Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

«Добрий день. Пройшло дуже багато часу, але я побачила відповідь лише на сайті...»;
Доброго дня! Так, багато часу пройшло, Ви ще на один рік стали доросліше. І в принципі це ж непогано? Більше знаєте і розумієте.
«1) Батьки карали мене побиттям до років 11. Тобто фізичний контакт використовували для покарання і контролю і погроз. А ще я давно не любила із ними обійматися, але вони не сприймали відмови, мене змушували і казали, що якщо я не хочу то я вередлива і нікого не люблю. Можливо підсвідомо у мене сам фізичний контакт асоціюється із небезпекою.»;
Так і є. Це причина огиди, болі та роздратування. Фізичне та моральне насильство одночасно від батьків впродовж довгих років... Тепер все стає зрозумілим. "Обіймають - це небезпечно".
«2) Раніше мене матір по сідницях шльопала у жарт і сміялася з цього. Іноді вона робила це коли я просто нахилялась біля неї. Я відчувала огиду і роздратування, що ніколи не сприймали всерйоз. Вона коментувала як виросли мої груди і розмір моїх сідниць. Просто таки коли я до них спиною стояла, вони із батьком говорили грубо про мої сідниці. Коли я йшла поїсти ввечері матір казала 'жопа буде товста'. Мені некомфортно, коли вона каже, що у мене 'стрункі довгі ніжки'. Через таку надмірну увагу до мого тіла, я соромлюся його і мені здається, я якимось чином сама себе сексуалізую. Тобто я не вільна у своїх рухах і коли треба наприклад нагнутися, я думаю як це виглядає ззаду. І я боюсь, що інші мене теж сексуалізують. Наприклад, на пляжі мені дуже некомфортно і невпевнено у купальнику, тоді я постійно витріщаюся на людей навколо, щоб просто запевнитися, що вони не розглядають мене. Після маминих коментарів був період, коли я дуже соромилася своїх грудей і сідниць і думала 'краще б вони були плоскими як стіна', сутулилась аби груди було менше видно»;
«Якось я у 11 років одягнула колготи із платтям вище колін і матір сказала, що це виглядає сексуально»;
Сексуалізація мамою разом з фізичним контактом, ще й в принизливій формі не могла не вплинути на Ваше сприйняття свого тіла, своєї сексуальності та тілесності. Збочення були у мами в голові, але спрямовувала вона їх на Вас. І Ви їх приймали на свій рахунок. Хоча вони НЕ Ваші, і до Вас відношення НЕ мають.
Ще момент. Впевнений, що мати у Вас - яскраво вираженого нарцисичного типу: егоїстична, деспотична, знецінююча, маніпулятивна. Такі люди завжди ПОРУШУЮТЬ кордони інших - і психологічні, і фізичні. І ще спеціально ПРИНИЖУЮТЬ - для САМОствердження, щоб себе почувати краще. І коли хтось, хай навіть власна дочка виглядає КРАЩЕ них - починають неймовірно ЗАЗДРИТИ і говорять все те, що Ви чули саме через власну ЗАЗДРІСТЬ.
«Крім матері бабуся теж не знала меж. Вона була тактильною і коли обіймала притримувала мене за талію або нижче і це завжди було огидно, хоч я і знаю що це мало інше значення для неї»;
Звідкіля знаєте, про інше значення? Вона Вам говорила? Могла сказати і неправду. І не договорити.
Порушення кордонів бабусею теж очевидно. Вони всі звикли до того.
А потім ще й подібні подруги та однокласниці трапились - теж сексуально поведені, зі схильністю до насильства (однокласниця, можливо з психопатією):
«У 5 класі однокласниця на перерві завела мене до пустого кабінету і сказала показати свої груди. Я відмовлялась і чинила супротив, але вона мене щіпала, тримала і казала, що вдарить»;
«Моя подруга теж іноді шльопала мене по сідницях і казала, що вона обіймає мене щоб торкнутися моїх грудей»;
Що закріпило те, що сформували ДО того батьки.
«Про інші випадки із життя. У 14 років я сказала одному знайомому хлопцю, що мені не подобається мій голос і я його соромлюсь, а він відповів, що мій голос сексуальний. Дуже хотілося б пройти курси вокалу, але тепер мені і співати некомфортно...А ще займатися спортом теж хочу, але мені соромно...»;
В результаті всього Ви стали БОЯТИСЯ власної сексуальності. Але ж сексуальність, навіть якщо вона є, НЕ ТОТОЖНА розбещенності, хтивості та розпутству. Можна проявляти сексуальність, але залишатись цнотливою внутрішньо.
«Я пам'ятаю як не могла розрізнити чим відрізняється сексуальний і фізичний контакт»;
Це наслідок вищеописаної маминої поведінки, яка позмішувала все це разом через власну розбещенність.
«Я ніколи не була тактильною і відчувала дискомфорт і сором від обіймів, навіть якщо це були емоційно близькі люди»;
Сором саме через цю НЕздорову увагу до свого тіла рідних - матері, бабусі, тата.
«Я хотіла би повернути ставлення до свого тіла як до чогось звичайного...Всі ті неприємні випадки у минулому, як і побиття батьків і їх вчинки, але зараз я займаюся селфхармом»;
Так, Ви нібито продовжуєте погане ставлення батьків до себе, але тепер вже самі себе мучаєте. За звичкою.
А щоб повернути назад, до здорового ставлення до свого тіла... потрібне психологічне лікування - психотерапія з психологом. Самостійно, на жаль, цього не зробити. Потрібно буде багато чого змінити в собі.

