Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

Вітаю!
Думаю, що до психолога треба вам обом окремо. Дівчині лікувати свою травму, а Вам розібратися зі своїми образами та відчуттям знецінення. Може це щось із Вашого дитинства?

Доброго дня!
100% нарцис. Навіть без припущень та сумнівів.
Як і більшість людей, Ви купилися на його яскраву оболонку, він Вас зачарував. А тепер показав своє справжнє обличчя, з яким Вам і жити. Готові прожити все життя з ним таким? Бо казкових перетворень не буває і нарцисизм НЕ зникає.
Зрозуміло, що зараз Ви від нього залежні, бо з малою дитиною. Але ж дитина росте...
Більш того, як підросте - чоловік візметься й за неї. Також почне критикувати, знецінювати, висміювати, як і Вас. Нарцисична травма дитині забезпечена. І тепер як Вам спокійно жити з усвідомленням цього всього?

Захотілося трохи епатажу?))
А то життя нудним здається?)
Сепарація тут ні до чого. Бо це ВРОДЖЕНЕ. І корекції майже не підлягає.
А щодо типу...то першого взагалі не існує - міфологія. Нарцисизм і психопатія - так.
Обоє вкрай егоїстичні - це спільне. Та з захмарною гординею.
Різниця між ними в тому, яке ставлення до оточення. Ні той, ні інший не поважає оточуючих. Але нарцис залежний від свого оточення та від його схвальної реакції на свої дії, полюбляє театральний успіх, овації тощо.
А психопату на це начхати з високої вежі.
Нарцис залежний від соціальних правил та рамок, хоча й виконує їх часто ліцемірно, формально, а психопат - ні. В нього свої правила, які він і нав'язує всім іншим. Він абсолютно аморальний.
Нарцис - самозакоханий нахал та егоїст.
А психопат - хижак, від якого підсвідомо відчувається небезпека.
Нарцис може бути дуже розумним, але при тому є й таким же поверхневим.
Психопати більш глибокі за своїм мисленням. Хоча розумовий рівень теж може бути не дуже високим.

Звісно, що крутіше виглядає психопат))

Ще момент.
Існують і змішані типи. Нарциси з психопатичними рисами та психопати з нарцисичними в залежності від того, чого більше.

То хто ви, зрозуміли?)

