Психологиня Наталия Павловна Венглинская Київ лише онлайн

«Я стараюсь всегда говорить через Я, «мне обидно», «я расстроена» или мне «не понравилось» »;
Прекрасно, а как дальше выглядит это предложение? Можете привести пример?

«Мне тяжело от отношений, потому что приходится в неком плане заискивать. »;
«я не могу побыть одна в комнате, так как это означает что не хочу быть с ним»;
«У него очень часто меняется настроение»;
«Я не могу быть «занята» для него, потому что для него я не могу быть занята»;
«сказала, что занята все тем же и хочу побыть одна в «интернете», он ушел из квартиры
Вот от такого я очень устаю »;
«меня беспокоит, что он может сделать мне как-то плохо, как делала я (когда я извинилась и признала, что я не права) чтобы проучить, и чтобы я точно запомнила, или может еще раз 20 за день спросить «а мне было бы приятно, если он поступил как я». Даже если извинилась все эти 20 раз и призвала свою вину »;
Что Вас держит в таких отношения?
Вы сказали, что положительного он делает в контексте общежития, но не сказали своё отношение к нему?
Кто он для Вас? Вы его любите?

Дело в том, что разбирательство, детализация в приведённых Вами ситуациях имеет смысл лишь в том случае, если Вы планируете и дальше строить взаимоотношения с этим человеком с возможностью создания семьи.. То есть и Вы и он настроены именно оба настроены на развитие отношений. То, что Вы сейчас искрите и у Вас частые ссоры - это не проблема, это показатель того, что из формата своих отношений вы оба уже выросли и пришло время идти шире и глубже.. но вопрос - хотите ли вы оба туда идти? Оно вам обоим надо? Для чего?

А вот это:
«я границы выстраивать не умею, а хотела бы»;
«моя некая неуверенность в себе, поскольку комплексы мне навязывал каждый член семьи и идет с детства»;
- уже два серьёзных запроса на индивидуальную работу с психологом.
Иначе в подобные ситуации Вы будете периодически попадать, и не только с близкими людьми, но и с весьма дальними и мало знакомыми..

Аня, доброго времени суток!
Возможно я и ошибаюсь, исправьте тогда меня, но читая Вашу историю и дальнейшие ваши ответы психологам, у меня появилось устойчивое ощущение, что вы оба стали пленниками массовой интернетвидеоаудио продукции (очень часто весьма качественной) про личные границы. Проблема такого контента в его "загальності", не конкретности. Сегодня весьма часто сталкиваюсь в индивидуальной работе с клиентами именно с подобными проблемами, когда почитавпослушавпосмотрев общую инфу, её притягивают и используют в своих, очень обьективно-субьективных, уникальных, индивидуальных ситуациях. Как результат: на одном языке говорим, а друг друга не понимаем=ссора.
Второй момент, который скорее всего тоже может существенно влиять на ваши отношения - неумения коммуницировать. Это вопрос корректности изложения инфы и слышания собеседника. Умение задавать уточняющие вопросы, умение формулировать "я-высказывания", а не претензию, ассертивность и многое- другое..

Что да как в голове и в реакциях парня - может расскзать только он. А вот что да как с Вами - можем разобраться. Но в любом случае я бы рекомендовала выбрать специалиста и поработать с психологом по вопросу эмоциональных реакций, границ и коммуникации в паре.

«Не понимаю, правильно ли воспринимаю слова и поведение»;
Правильно с точки зрения когочего?

«Я правда решаю вместо него?»;
Может и нет, но звучать может именно так..
Мы ведь не только вербально доносим инфу, но и тоном, жестами, позой.. Да и с вербаликой все не так просто, тут от перестановки слов смысл очень даже может измениться + запятые (остановки) и другие озвученные знаки препинания.
Я тебя люблю.
Тебя люблю я.
Люблю я тебя.
Вроде про одно и то же, как бы... а восприниматься будет совершенно по разному.

«Я в какой-то мере боюсь высказывать свое мнение или говорить как я воспринимаю его действия или поведение»;
Как давно вы вместе? Вы живёте вместе или встречаетесь? Если отношения для Вас токсичные - что Вас держит в этих отношениях? Какая в них ценность для Вас?

Доброго часу доби!
Дуже співчуваю Вам, бо те, що Ви описали неаби який важкий стан..
«Чи допоможе тут психотерапевт?»;
Так.
«Хочеться кинути все і втекти. Що це зі мною? Це лінь? Це означає що я ледача?»;
По всіх симптомах що Ви описали це максимально схоже на емоційне вигорання, але висновок можливо зробити лише після діагностики. Тому я б радила пройти хоча б диагностичну консультацію, щоб з'ясувати ступень, побачити наскільки Ваша психіка пластична та Вашу особисту рефлексійність. Це все покаже чи має сенс звертатися до психіатра та медикаментозний супровід, чи Ваше тіло та Ваша свідомість спрожні з цим справитися без ліків. І це не про Вашу силу волі чи інтеллект. Це про генетичну схильність, фізіологічні особливості та Ваш стан на сьогодні + ряд факторів що не залежать ані від Вашої волі, ані від Ваших зусиль.