«Но сын плоть от плоти, кровь от крови, часть меня. Он должен был быть близок автоматически... И был изначально»;
Все верно "плоть от плоти, кровь от крови", часть Вас. Но только ЧАСТЬ. Другая часть - от ЖЕНЫ. Не забыли об этом? Если она была, например, злой эгоистичной стервой, то закономерно!!!, что и в нем ДОЛЖНА быть эта эгоистичность и злоба. И она имеется. Чего ж удивляться?!
И не забывайте, что кроме части от родителей у любого человека имеется еще СОБСТВЕННАЯ душа, его ЛИЧНАЯ часть, которая НЕ зависит от родителей. А Вы знакомы с этой индивидуальной душой сына? Знаете какова она? Добрая она или злая? Благородная или мелочная? Высокая или низкая?
Думаю, пришло время избавляться от иллюзий, пора посмотреть правде прямо в глаза.
«Потом повлияли.... ЖЕНА. обстоятельства»;
Я бы НЕ оправдывал плохое, злое и непорядочное поведение обстоятельствами и чьим-то влиянием. Вам так, наверное, спокойней, но это просто банальный САМОобман. Для самоуспокоения.
Человек всегда САМ принимает решение КАК ему поступать и ЗАЧЕМ. Вот Ваш сын и принял решение:
«И это разрушает и его личность эта вражда, ч вижу это... Но он получает удовольствие от мщения»;
За которое он и ОТВЕТСТВЕНЕН. Именно ОН. А не кто-либо иной. Его мама, например, или Вы. Или обстоятельства.
«Я бы не хотел рвать с сыном. Не знаю правильно это или нет. Пока не могу просто»;
Никто ведь и НЕ призывает разрывать с ним отношения, отказываться от сына. Подобное не может быть правильным. Он ВАШ сын по самому факту рождения. И явно родился у Вас НЕ случайно. Так было нужно. И ему и Вам. Для определенных испытаний и изменений хотя бы. Но вот только он НЕ выдерживает, к сожалению, этих испытаний. Уверен, Вам больно это видеть и осознавать. Но это от Вас не зависит. Увы.
Другое дело, зависит какую психологическую ДИСТАНЦИЮ будете держать по отношению к нему.
Если он действует по злому умыслу, странно было бы находиться от него слишком быстро. Так как это может Вас разрушить эмоционально. А зачем доводить до такого. Инстинкт САМОсохранения никто не отменял и не зря он нам дан.

Или Вы выберете СВОЮ жизнь и парня - и тогда сможете СПАСТИ себя и даже ПОСТРОИТЬ свой мир или выберете нарциссическую мать, которая добьет Вас окончательно и именно о СВОЕЙ жизни можете ЗАБЫТЬ навсегда, так как до конца дней будете обслуживать ЕЕ интересы.
Выбор за Вами.
А боюсь-не боюсь - это что-то из совсем другой оперы и совершенно детское. Побеждается преодолением: делаете ИМЕННО то, чего боитесь. Это надуманное, призрак, иллюзия, которую внушила Вам мама, и которое рассыплется при малейшем дуновении ветерка. Только слушать свой страх не надо. Он внушенный. Мамой. Для ее собственной ВЫГОДЫ.
Услышали меня?

Пишете уже во второй раз свой вопрос.
Андрей, хотите советом по переписке победить страхи, депрессию и внутренние конфликты?
Не очень реалистичные ожидания. Думаю, по поводу переезда Израиль были такие же, которые естественно так же не оправдались. Результат чего и наблюдается (депрессия). Так что с ожиданиями тоже предстоит поработать.
Куда проще научиться управлять самолетом за неделю по письменному руководству.
В Вашем случае лишь глубокая психотерапия принесет результат. Все остальное будет пустой тратой времени и сил.