Відредаговано автором 07-09-2024 02:52:17

«Знаєте, в мене також іноді закрадалася така думка, що вона якось і не дуже хоче, щоб я подорослішала. З одного боку вона часто каже: «я вже хочу, щоб ти вийшла заміж, щоб у тебе була своя сім’я», з іншого - не дає мені кроку ступити. Але я думала, що вона просто боїться самотності і тому дуже до мене прив’язана»;
Подвійні послання - нарцисична фішка. Як і страх самотності, який НЕБЕЗПІДСТАВНО мають всі нарциси (хто буде довго їх терпіти?!)
«Звучить дуже заманливо (навіть здається нереалістично) відслідковувати і присікати такий тип поведінки»;
Зовсім ні. Досить реально. Майже всі без виключення мої клієнти мають подібний до Вашого досвід зростання в нарцисичних родинах і через певний час в терапії не тільки відслідковували та присікали, але й навіть повністю відсікали від себе друзів та знайомих, схожих на їхню токсичну рідню. Повірте, в Вашому оточенні теж такі є - яких Ви несвідомо притягнули в своє життя і які використовують Вас в якості ресурсу та самостверджуються за Ваш рахунок.
«Просто дивно, що коли в неї були авторитарні батьки, які виховували її в страху, створивши свою власну сім’ю, вона все ж таки запозичила цю модель і мене також виховувала в страху( я все дитинство її боялася). Вона мала б розуміти, що це неправильна модель і так не робити , але ж ні...»;
100% так. Ви праві. Тому й виправдовувати маму не слід, як дехто дає поради. Бо так можна виправдати і маніяка, бо в нього було таке важке дитинство. Пояснювати можна, але НЕ виправдовувати. Це психологічно шкідливо.
«Коли заходить тема її дитинства, то вона неохоче щось розповідає, бо відразу починає плакати»;
А це дуже схоже на маніпуляцію - щоб спеціально викликати у Вас жалість. Це удар нижче пояса. Дитина може плакати перед мамою, а мама перед дитиною - як міняється з нею ролями. "Дивись яка я нещасна, як дитина, пожалій мене".
«Просто, якщо до прикладу взяти мою маму. Інколи вона нормально спілкується і здається, що все добре, а інколи якось дивно реагує, робить дивні вчинки і здається, що ти говориш з іншою людиною. І ти не знаєш, як вона може відреагуватина щось, бо на аналогічну ситуацію вона часто реагує по-різному. В ній ніби вміщується дві особистості і інколи це лякає, тому я і припустила теорію, що можливо це певний розлад. Я не буду стверджувати напевне, бо я в цьому не розбираюся, та і наговорювати на рідних не хочеться»;
А хіба Ви наговорюєте на них? Не побачив такого. Але це роздвоєння якраз і збиває з толку близьких та дітей, тому й складно усвідомити, що з ними щось не те - то нормальні, то ні.
«А й справді, чомусь я завжди боюся реальності, завжди собі вигадую як хто відреагує, як складуться обставини і т.д. і напевне себе тим самим програмую на негативний результат»;
Це один з наслідків нарцисичної травми, яку Ви отримали. Вона є в усіх, хто мав таких родичів. Знаю зі свого досвіду роботи.
«Не те щоб я їх виправдовую і захищаю, але я стараюся на ситуацію подивитися неупереджено. І хоча я бачу багато недоліків у їхньому вихованні мене у дитинстві, але вони не такі як бабуся з дідусем, тому я не можу їх за все тільки критикувати. В деяких важливих моментах у моєму житті вони мене підтримували і навіть перед тими самими бабусею і дідусем відстоювали»;
«Мама багато у чому поблажливіша до мене, ніж бабуся з дідусем. Вона багато у чому мене підтримує, але її методи виховання багато в чому були схожі із бабусиними»;
Це тому, що ступінь нарцисизму може бути різною - від максимальної та супердеструктивної як у бабусі, до помірної (як можливо у мами). Є ще поняття "нарцисичного радикалу" - коли в людини не вроджений, ядерний нарцисизм, а частковий-набутий від батьків та інших.
Тому, щодо батьків, які Вас інколи відстоювали перед бабусею з дідом, то це може бути варіантом помірного або часткового прояву. Або чи ще ситуацією, коли батьки вирішили повоювати зі своїми батьками - щоб не стільки Вас відстояти, скільки себе. Це теж інколи буває.
«Просто у мене майже всі члени сім’ї прихильники думки, що якщо чогось не вмієш, не можеш, то і не берися за це. Або роби ПРАВИЛЬНО, або НЕ ТРЕБА було братися за цю справу/пхатися у цю сферу і т.д. І це постійно проскакує в розмовах і робить якийсь підсвідомий психологічний тиск»;
Це типовий і суто нарцисичний підхід, яким вони обрубають крила своїм дітям, знецінюючи будь-які їхні досягнення. І це відбувається з двох причин:
1) заздрість, яка завжди присутня у нарцисів - в ситуації, коли вони не вміють-не можуть щось, а Ви - вмієте і можете. В цьому випадку Ви для них - ЗАГРОЗА їхньої величі, тому Вас обов'язково треба знецінити, висміяти та зупинити.
2) страх засудження з боку оточуючих. Бо якщо Ви - не ідеальні в чомусь, то як представниця родини таким чином підставляєте всю сім'ю - за їхніми нарцисичними уявленнями. І кидаєте тінь на них - батьків і бабусь з дідусями. А вони цього дуже бояться, бо найголовніше для них - тримати марку. От таке збочення. Яке Вам вилазить боком.