А що таке лінь в Вашому розуміння, можете дати визначення?

«Чому я не можу просто працювати як всі люди?»;
Всі люди - це хтось конкретний, чи Ви взяли максимально загальне поняття?
І як саме "просто працювати" - разкажіть про це детально - скільки годин на добу та днів на тиждень, чим саме "всі люди" в такому темпо-ритмі займаються, які додаткові навантаження ще мають, який стан здоров'я у них є, скільки їм років... тобто максимально деталізуйте.

« З самого дитинства я була пахарем. Я була відмінницею і в школі і в універі. Я постійно працювала і завжди трудилась. Я вчила величезні обʼєми інформації. Я могла змусити себе. А зараз не можу. Мій мозок відмовляється від інтелектуальної роботи.»;
Ваш телефон скільки може працювати без підзарядки на максимальному навантаженні?
А якщо на середньому навантаженні - тоді скільки?
А якщо їм дуже мало користуватися -скільки тоді протримається батарея?
Питання, насправді, гіпотетичні, бо Ви, думаю, зрозуміли, що від сили навантаження залежить довжина роботи батареї. З людиною так само... Ви описали максимально завантежний час з дитинства аж до.. І це природньо, що Ваша "батарейка" сіла і потребує підзарядки, суттєвої і, можливо, довготривалої підзарядки. І порівняння з іншими людьми, як у них, або як вони - вкрай не корректно, бо все абсолютно індивідуально.

Тож дуже раджу обрати фахівця та попрацювати з психологом або психотерапевтом. Це питання стабілізації, тайм менеджементу, системи цінностей та підозрюю що має місце когнітивні упередженя, тож з ними обов'язково треа розібратися, щоб з часом знов не повернутися на парадігму роботи: "копай глубже, кидай дальше, пока летит - отдыхай" ;)

Анна, доброго времени суток!
«Ситуация следующая: за мной ухаживает мужчина 32 лет, общаемся мы с ним 1 неделю.»;
поддержу коллег, для одной недели общения с его стороны слииишком много обещаний и пряников.. Если бы ему было 16-18 лет - было бы понятно.. но это уже достаточно взрослый мужчина для подобных эксцентричных ухаживаний..

«говорит, что я могу не работать, если мы будем вместе»;
Что он имеет в виду? - секс? - совместное проживание? - официальный брак?

«Я хотела бы услышать Ваше мнение по этому поводу»;
А что Вас смущает в своём мнении? -
«но не могу я с другой стороны сказать, что он мне прям очень нравится, внутри 'не щелкает', но решила себе дать время...»;
«я не вижу себя лет до 28 с детьми, ему на тот момент будет 40 лет. Все таки возраст...»;

ДОброго часу доби!
Співчуваю..
«хочу вилікуватись від залежності від нього»;
А скільки років ви були разом?
Як зараз - ви розійшлися, чи продовжуєте жити разом?

«хочу... поліпшити свій стан після тривалого стресу»;
Це може бути доволі швидкий процес, а може й ні.. залежить від багатьох факторів: вашого психоемоциійного стану, фізичного стану, що відбувається у Вашому соціальному житті на роботі в родині. В ідеалі - раджу обрати фахівця та попрацювати з психологом.

«Навчитись вибудовувати власні кордони. »;
ЦеЮ скоріше за все буде триваліше. Кордони на порожнечі не збудувати і уж точно - вони не будуть стійкими. Тому до того як їх будувати важливо поліпшити Ваш стан, стабілізувати його. Далі розібратися з самоцінністтю, цінностями і вже на фунадменті цього - формувати кордони. Далі актцалізувати Ваші сильні стороні, завдяки яким Ви зможете ці кордони тримати. І щоб мати стійкий результат - це все процесс не спішний і знову ж таки, краще це робити з фахівцем.

«Коли я взагалі колись помиляюся, мені складно прийняти цей факт.»;
Ось це і є те, з чим треа розбиратися.

«І як над ним працювати? »;
обрати фахівця та попрацювати з психологом.
Похибки - то складова нашого життя. Більш того - це барьер між тим, де Ви є і тим, куди Ви можете піднятися. Завдяки помилкам ми бачимо наскільки ми вже виросли і куда нам рости далі.. По суті страх перед помилкою = страх перед змінами = страх зростаннядорослішанняперспективи.. Ось чому з цим страхом варто розбиратися, бо саме він краде у людини життя.

Відредаговано автором 09-09-2023 19:48:09

«боюсь помилитись з вибором країни, що нічого не вийде.»;
Якщо таки Ви помилилися - Ви не зможете повернутися додому, до рідних?
Думаю, що саме цей страх і є ключовим.
Підозрюю, що страх помилки - він у Вас перманентний, а не тільки в питання переїзду. Над ним і моє сенс попрацювати з фахівцем. Бо як правило, це напрацьований з дитинства патерн поведінки, мислення та емоційної реакції. Його просто не подолата, або видалити.. його треа замінити на автентичні установки, емоційні реакції та моделі поведінки. Інакше він повернеться.

