Добрий день.
Розлади харчової поведінки, крім спадкової природи, мають коріння в самооцінці і самоцінності. Обсесивне мислення- думки про фізичний вигляд і вагу, напряму пов’язані з почуттям огиди і провини. Уявлення про своє тіло і відношення до нього формується в ранньому дитинстві. Тому робота з харчовими розладами довга і тривала.
Хто поставив діагноз? Чи проходили ви терапію?
Компенсаторна поведінка при булімії- блювання чи вживання сечогінних- огида і контроль.
Також ви написали про амбівалентність. Про два крайні полюси- із крайності в крайність. Справа в тому, що при сильному контролі бути в одному стані, амплітуда руху в інший стан настільки ж сильна. Те, що ви написали- або ЗОШ, або їм все підряд. Або ви на виду в інстаграм, або усамітнення. РПП- це теж історія про прийняття свої х частин. Ви запитуєте
якщоquote]Нужно принять себя, полюбить и всегда держать себя в рамках и в дисциплине?»;
Полюбити себе- це прийняти себе. Тоді рамки не потрібні

Добрий день.
Ви написали, що не знаєте, що відчуваєте і чого хочете. Дуже логічне заключення. Наші емоціі і почуття потрібні для того, щоб повідомляти нам про наші потреби. Це сигнальна система, що вказує рухаємося ми на зустріч, чи проти наших потреб. Якщо ви дозволити собі відчувати все, що відчувається. Тоді стане зрозуміло що вам хочеться. І питання що робити? буде не актуальне.
Виходячи з цього, відповім на 1 питання.
В любій ситуаціі з любою людиною, якщо вам не хочеться сексу, не займайтеся сексом. Інакше це насилля. А розбиратися чому вам не хочеться, то вже на терапіі.

З вашого доповнення, необхідно звернутись до психіатра. Можливо вам потрібна медекаментозна допомога. У вас є підтримка? Хтось з сімі знає про ваш стан?

Добрий день, Depressive.
Дуже тішуся коли бачу такі запити) Вважаю, що дбати про своє психічне здоровя в сучасному світі- це така ж необхідність, як робити профілактичний огляд у лікаря.
Особисто я такого матеріалу не маю, порадити статті своїх колег по темі вибору психолога теж не можу. Чомусь не зустрічала такого матеріалу.
Можу дати вам рекомендації на що слід звернути увагу, з особистого досвіду.