«)Все таки ви не змогли стриматись)
Я вас зачепила, так?)»;
Навіть це в вас видає нарциса.
Любите провокувати та чіпляти?
Отримуєте від цього неабияке задоволення?
Впевнений, що так.
Інакше не продовжували б писати в подібному низькопробному стилі.
А пишете так багато тексту тому, що моїми словами зачеплене непомірне ЕГО.
Але ж воно настільки велике, що не зачепити його неможливо.
Тож, вибачаюсь, нема чого на дорозі розкладать своє завелике "я", бо на нього неможливо не наступити))
Навіть двері автобуса перед носом його зачеплять)
Все як ви і писали:
«Автобуси закривають двері у мене перед носом)»;
Тож, якщо ще є бажання, то можете ще потролити, я дозволяю), бо ви це полюбляєте, так?
А я полюбляю потролити тролів))
На все добре!)

Дивіться, як ви швидко поставили собі діагноз. Підтримую. Складно при цих проявах особистості не погодитись. Так, ви - нарцис. Які підтвердження? Чому? Є чіткі ознаки.
- звинувачення інших в тому, що робиш сам, перевод стрєлок:
«ви садист і нарцис»;
- непомірна гординя, при якій існує тільки своє, а думки інших знецінюються:
«Ви Господь Бог?)»;
- драматизація і гра на публіку для привертання уваги до себе та для дискредитації інших:
«А якщо б я піддавалася навіюванню і сприйняла ваші слова близько до серця? Це могло б нанести непоправної шкоди мені і моєму здоров'ю, якщо б я справді злякалася, це могло б стати тривожною нав'язливою думкою»;
- захмарний егоїзм та егоцентризм, який може приймати навіть хворобливі форми щодо 1) пошуків в собі хвороб, яких не існує, 2) вбачанні в оточуючих, в тому числі і в психологах - ворогів (нарцисична паранойа), а все через те, що відчувають себе ЦЕНТРОМ всесвіту, тобто все сприймається на свій рахунок - бо собі наділяється ВЕЛИКА важливість.
- токсичність-отруйність, все з сарказмом та стриманою злістю (до речі, тому й хворієте, бо самі себе отруюєте):
«Вам теж не хворіти)»; - до речі, дякую за побажання.
- ВІЧНА незрілість через застрягання в 5-6 річному віці, тому подорослішати навряд чи вийде, про що й самі пишете:
«Так, розумію, що це смішно і по-дитячому, але нічого з цим зробити не можу, мені складно опанувати себе»;
Отож.
Будьте з Богом!
І хай ваші добрі слова та побажання здоров'я повернуться до вас в збільшеному розмірі та віддячать вам!

Відредаговано автором 05-05-2024 13:14:32

Доброго дня!
У Вас нарцисичні батьки, спосіб яких - використання ресурсів інших людей (дітей також), вони як паразити присмоктуються до інших і п'ють з них життєві сили (а також час, гроші, допомогу тощо) - тому так, це вбиває Вас зсередини. А хлопець просто навіть не може собі уявити такого нездорового ставлення до своїх дітей, бо в нього нормальні батьки. Тож поясніть йому різницю. І хай Вас зрозуміє та підтримає.
А на хлопця пони наговорюють, щоб лишити Вас підтримки і мати над Вами ПОВНУ ВЛАДУ. Хлопець для них - це ЗАГРОЗА, яка може забрати в них їх "ресурс", тобто Вас. А якже вони потім будуть Вас використовувати?! Ніяк. От і заметушилися)
Який вихід? Бігти від таких батьків якнайшвидше і якнайдалі. Не надавати їм ніякої інформації про себе - бо все використають ПРОТИ Вас і все ЗРУЙНУЮТЬ.
І взагалі треба почати жити СВОЇМ ВЛАСНИМ життям і перестати до них прислухатись - взагалі. Бо це може Вас погубити.
В ідеалі Вам бажано пройти психотерапію з психологом - щоб вилікувати "нарцисичну травму", яку Ви отримали з цими батьками, прояви якої Ви описали в своєму питанні.

Бажаю вам одужати!
І душевно (непомірна гординя), і тілесно!

Здравствуйте!
Это действительно был самосаботаж. А кроме того ПЕРЕоценка значимости других. Это что-то из детства.
Советами тут не помочь. Смешно ждать результата от таблетки, когда необходима операцию.
Потому необходима психотерапия с психологом на и выявление и нейтрализацию причины.
Сами не справитесь вовсе не потому, что не умеете анализировать или еще что - умеете, и хорошо умеете.
Но дело не только в этом. А в "слепой зоне", которая есть у каждого и нас, и которую так просто и самому не преодолеть. Потому и нужен специалист.