Мечтательница, доброго часу доби!
«Я довожу себе думками про переїзд»;
Якими саме думками Ви себе доводите? Про що думаєте? Що викликає тривогу?

«Я хотіла поїхати до Америки, потім якось заглушила цей порив»;
Чому саме в Америку? Що там приваблювало?

«мені дали робочу візу в Канаду на три роки і я тепер думаю чи хочу я туди їхати чи ні. І я себе накручую і накручую»;
Чим саме накручуєте? Чим себе лякаєте?

Катя, доброго часу доби!
Складна та руйнівна ситуація..

«я хочу пережити це і забути чимскоріше. Палкі емоції, які били в голову на початку цих відносин, минули. На зміну їм прийшла порожнеча і біль. Це було прогнозовано. Напевне, для нього це була просто гра, задоволення якихось амбіцій, а я почала закохуватись. Він це відчув і здав назад, тому я хочу його забути »;
Не факт, що для нього це була гра, але то немає значення.
А от те, що всі ці руйнівні переживання були прогназовані - от тут погоджуюся..
Тому питання - Ви для себе поставили крапку в цих відносинах, чи щось ще очікуєте від того чоловіка?
Що відбувається у Вашій сем'ї? Які стосунки у Вас з чоловіком?

ДОрого часу доби!
«я ніяк не можу відпустити цю ситуацію, я усвідомлюю, що насправді нічого поганого не зробила»;
Ви даєте собі право на похибку? - взагалі, а не тільки в цій ситуації

Даша, доброго часу доби!
Із того, що Ви написали - все не так просто.
«Проблема в тому, що мене не чують»;
- Аа Ви хопця чуєте?
Скільки йому років?

«Знаходжуюсь у стосунках вже майже 4 роки. Але розумію, що в нас з партнером зовсім різні цілі на життя. Для мене важлива сімʼя, її створення, будування чогось більшого (4 роки як ніяк), а для нього головне заробіток і самореалізація.»;
тобто він конкретно сказав, що саме з Вами створювати сімю не планує?
На які кошти, де (помешкання) Ви плануєте буде жити Ваша сімя (якщо ви з хлопцем прямо зараз одружитесь?

«він хоче йти на мрією, ні на кого не працювати і не хоче переїжджати, спихаючи все на «немає грошей», хоча по факту він їх сам хоче вкласти у «щось не відомо що» і якщо вийде, тоді переїхати. »;
- Ви його чуєте?
На підставі чого Ви оцінили його бізнес як "щось не відомо що"?

Yulia, доброго часу доби!
Замало інформації. Давайте трішки її поглибим та розширим.
«Складається відчуття, що відносяться більше як до іграшки .»;
Що значить "як до іграшки"? Яким чином вони з Вами грають, в чому конкретно це виражається?

«Не дають визначеності у стосунках , можуть зникнути різко , потім з'явитися.»;
Це питання не про них, а про Вас, точніше про Ваші кордони. Якщо Ви транслюєте, що з Вами так можно - люди будуть з Вами так себе поводити.
Що знчить "визначенність у стосунках" - як Ви це розумієте?
А Ви ставите пряме питання до хопця визначенності? Як воно звучить?

Помидора, доброго времени суток!
Вы уже понимаете суть своей проблемы:
«С одной стороны это очень комфортно, ведь я таким образом берегу свои границы, но, с другой стороны, идеальных людей нету, а я все-равно людей удаляю быстро и легко»;
- и это прекрасно.
Давайте посмотрим детально:
« я не умею дружить с людьми»;
Что такое дружба? Как, какими критериями, по каким признакам Вы определяете - вот это уже дружба, а это - ещё нет?

«если человек меня начинает разочаровывать своим отношением ко мне»;
приведите пару примеров - в чём и чем именно человек Вас разочаровал? Что это было за отношение и каким образом он его транслировал?

«я до сих пор внутри себя питаю глубокие теплые чувства к бывшему мч... Он был инициатором нашего расставания, я хотела быть с ним, просилась оставить отношения, попробовать, он отказал. Спустя месяц начал выходить на контакт... Я все ещё питаю к ему чувства, но условно везде перекрыла доступ к себе, ведь меня уже однажды этот человек оставил. »;
А это уже другая история, про любовные отношения. Как думаете в дружеских и любовных отношениях кроме сексуальной составляющей - есть другие отличия? Если - да, то какие?
По какой причине он разорвал отношения?
Вы хотите дать ему второй шанс?

Проблема, с которой Вы разбираетесь - это вопрос не воспитанного эмоционального интеллекта. Если нет возможности или желания поработать с психологом - рекомендую книгу Дэникла Гоулмана "Эмоциональный интеллект". Возможно местами она покажется сложной, но в целом даст Вам весьма обьёмное и глубокое понимание о том, что происходит с Вами и, возможно, Вы сможете самостоятельно с этим разобраться.

« Так, спокійно може сидіти складати лего чи ліпити пластилін. Разом ходимо в кінотеатр спокійно дивиться мультфільм до кінця...
Часу проводимо разом достатньо»;
Тобто це не питання непосидючості або привертання уваги.
А як він сам пояснює - чому сам не робить уроки?