі відпускає. І це цілком зрозуміло і природньо.
Виберіть собі психотерапевта і попрацюйте з цим конкретним запитом.

Анастасія,
якщо це був сепараційний шлюб, то свою функцію він вже виконав. Дівчинка виросла.. наступає новий етап у шлюбі і потрібно знайти нові цінності, щоб продовжувати сім’ю. Або розібратись в своїх потребах, усвідомити що тут спільних нема і закінчити сім’ю. Ви кажете, що хочете пристрасті і флірта. Чи можливо їх реалізувати з чоловіком? Чи говорили ви з чоловіком про це?