Думаю що найважливіше це розібратися в різниці психолог і психотерапевт.
Психолог- це спеціаліст, який має вищу освіту в галузі психологія, державного зразка. В його компетентність входить зробити діагностику і повідомити людині про результат. Його висновок базується на загальноприйнятих тестах, опитувальниках, інших.
Психотерапевт- це спеціаліст, який має ту ж освіту в галузі психологія плюс додаткову спеціалізацію в програмі якогось напрямку. Наприклад- позитивно- орієнтованої терапії, КТП, гештальт терапії та ін. Здебільшого- це програми якихось іноземних вузів, де план навчання має строгі вимоги. Переважно це програми дорогі, платні і триваю довше ніж навчання в державному вузі.
В цих програмах акцент робиться на власній терапії особистості психолога. А також знання не теоретичні, як в інституті, а практичні. Під керівництвом тренера такої програми, студенти працюють з людьми. Проводять терапію в парах, а ділі розбирають у супервізії про що була робота, запит клієнта, механізми супротиву і інші важливі речі.
Далі після основної частини, студенти вибирають собі ще додаткові спеціалізації. Це те, що ви знаєте вже: сексологія, кризи і травми, сімейна система, дитяча і т.д.
Обов’язковим і самим важливим в таких програмах є особиста терапія. По простому- перш ніж допускати до людей, сам спеціаліст має пройти особисту терапію. Є обов’язкові години. Але в більшості, в хороших психотерапевтів вони перевалюють в декілька разів норми. Це потрібно для того, щоб під час роботи з клієнтом, терапевт не проектував свої травми на клієнта, знав свої сліпі зони і вмів працювати на користь клієнта.
Підсумуємо) психолог може провести діагностику. Результатом його роботи буде таке: наприклад він визначить, що у клієнта фобія, чи панічні атаки. Все, його робота закінчилась. Щоб допомогти клієнту він не має компетенції. Він має направити до психотерапевта. Хоча, на практиці переважно він цього не робить) нажаль.
Відповідно, терапевт може і має для цього компетентність, щоб провести діагностику і працювати.
З цим розібрались.)
Далі, спеціаліст який працює з клієнтом має брати супервізію на цю роботу. Це щось на кшталт- радитися і розбирати діагноз з групою більш компетентних колег. Для того, щоб підтвердити чи спростувати гіпотезу щодо вибраного напрямку роботи.
Для працюючого спеціаліста це обов’язкова умова.
Далі про особистість самого психолога.
Те що він має мати особисту терапію і супервізію- це основне.
Далі на що слід звернути увагу- психотерапія притримується безоціночного ставлення до особистості. Це означає, що терапевт однаково відноситься до уподобань віри, політики, сексуальної орієнтації і форми шлюбу. Наприклад, він ніколи не скаже, що бути християнином і ходити до церкви- це правильно. А бути гомосексуалістом- це не правильно. Він розглядає форми віри і приналежності, як цінності клієнта. Також психотерапевт ніколи! не дає порад. Він не вище і не мудріше клієнта.
Особистість терапевта теж важлива. Вам має бути комфортно в його присутності. Хоча грамотний спеціаліст знає про роботу переносу)

Добрий день, Сергей.
Якщо чисто технічно що відповісти мамі?
-Я не зобовязаний виправдовувати твоі очікування.
Але ж справа не в тому, що казати. Справа в тому, як ви себе почуваєте і що відчуваєте.
Сепарація і кордони. Якщо чесно, я не знаю інших дієвих способів, як розбиратись в терапіі

Добрий день, Name29.
Складається враження, що ви любите себе тільки красивою,фігуровою. Ніби щоб любити себе потрібна якась умова, як то не мати целюліту, бути худенькою. Любов до себе, то приймати в собі всі частини (і це теж я).
Я би порозпитувала вас про те, як відноситься до зовнішності ваша мама. Звідки ви знаєте які мають бути параметри зовнішності. Як взагалі формувалося оте відчуття жіночності. Хто про нього розказував. Як тато реагував на признаки жіночності.

Добрий день.
Наші потреби умовно можна розділити на три групи- потреба в безпеці, потреба в любові, потреба в визнанні(признании). Не цілком розуміючи, яку потребу ми хочемо закрити, в результаті ми не задоволені результатом. Подумайте наперед-яку мою потребу закриє, якщо я отримаю то-то(тут підставляєте своє)
Цей механізм формується в дитинстві. Тому важливо вас порозпитувати, як це було саме у вас.
Наприклад, якщо мене любили за хороші оцінки, за те що я була тихою дитиною і не відволікала батьків від важливих справ. Я буду приносити досягнення, щоб мене любили. Потребу в любові я буду намагатись досягти визнанням. Такий перевернутий спосіб. Звичайно, що результат не буде мене задовільняти.

https://upsihologa.com.ua/lichnye-granicy-ne-rabotayut-stradayut-otnosheniya.html
Добрий вечір, Yamas.
Ось моя стаття на цю тему( вона російською мовою)
Якщо з’являться питання- запитуйте? Відповім обовязково