Доброго дня!
Порадами в цій ситуації не впоратись. Може тільки тимчасово - як вже й було.
Потрібна психотерапія з психологом, на якій Ви зможете:
1) розчути нарешті той ГОЛОС, який критикує Вас за "уявну" вагу та гідно йому відповісти;
2) усвідомити свою залежність від думок деяких рідних та оточуючих - та впоратись із нею;
3) навчитись приймати та любити себе такою, яка Ви є.

Здравствуйте, Nika!
Любому человеку неприятно, когда его игнорируют. И некоторые люди (например нарциссы) специально это делают, чтобы обесценить другого, а свою цену условно "повысить". Может это как раз тот случай?
Еще может быть вариант того, что он взболтнул лишнее - предложил ради вежливости или еще чего, а сейчас испугался и не знает как отказать - а смелости не хватает.
Или не хочет обидеть - потому прячется, типа "не прочитал".
В любом случае для Вас это сигнал, что с подобным человеком нормальных отношений, даже дружеских, не построить. Зачем тогда он Вам?
Кстати, не было ли у Вас подобных случаев и ранее, например с родственниками - когда Вас игнорировали?
И если да, то как себя чувствовали тогда? И как себя вели?

Здравствуйте, Катя!
«но чувствую себя не очень»;
Как именно? Какие чувства испытываете? Обиду? Страх? Унижение? Что-то другое?
«ответила я ей на украинском мол что я вам сделала такого зачем при ребенке такое говорить»;
Неужели Вы всерьез думаете, что ее и таких как она заботит это?
Ее задача ПРИНУДИТЬ Вас жить по ЕЕ правде, той которую она выбрала для себя. И на Вашу правду ей плевать.
Вряд ли она будет сожалеть о своем поступке. Подобные люди свято верят только в СВОЮ правду и понимают ТОЛЬКО свои аргументы. Вас слышать они НЕ собираются и НЕ будут. Такие люди - это беда Украины. Хотя себя они искренне считают "великими патриотами".
«как в таких ситуациях себе лучше всего вести с такими людьми,попадаются не первый раз …»;
Потому, защищайте себя ТАК, как можете и считаете нужным, но! в рамках закона. И вести себя с ними нужно УВЕРЕННО, но НЕ агрессивно. Как бы агрессивно не вели себя они. И только в случае явной физической угрозы с их стороны - проявляйте свою агрессию и твердость, в том числе и физически. Имеете на это право.
При обычно наезде - просто игнорируйте их, не замечайте их слов. Делайте свое дело спокойно. И ни в коем случае НЕ ОПРАВДЫВАЙТЕСЬ - они этого только и ждут - слабой позиции от Вас.

Все до банального просто. Это однозначное проявление нарциссичности, для которой характерны предельный эгоцентризм, ощущение повышенной собственной важности и исключительности, сравнений себя с другими и вытекающих из этого всего сжирающих изнутри ревности-зависти и желании обгадить того, кого сами же и посчитали ЛУЧШЕ себя - чтобы не чувствовать себя каким-то ничтожеством на их фоне.

А вот врожденная она или приобретенная от мамы-бабушки-тети, так сразу и не ответить. Нужно исследовать.

Доброго дня!
«дуже турбує мій душевний стан та фізичний,зʼявляється ком в горлі,не можу дихати,прискорене серцебиття»;
Вас переповнює злість та роздратування на брата та його сина, але Ви НЕ наважуєтесь їх проявляти - і ЗАМІСТЬ ТОГО намагаєтесь бути "гарною вихованою дівчинкою" та люблячою-підтримуючою сестрою.
І якщо свою психіку обдурити цілком можливо, то тіло - НІ. В результаті у Вас з'явилася психосоматика, яка говорить Вам про неправильність вищеописаного підходу.
Ось і думайте, ЯК Вам проявляти свої СПРАВЖНІ почуття до брата та його сина?
Як тільки чесно їх проявите - неприємні психосоматичні прояви одразу ж зникнуть.