Здравствуйте!
По судьбе Вам попалась абьюзивная и деструктивная мама-нарцисс, жизненная цель которой: САМОутверждаться за чужой счет (в том чиссе и за Ваш), обесценивая, унижая и оскорбляя людей, ВЛАСТвовать и контролировать (Вас и других тоже), ИСПОЛЬЗОВАТЬ людей как ресурс и наслаждаться своим влиянием. Что она и делает с Вами.
А Вы ПОЗВОЛЯЕТЕ ей все это делать. С одной стороны потому, что ДО этого, еще в детстве она надломила Вашу личность - СПЕЦИАЛЬНО, чтобы было легко Вами управлять и манипулировать, с другой стороны, потому что Вы очень наивны и доверчивы и воспринимаете мамины слова про самоубийство за ПРАВДУ. Но она ВРЕТ. Чтобы нарочно вызвать у Вас ЖАЛОСТЬ к себе, привязать покрепче. Такие эгоистичные и подлые люди НИКОГДА не кончают жизнь, наоборот, они ПЕРЕЖИВАЮТ всех - как вампиры выпивают из них все соки и силы - вот как из Вас она выпила. Потому так себя и чувствуете.
А потому, ЕДИНСТВЕННЫМ спасением для Вас будет скорейший отъезд от мамы и ОБРЫВ с ней всяческого общения. Всяческого. Иначе погибнете.
И Вам нужен НЕ врач, не психиатр, а психолог, который занимается психотерапией людей, получивших так называемую "нарциссическую травму", т.е. пострадавших от родителей-нарциссов, вот как Вы. Таких пострадавших, к сожалению, очень много. Потому что деструктивных людей с НРЛ (нарциссизмом) очень много - 10% населения. И у всех них есть дети и др.родственники, которые и травмируются в результате.

Согласен с коллегой Ириной Константиновной.
Выученная беспомощность. Последствия разрушительного воспитания родителей.
Исправляется на индивидуальной психотерапии с психологом.

Правильно НЕ чіпати неповнолітню дівчину закордоном. Взагалі.
Бо у Вас можуть бути ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ з законом и на роботі - можуть швидко вигнати, якщо мати дівчини ще раз пожаліється на Вас керівництву.
Я написав це в Вашому минулому питанні. Але мабуть Ви не прочитали, або не зрозуміли.

Правильно мучает совесть.
Оправданий не будет. Их не может быть.
А если кто будет оправдывать - тот просто лицемер и банально хочет понравиться.
Вы оба не справились.
Кота нужно было отнести в ветклинику и стерилизовать. Он был нестерилизованный - потому и рвался на улицу, погулять. Потому как весна - пора размножения. Природа зовет. Но почему-то вы решили НЕ разбираться в вопросе (на ветфорумах, в ветклиникахи пр.) и не прилагать усилий для решения вопроса, а просто ИЗБАВИТЬСЯ от животного.
Да, вы ничуть не лучше тех, других, кто выбрасывает животных.

«Усе що писала вище ,то для яснішого портрета і нікого не виправдовую»;
Звісно)
Але той, хто має очі та голову уважно перечитає переписку і побачить що ви робили і як)
«Все що я писала дійсно так і мабуть мої діти усі на мене схожі ,бо це мої діти і я ж іх виховувала»;
Ні про що. Загальні фрази без сенсу. Щоб уникнути відповіді. Очікувано. Тому й приписав:
«Ви з нею схожі. Дуже. Не тільки в гарному сенсі. Але й в тому, що написали спочатку. Тим більше у Вас ще є діти, але на них не так схожі - а тут як кажуть "найшла коса на камінь" - настільки схожі, що почалася боротьба за ВЛАДУ»;
Але по-нарцисичному було проігноровано)
«дитина потерпала в школі від булінга»;
Спроби викликати співчуття та жалість?) Теж не дивно.
Вона не могла не потерпати від булінга, бо
- егоїстична,
- маніпулятивна,
- брехлива,
- демонстративна.
А це все НЕ може подобатись іншим дітям.
«Я бачу вас чомусь дуже тригирять мої відповіді , я б висловилась ,аж трясе»;
Це суто ваші проекції) І ваші реакції)
Буває. Але це питання до себе.
Не навішуйте їх на мене. В мене свого вистачає)
І вам на все добре!)

Тому і живете так, як живете.
Нічого дивного.
Хто не вчиться сам - того вчить життя. Жорстко.
Отож далі буде...
Не жалійтеся потім, що все так погано.
На все добре!)