Добрий вечір, Міра.
Все залежить від того, чи вас хвилює якась конкретна проблема. Якщо так, то слід записати запитання, які б ви хотіли задати. Бо розмова може піти не туди))
Бесіда буде виглядати приблизно так: ви познайомитесь, далі опишете з чим прийшли. Далі психолог буде задавати уточнюючі запитання.
Говорити можна і треба про будь-шо. Головне не брехати, бо тоді вирішувати брехню- який з того толк?
Ви можете і маєте право не відповідати на запитання, якщо вам не комфортно.
Чому така недовіра чи буде толк? Психолог- це людина, яка має професійні знання в цій галузі. Тим паче, що вона бачить вашу дитину більшу частину дня. А це вже не мало.
Якщо будете хвилюватись, так і скажіть про це. Психологи дуже люблять говорити про почуття і емоції))
Все буде добре. Це хороша ідея

Ответ отредактирован автором 25-01-2021 18:47:55

Добрий день.
Ваше питання цілком конкретне

«Если уже посмотрела в сторону другого - то имей смелость уйти и не ставить рога нынешнему мужу. Правильно ли это?[/quo
Відповідь знаєте лише ви. Вона базується на ваших цінностях і вашому погляді.
Пропоную подивитись під іншим кутом.
Як для вас іти зі стосунків не до когось, а від нього. Не перескакувати з одних стосунків в інші, а дати час на завершення. Завершення стосунків це теж період, який потребує часу.
Так ви зможете зрозуміти чи бути у стосунках це ціль, чи ціль мати задовільняючі стосунки. Це два кардинально різні види роботи.
Також у вашому тексті є слова, що ви вигнали чоловіка. Почуйте різницю-завершили стосунки і вигнала.В одному- обрив, втеча без можливості присвоєння досвіду. В іншому-вдячність за хороше і розуміння що важливо розмістити в наступних стосунках і є важливим для щастя.
Ви написали лише про негативні моменти шлюбу. Чи було щось хороше для вас особисто?

Добрий день, Лиза.
Наші почуття і емоції- це наша сигнальна система. Вони потрібні, щоб сигналізувати нам про наші потреби. Якщо потреба не розпізнана і не задоволена, все повторюється по кругу.
Образа- це складна емоція, бо вона складається зі злості і зупиненого збудження. Збудження не в сексуальному контексті, а збудження- як дія.
Подумайте, як би виглядала ваша образа по-іншому? Опишіть свій стан словами, називаючи почуття?
Якою ви себе відчуваєте коли він запізнюється?
Пропишіть все на папері, не поспішаючи.
Далі перечитайте

Добрий день, foster.
«Как правильно и в какой момент сказать что я не буду сегодня ночевать дома, чтобы все обошлось без скандала?»;
В стосунках немає правильно- неправильно. Є задовільняє чи не задовільняє вас форма взаємодії і результат.
Найлегший і найкращий варіан все вияснити- поговорити. Проговорити про свої почуття, все що ви відчуваєте від такого маминого контролю. Звичайно, підібрати комфортну для вас форму.
Ваше питання стосується сепарації, з цього випливає поняття про власні кордони. Сепаруватися, тобто відділитися, людина може тоді, коли вона знає про свої права і обовязки. Вміє переживати свою « нехорошесть» готова відстоювати свій вибір і свої цінності.
Тема сепарації містить роботу з дитинством- яка форма прив’язаності, як батьки відносились до вашої самостійності, до успіхів....
Щоб ознайомитись з темою, прочитайте що таке особисті кордони. Думаю що це вам дасть поняття, з чим саме ви стикаєтесь.
В мене є стаття « Личные границы»

Добрий день, Артем.
Уявіть собі, що ви їли якийсь екзотичний фрукт, якого я навіть не бачила. І прошу про нього мені розказати. Як ви будете мені розказувати? Ви будете порівнювати смак і запах цього фрукта, до знайомих і подібних фруктів, які ви знали раніше. Тобто, я буду знати про той екзотичний фрукт вашими уподобаннями, вашими симпатіями. Я буду знайома з цим фруктом, через ваші висновки.
Якщо перенести цю асоціацію на батька, ви теж знаєте про нього не від нього, а зовнішні загальні факти. Переважно висновки по фактажу біографії.
Я ні в якому разі не стверджую, що вам потрібно спілкуватися з батьком. Я лише хочу показати вам, що враження про нього ви можете скласти самі. А вже тоді прийняти рішення, чи хочете цю людину у своє життя, який формат відносин вам комфортний і чи взагалі вам потрібні якісь відносини.
У вашому тексті і в попередньому питанні, акцент на слові « робити». Тому я звернула увагу на категоричність вибору- робити- не робити. Така категоричність дуже нас обмежує і звужує варіанти. Між цими полюсами є багато проміжних. До прикладу - подумати, примірятись,