Здравствуйте!
Основная причина тошноты:
«Боялся плохих оценок, так как дома мама била за это и называла меня не самыми лучшими словами. Часто сравнивала меня с кем-то, что вот дети такие умные, учатся хорошо, маму радуют а ты нет»;
Нарциссично-психопатичная мама вызывает тошноту от страха и неприятия ее, но происходит бессознательный перенос этого чувства на весь окружающий мир, который ни в чем подобном не виноват.
«Я не знал как стать тем, кем хотела видеть меня мама»;
Естественно не знали. Этот ее нездоровый идеализированный образ вряд ли был до конца известен и ей самой.
Но если бы Вы стали этим человеком, то точно перестали бы быть СОБОЙ. Это были бы уже не Вы.
Поэтому и хорошо, что не знали. Это Вас и спасло.
«У меня появлялась ненависть к тем, с кем меня сравнивали. Даже сегодня если я по каким-то соображениям считаю что человек лучше меня, то у меня появляется невольная ненависть к нему»;
Дрессировка мамы не прошла даром. К сожалению. Плохо быть настолько послушным.
«То что я любил - это фантазировать, в своих фантазиях я мог проводить часами, и это вошло в привычку. Я дальше жил в реальности, украшая ее своими фантазиями»;
Это защитная реакция психики - чтобы не сойти с ума в тех условиях. По-другому выжить было сложно.
«Сейчас пришло осознание что жизнь идет в реальности, но меня от нее тошнит и пугает»;
Осталось осознать, что тошнит НЕ ОТ ВСЕЙ реальности, а от окружающей лично Вас в детстве. От мамы с папой и некоторых других людей. Произошел ПЕРЕНОС отношения на всех остальных, невиновных по сути.
Ваш вопрос - это запрос на полноценную психотерапию с психологом.

На цьому сайті є стаття про фільм, в якому є героїня, схожа на Вашу маму -
ПОХОРОНИТЕ МЕНЯ ЗА ПЛИНТУСОМ (ПОВЕСТЬ ПАВЛА САНАЕВА, РЕЖИССЕР СЕРГЕЙ СНЕЖКИН):
https://upsihologa.com.ua/obzor/film-15
Я на днях його подивився. Фільм досить важкий. Але правдивий в описі поведінки людини з НРО - нарцисичного розладу особистості. Ще й з психопатично-садистичними рисами. Вважаю, що це близько до психотипу Вашої мами.
Чому я про це? Тому що, люди, які мають подібних батьків отримують специфічну психологічну травму - нарцисичну травму, яка потребує глибокого та досить тривалого лікування в психотерапії. Головне, щоб психолог вмів з цим працювати.
До речі в цьому фільмі показаний і руйнівний вплив нарцисичної бабусі на дитину цієї мами. І те, як ця бабуся налаштовувала онука проти своєї мами, що один в один збігається з:
«дитина розповіла , що баба вчить його , що маму любити не треба»;
Щоб Ви трохи розуміли, Ваша мати таким чином ВІДБИРАЄ у Вас дитину. Тож і думайте, чи довіряти сина бабусі хоча б на годину?...
І ще, нарцисизм - НЕ лікується і НЕ проходить. Тож першим кроком може бути саме "вбивство" своєї надії на зміни мами. Бо інакше ця надія Вас вб'є. Точніше мама, через цю дурну надію. Тому Ваше прийняття сумної реальності дуже важливе - гарно, що Ви намагаєтеся це зробити вже зараз.
Максимальна дистанція від мами, причому не стільки фізична, скільки психологічна - це те, що просто НЕОБХІДНО.
І ще. Після проходження психотерапії мамини маніпуляції більше не зачеплять Вас. Тільки викличуть сумну посмішку. Не більше. Чи взагалі нічого.

Здравствуйте!
Согласен с коллегой, с ПРЛ трудно строить здоровые и стабильные отношения. Не говоря уже о других проблемных местах: нестабильном образе себя, суицидальных тенденциях, склонности к созависимости, импульсивности, эмоциональных качелях и пр.
Вам в любом случае нужно проходить психотерапию. Да и парню разобраться со своей агрессией не мешало бы.
Так что терапия показана обоим.