«Я боюсь, що він почне мене тягнути в секту, я чинитиму спротив, і всі відносини між нами припиняться.»
Оця фраза. Ми маємо і можемо будувати стосунки в комфортних для себе кордонах. Ми кажемо як і на яких умовах можна з нами комунікувати. Ви тут говорите лише про біле і чорне) Але можна виставити кордон- наприсклад сказати ми не спілкуємося про твою секту і не тягни мене туди. Тоді ми стаємо учасником процесу. Ми продовжуємо комунікацію.
Також хочу вам сказати, що всі незавершені ситуація, наша психіка буде завершувати у близьких стосунках. Любовних маю на увазі.
Робота з важливими фігурами- материнською і батьківською. В психології батьківські фігури не дорівнює мама і тато. А в терапії робота з фігурами- не дорівнює знайомитись з татом.
Тому, всеодно рекомендую вам терапію. Такий пласт не можливо вирішити ні книжками, ні самороботою. Це все треба проживати.

Ответ отредактирован автором 23-01-2021 10:19:49

Добрий день.
Наші емоції і почуття потрібні нам для того, щоб ми звернули увагу на якусь свою потребу. Чим яскравіші емоції, тим більша потреба, яка потребує реалізації.
Терміну давності травмуючої ситуації не має. Подія могла статись в далекому минулому, але наша психіка буде повертати нас на місце події, щоб розрішити ситуацію задовільно для нас.
Як би ви хотіли, щоб вирішилась ситуація зі зрадою?
Чи говорили ви про свій стан і свої почуття стосовно зради, з чоловіком? Чи можете ви прямо задати йому запитання, які вас хвилюють?
Травмуюча подія сталася в парі, тому пара і повинна її вирішувати. З вашого тексту складається враження, що це лише ваша проблема. Чи розумієте ви, що відповідальність по-половині?
Стосовно розлучення.
Це кардинальний і здається найлегший вихід- нема зрадника, нема переживань. Якщо не переробити ці нмоції, вони перенесуться в інші відносини. Доки не реалізується потреба.
Раджу попрацювати з психологом.

Добрий день, Артем.
Дуже цікава ваша історія. Такий унікальний досвід пошуку батьківської фігури.
Звернула увагу, що ваш спосіб вирішувати, такий категоричний, як в мами. З батьком не спілкуйся і крапка. Так і з музикою- треба кидати попередню роботу і все. Між цими двома крайніми варіантами є ще купа проміжних варіантів. Наприклад, ви можете займатися музикою приватно, вчитися на якихось курсах, щоб зрозуміти чи вам взагалі це подобається.
Ваше питання про музику цілком конкретне.
Але ваша життєва історія- фон життя про пошук батьківської фігури. Я про те, що музика то лише симптом) Насправді вирішити з цим можливо через оту роботу з мамою- татом.
Попрацюйте з психологом, вам стане зрозуміло звідки ноги)
Я не стверджую, а лише припускаю, що через музику ви шукаєте автентифікацію з батьківською фігурою. І як варіант, що музика це ваше покликання і ваш талант- гени ніхто не відміняв.
Звичайно, що мама діяла з найкращих побуждєній і боячись секти, захищала вас як могла. Як вміла. Ви вже зараз дорослий, ваша психіка сформована, ви можете приймати самостійні рішення, одне з яких познайомитись зі своїм батьком, якщо захочете звичайно. Ви знаєте про нього через призму маминих слів. Лише те що він сектант. Але може виявитися що в нього є інші якості.