Здравствуйте, Катерина!
Думаю, Вы хорошо понимаете, что без причины ничего не происходит. Просто причины бывают ЯВНЫЕ и видимые, а бывает неявные и скрытые. В данном случае, очевидно наличие вторых. Чтобы их отыскать и по возможности исправить без личного контакта психолога с ребенком не обойтись. И если за границей по какой-то своей причине Вам было отказано (что возможно и хорошо, чтобы они случайно не поставили на ребенке клеймо ненормальности - такое нередко случается в Европе, к сожалению - достоверно знаю о таких случаях от клиентов), то есть смысл Вам найти психолога самостоятельно. Онлайн тоже вполне подойдет. А может сможете найти соотечественников-психологов и по месту своего жительства. Многие психологи тоже ведь выехали из страны.

«Дякую Вам за відповідь»;
Будь ласка.
«Ви згодні з колегами, що мені треба почати з антидепресантів? А потім вже психотерапія?»;
Це в залежності від стану. Наскільки він важкий. Якщо відчуваєте, що взагалі не можете впоратись з емоціями - то краще починати з ліків. Насправді гарний і кваліфікований психолог бачить стан клієнта, який до нього прийшов і часто сам пропонує спочатку пройти медикаментозну терапію. Але кращій варіант: проходити психотерапію паралельно с медпрепаратами. Тим більше на самому початку прийому вони ще тільки-но починають накопичуватись в організмі і як слід ще не діють - тож і терапії заважати не будуть. Бо певна емоційна чутливість просто необхідна для результативної психотерапії.
«Як думаєте, наскілька важка моя проблема, і скільки приблизно потрібно сеансів психотерапії?»;
Впевнений, що Ви і самі гарно розумієте ступінь важкості. Власне я вважаю, що це навіть не одна проблема, а цілий комплекс проблем і доволі непростих. І тривожність, і недостатня сепарованість, і емоційна залежність, і психологічна травмованість батьками, яка завжди є основою залежності.
Кількість же сеансів підраховувати не слід, бо так Ви ніколи не почнете роботу. Головне почніть - а там самі побачите. Роботи буде багато. Тому точну кількість сеансів підрахувати доволі складно. Бо вона ще залежить від того, наскільки віддано Ви будете співпрацювати зі спеціалістом.

Здравствуйте, Павел!
Корни проблемы намного глубже, чем это может показаться. Возможно, что Вы и сами об этом догадывались, но дело вовсе НЕ в девушке (или не только в ней). Возможно, что и не дотягиваете до ее планки (если она такая же по своей сути как и Ваша мама), но В ПЕРВУЮ ОЧЕРЕДЬ Вы не дотягиваете до маминой планки. И не дотягиваете хронически, всю жизнь. Скажу больше: и НИКОГДА не дотянете.
И знаете почему? Совсем НЕ потому, что Вы какой-то "не такой". С Вами-то как раз, я уверен, ВСЕ В ПОРЯДКЕ. С мамой не в порядке. И с подобными ей девочками (да и мальчиками тоже). Скорей всего Ваша мама имеет ярко выраженный нарциссический характер. А при таком характере у родителей у их детей ВСЕГДА присутствует перфекционизм. Так как такие родители с самого детства выставляют детям непомерные требования, которые им не только не по силам, но и вообще НЕ НУЖНЫ. Но нарциссы ведь так устроены и искренне считают, что истиной и правдой (самыми правильными) обладают только они-великие, а все остальные - ошибаются, ибо глупенькие и маленькие (по их мнению, но НЕ в самом деле).
Имея подобную психологическую травму все время будет казаться, что ИМЕННО Вы сделали что-то не так. И что Вы "хуже" кого-то.
Выход только ОДИН. Пройти глубокую психотерапию с психологом, умеющим работать с нарциссической травмой и перфекционизмом.
И данный недуг Вас оставит. Навсегда.

Відредаговано автором 01-09-2024 20:36:36